Поліція Одещини затримала чоловіка, який викрав авто ТЦК

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Ще у 2020 році між урядом та виробниками з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) було підписано меморандум. Угода передбачала добровільне скорочення ставок “зеленого” тарифу, щоб знизити фінансове навантаження на державу. Виробники погодилися отримувати менше, проте сподівалися на стабільні виплати в обумовленому обсязі.

За словами Прокіпа, ця угода передбачала, що частину тарифу — близько 20% — фінансуватиме бюджет. Однак, за словами експерта, ці кошти не були закладені в бюджет, а виплати переклали на НЕК “Укренерго”. Це спричинило значну заборгованість перед виробниками з ВДЕ.

Щоб зменшити борговий тиск, “Укренерго” випустило зелені єврооблігації на суму понад 800 мільйонів доларів. Проте через проблеми з корпоративним управлінням та постійний дефіцит фінансування в жовтні компанія оголосила про технічний дефолт. За словами Прокіпа, це не перший випадок, коли “Укренерго” змушене брати позики для виплат виробникам, тоді як заборгованості перед самою компанією лише накопичуються.

На порядку денному зараз чергове перегляд тарифу на передачу електроенергії. Регулятор пропонує знизити обґрунтований тариф на 25%, хоча законодавство вимагає повного покриття витрат “Укренерго”. Таке скорочення, на думку експертів, ще більше загострить фінансову кризу в компанії.

Зі свого боку, радник прем’єр-міністра України та член Наглядової ради “Укренерго” Юрій Бойко прогнозує збільшення заборгованості за поточний рік ще на 8 мільярдів гривень. Якщо ситуація не зміниться, то заборгованості перед виробниками ВДЕ лише зростатимуть.

Відновлювана енергетика залишається важливою частиною енергетичної безпеки України. Водночас невиконання державою фінансових зобов’язань ставить під загрозу її подальший розвиток. На думку експертів, Україні необхідно терміново впровадити прозорі та довгострокові фінансові механізми для підтримки зеленої енергетики та уникнення дефолту в галузі.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Досі їхні дії залишалися непоміченими. Переполох зчинився вперше лише минулого тижня, коли уряд Гессена заявив у відповіді на запит від АдН: “Імміграційна влада Гессена не видаватиме українським чоловікам призовного віку жодних німецьких документів, що замінюють закордонні паспорти. Їм було б доцільно вирушити на Україну, щоб отримати там паспорт і пройти обов’язкову військову службу”.

Тепер українські чоловіки мають їхати на батьківщину і продовжувати документи там – при цьому їх, найімовірніше, одразу ж заберуть до армії. Досі цього не відбувалося, бо федеральні землі видавали українцям паспорт іноземця. Тепер такої можливості більше немає – і не тільки в Гессені.

Статс-секретар міністерства юстиції федеральної землі Баден-Вюртемберг Зігфрід Лорек підтвердив, що влада в його землі “вже не видає німецьких проїзних документів військовозобов’язаним українським чоловікам”. Сам політик ХДС вважає розумним, щоб українці пройшли військову службу. “Стосовно них не відбувається жодної несправедливості – навпаки, за українським законодавством вони підлягають переслідуванню за дезертирство”, – пояснив Лорек. За його словами, уряд хоче й надалі надавати Україні підтримку, сприяючи її здатності до самозахисту, а це включає в себе “спонукання громадян стати на захист своєї країни”.

Уряд Баварії також підтримує цей підхід. Міністр внутрішніх справ Йоахім Херрманн заявив: “Я неодноразово закликав федеральний уряд внести розумні уточнення в питання про військовозобов’язаних біженців з України. Йдеться не тільки про те, чи видавати нам документи замість українських паспортів із вичерпаним терміном дії, а й про те, чи не послаблюємо ми чинними правилами обороноздатність України”.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Це інтерв’ю з’явилося в мережі лише 15 листопада, але вже встигло привернути увагу громадськості, адже в ньому Денщик детально описав передумови та деталі конфлікту з Федоровим.

Поо це пише видання 360ua.news.

Максим Денщик поділився своїм досвідом двох зустрічей з Іваном Федоровим, під час яких на нього здійснювався тиск. В інтерв’ю він заявив, що Федоров пропонував йому добровільно залишити свою посаду, а згодом почали дзвонити інші особи, “від губернатора”, з подібними вимогами. Денщик стверджує, що після цих розмов він чітко висловив свою позицію — не планує йти з посади, оскільки працює на громаду Запоріжжя, а не на інші інтереси.

Зокрема, в інтерв’ю Денщик згадує про розмову з Андрієм Бугарем, першим заступником голови Запорізької міськради. Бугар, за словами Денщика, відкрито заявив, що у них є своя команда з Мелітополя і що він повинен залишити посаду за власним бажанням, відповідно до волі Івана Федорова. Однак Денщик категорично відмовився від цих вимог, наголосивши, що він працює в Запоріжжі на користь місцевої громади. Це стало останньою розбіжністю між ними, після якої Денщик відмовився йти з посади.

Незадовго до вбивства, Денщик опублікував пост у соціальних мережах, в якому заявив про “тиск та погрози” з боку Івана Федорова. Його смерть настала після кількох місяців загроз і маніпуляцій. За даними правоохоронців, підозрювані в його вбивстві — представники так званої організованої злочинної групи ОЗУ “Мелітопольські”. Згідно з розслідуванням, ці люди мали тісні зв’язки з місцевими елітами, що сприяли тиску на Денщика.

Цікаво, що після вбивства Денщика, Іван Федоров видалив зі своїх соціальних мереж всі згадки про трагічний інцидент. Цей факт викликав додаткові запитання у місцевих активістів та громадськості, які звернули увагу на те, що реакція чиновника на загибель Денщика була вкрай стриманою.