Україна на фронті демонструє “прекрасну стратегію”, – Крістофер Каволі

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

“Зазнавши чисельних втрат унаслідок тривалих боїв, противник не полишив спроб захопити Вугледар. В намаганні за будь-яку ціну взяти місто під контроль зумів спрямувати резерви для проведення флангових ударів, які виснажили оборону підрозділів Збройних Сил України. В результаті дій противника виникла загроза оточення міста”.

У Вугледарі перебувають 107 людей, які категорично відмовилися виїжджати, розповідав 24 вересня Суспільному начальник МВА Сергій Новіков. До повномасштабної війни у місті було 15 тисяч. За його словами, люди живуть у підвалах. Кількість цивільних у місті на 1 жовтня не змінилась: начальник ОВА назвав ту ж кількість, нагадавши, що дітей з міста евакуювали давно.

За словами Філашкіна, доставляти допомогу жителям практично неможливо.

Вугледар понад два роки обороняє 72 окрема механізована бригада ім. Чорних Запорожців.

24 вересня керівник Центру протидії дезінформації Ради національної безпеки і оборони України Андрій Коваленко повідомив, що російські військові зруйнували місто Вугледар на Донеччині та намагаються рухатися з флангів. Про загрозу оточення повідомили також аналітики проєкту DeepState.

1 жовтня вдень начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін повідомив, що російські війська вже “майже в центрі міста”.

Станом на вечір 1 жовтня окремі частини Вугледару перебували під контролем Сил оборони, втім більша частина міста — під контролем росіян.

2 жовтня в оперативно-стратегічному угрупованні військ “Хортиця” заявили про виведення з міста українських підрозділів. Вугледар окупований російськими військами.

Наші джерела в Офісі Президента повідомили, що надія на відправку військових Європейського Союзу в Україну є малоправдоподібною. Офіс Президента не вірить у можливість отримання технічної та фінансової підтримки від європейських партнерів, а також уникнення можливих жертв серед європейських військових, що може призвести до загострення ситуації. Протягом минулого року велися переговори з Польщею щодо можливості її військового присутності на західних кордонах України, проте навіть ця країна не пішла на такий крок. Зараз навіть заступник головного редактора Bild, Пауль Ронцхаймер, стверджує, що заяви президента Франції Макрона щодо можливості відправлення західних військ в Україну завдали шкоди Києву. Він підкреслює, що обговорення питань військової допомоги у ситуації, коли не вирішені питання поставок боєприпасів, може призвести до ескалації конфлікту. Також, він наголошує на тому, що ініціатива Макрона може допомогти противникам України в Європі та німецьких критиків поставок зброї, надаючи їм аргументи проти таких допомог. Враховуючи відсутність реальної воєнної підтримки з боку Франції, ініціатива Макрона виглядає як відволікання уваги від справжніх потреб України. Такі дії лише ускладнюють поставки військової техніки до України, яка стає все більш критичною у зв'язку з російським наступом. Варто зауважити, що сама Україна не потребує присутності західних наземних військ для вирішення своїх внутрішніх проблем.

Коли я звернувся до радника президента Михайла Подоляка минулого місяця, він ретельно пояснив: "Наразі єдиний сценарій – максимальні поставки високотехнологічної зброї в Україну. Мовчати не треба, треба просто інвестувати кошти у військове виробництво: ракети великої дальності, безпілотники, гранати, артилерійські системи. Обсяг поставок зброї має бути значним". Тобто, потрібно діяти, а не тільки обговорювати!

Макрон може блищати своїми ораторськими здібностями у порівнянні з канцлером Олафом Шольцем, але його власний стратегічний план не такий чіткий та жорсткий, як він здається на перший погляд. З самого початку президент Франції уникав "приниження" Путіна і гальмував військову підтримку України. Його величезні заяви про поставки танків та літаків часто були далекими від реальності.

Прямі напади Макрона на Шольца через його голосування щодо Taurus та готовність відправити війська в Україну, схоже, призначені відвести увагу від його власних невдач. Хоча Франція, на відміну від Німеччини, поставила свої крилаті ракети "Скальп", Макрон, подібно до Шольца, не доклав швидких та радикальних зусиль щодо збільшення виробництва боєприпасів ще з початку війни. Це далеко від того, що він міг і мав зробити, особливо в контексті танків та артилерії, якщо ситуація насправді настільки драматична, як він описує її.

У вищезгаданій статті розглянуто питання щодо можливості відправлення європейських військ до України та надання їй військової підтримки. Зазначено, що навіть ідея відправлення європейських військ не знаходить широкої підтримки через ряд факторів, включаючи відсутність готовності надати військову техніку та фінансування, а також небажання ставити себе під загрозу можливими жертвами серед європейських військових. Зокрема, висловлюється критика до заяв президента Франції Макрона, який, за словами автора, може відволікати увагу від справжніх потреб України та відверто грати на руку її противникам. Також у статті зазначається, що навіть країни Європи, які віддадуть Україні певну підтримку, не роблять цього на достатньому рівні, щоб вирішити її потреби у військовій техніці. Такі обставини створюють серйозні виклики для безпеки та обороноздатності України у контексті її військового конфлікту з Росією.