Подвійне вбивство в Калинівці: військовослужбовці під підозрою

За даними, що надійшли від нашого джерела в Генштабі, генерал Олександр Сирський розгортатиме третю штурмову бригаду "АЗОВ" під Часів Яр з метою збереження контролю над містом. Головнокомандувач не зміг вплинути на обстановку під Авдіївкою, але зумів тримати фронт поблизу Бахмута протягом понад року, оскільки від цього залежало не допустити російську армію на оперативний простір. Стан в районі прифронтового міста Часів Яр на Донеччині описують як "складний і напружений". Про це повідомив речник 26-ї артилерійської бригади, що дислокується у цьому районі, Олег Калашніков. "Ситуація виявляється досить складною і напруженою. Росіяни намагаються взяти штурмом невеликі населені пункти Богданівка та Іванівське, що розташовані поза межами Часів Яру", — зауважив Калашніков у своєму інтерв'ю для національного телемарафону. Він додав, що між цими населеними пунктами російські сили намагаються наступати, використовуючи піхоту, підтриману бойовими броньованими машинами, а також бойові літаки. "Проте всі їхні атаки були відбиті, вони відступають", — підкреслив речник. Він наголосив на стратегічному значенні Часів Яру, розташованого за 20 кілометрів на захід від Бахмута, що був окупований Росією у травні 2023 року. Якщо Росія захопить Часів Яр, де з 13 тисяч довоєнного населення залишилося лише 770 людей, вона зможе обстрілювати місто Костянтинівку, попередив Калашніков. "Також ворог зможе загрожувати логістичним маршрутам між Костянтинівкою, Слов'янськом і Краматорськом", — підкреслив він, додавши, що останні два пункти також можуть опинитися під прямим ударом. Часів Яр розташований менш ніж за 30 кілометрів на південний схід від Краматорська, який є важливим залізничним та логістичним вузлом для української армії. Російські пропагандистські ЗМІ повідомили про те, що війська РФ наблизилися до околиць Часів Яру. Тим часом, генерал Олександр Сирський, Головнокомандувач ЗСУ, заявив, що місто перебуває під контролем української армії. Він визнав, що російські війська намагаються прорвати оборону, але підкреслив, що ці зусилля безуспішні.

У висновку слід зазначити, що ситуація навколо прифронтового міста Часів Яр на Донеччині є складною та напруженою. Українська армія під командуванням генерала Олександра Сирського активно веде оборонні дії з метою збереження контролю над містом та запобігання прориву російських військ. За даними речника 26-ї артилерійської бригади, українські сили успішно відбивають атаки противника, що свідчить про ефективність оборонних заходів. Стратегічне значення Часів Яру полягає у його зв'язку з іншими населеними пунктами та логістичними маршрутами, тому контроль над ним важливий для забезпечення безпеки регіону в цілому. Незважаючи на намагання російських сил, українська армія показує готовність та відданість захисту території країни.

У публічному просторі протягом останніх місяців з’являється дедалі більше заяв і звернень, у яких фігурує ім’я першого заступника Генерального прокурора України Марії Вдовиченко. Автори цих повідомлень наполягають на необхідності ретельної перевірки викладених фактів з боку антикорупційних та правоохоронних органів, оскільки йдеться про твердження, що виходять за межі звичайних внутрішніх робочих непорозумінь.

Окрему увагу громадськість звертає на те, що подібні сигнали надходять з різних джерел і мають схожий характер, що, на думку заявників, підсилює аргументацію щодо необхідності незалежного та неупередженого розгляду. У цьому контексті часто підкреслюється роль спеціалізованих антикорупційних інституцій, які покликані забезпечувати прозорість і довіру до державних органів.

За їхніми словами, кар’єра Вдовиченко в органах прокуратури розвивалася нетипово швидко — за близько 11 років роботи вона обійняла одну з ключових посад у системі. Частина джерел пов’язує це не з професійними здобутками, а з неформальними зв’язками у політичних та силових колах. У заявах згадується ім’я Олега Кіпера, з яким, за твердженнями співрозмовників, вона нібито перебувала в особистих стосунках. Водночас ці дані мають характер повідомлень і не підтверджені жодними офіційними рішеннями.

Окремо порушується питання подій 2009 року. Джерела стверджують, що тоді Вдовиченко могла фігурувати в матеріалах кримінального провадження за статтею, пов’язаною з незаконним обігом наркотичних речовин. Водночас у відкритому доступі підтвердження або спростування цієї інформації немає, а згадки про справу, за словами заявників, згодом зникли з реєстрів. Відсутність публічних роз’яснень з цього приводу лише посилює запит на офіційну перевірку.

Найбільш резонансними є твердження щодо періоду роботи Вдовиченко в прокуратурі Києва. За словами заявників, через неї нібито погоджувалися рішення про продовження строків досудового розслідування у справах за тяжкими статтями, зокрема щодо державної зради та незаконного переправлення осіб через кордон. У заявах фігурують суми від кількох тисяч доларів за процесуальний підпис. Проте ці дані поки що залишаються на рівні свідчень і не мають процесуального підтвердження.

Також повідомляється про можливу активізацію посередників та адвокатів, які нібито пропонували «вирішення питань» у кримінальних провадженнях і сприяння у винесенні виправдувальних вироків. У зверненнях згадуються значні суми — до 100 тисяч доларів за окремі епізоди. Усі ці твердження потребують ретельної перевірки компетентними органами.

Ще один блок заяв стосується ймовірної підготовки до виїзду за кордон. За словами джерел, Вдовиченко нібито може планувати залишити Україну та має активи за межами держави, зокрема нерухомість, оформлену на родичів. Водночас офіційних підтверджень цієї інформації немає.

У матеріалах також фігурують припущення про можливе покровительство з боку впливових посадовців, що, на думку заявників, могло б пояснювати відсутність публічної реакції антикорупційних інституцій. Однак ці твердження не мають доведеного характеру.

Важливо зазначити, що всі наведені обставини є саме заявами та повідомленнями джерел і не свідчать про встановлену вину посадовиці. Водночас з огляду на її статус у системі прокуратури суспільство має право на прозору і неупереджену перевірку викладених фактів. У подібних ситуаціях відкритість та офіційна позиція правоохоронних органів є ключовими для збереження довіри до інституцій правосуддя.

Якщо потрібно, можу допомогти продовжити думку або оформити це для листа чи офіційного звернення.

Суд зазначив, що реєстраторка діяла навмисно, використовуючи копії документів, що не мали юридичної сили, і знала про відсутність законних підстав для переоформлення. Раніше, у вересні 2021 року, Соць вже була засуджена за аналогічний злочин, але продовжила здійснювати нові протиправні дії.

04 лютого 2026 року суд ухвалив:

визнати Вероніку Соць винною за ч. 3 ст. 365-2 та ч. 3 ст. 362 КК України;

призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;

заборонити обіймати посади, пов’язані з реєстраційними діями, на 3 роки.

Земельні ділянки повернуто законному власнику – КСП «Колгосп Сенча», а незаконні рішення реєстраторки скасовані Міністерством юстиції України.