Політичне минуле та нинішня посада Олександра Александрова

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Російський пропагандист та зв’язковий Кремля Михайло Звінчук, засновник телеграм-каналу “Рибар”, зазначив, що окупанти планують відмовитись від традиційних боїв у відкритих полях на користь більш складних і ризикованих міських боїв. За його словами, пріоритетними для росіян будуть Торецьк, Покровськ та Курахове, і окупанти вже готуються до наступу на Покровськ з південного сходу, після нещодавнього захоплення Селидового.

Це зміщення фокусу на міські бої є не випадковим — в умовах інтенсивних атак БПЛА з боку ЗСУ, росіяни намагаються знайти нові методи боротьби, які допоможуть їм зберегти тактичну перевагу на фронті.

Існує кілька причин, чому Росія обирає міські бої. Замість того, щоб вести наступ у відкритих полях, де їхня бронетехніка і артилерія можуть стати мішенями для українських безпілотників, окупанти вважають, що міські умови з багатоповерхівками та обмеженими просторами дають їм більше прикриття від атак дронів. Звінчук підкреслює, що це дозволить росіянам зберегти важку техніку та знизити ризики для піхоти.

Аналітики ISW також вважають, що стратегія РФ щодо міських боїв зможе допомогти зменшити витрати на використання бронетехніки та артилерії. Вони оцінюють, що таким чином окупанти спробують уникнути великих втрат, які неминуче супроводжують наступи через сільську місцевість і прифронтові населені пункти.

Однією з основних проблем для російських військ є ефективна протидія українським безпілотникам, які завдають значних втрат в їхніх лавах. Звінчук зазначив, що окупанти мають перевагу в артилерії, але через постійні атаки БПЛА ЗСУ не можуть значно просуватися на деяких ділянках фронту.

Щоб подолати ці проблеми, російське командування планує збільшити кількість дронів у своїх підрозділах, покладаючись на інтенсивну війну за допомогою БПЛА. Росіяни мають на меті, щоб краще оснащені війська могли ефективно боротися з українськими операторами дронів і вийти на нові рубежі.

Захоплення таких міст, як Куп’янськ та Часовий Яр, може мати значний оперативний вплив на геометрію фронту. Це, в свою чергу, поставить під загрозу основні оборонні позиції ЗСУ на відповідних напрямках.

З огляду на ці фактори, ISW вважає, що ці наступи можуть стати основою для нових атак російських військ взимку 2024-2025 років. Однак, як відзначають експерти, для Росії цей план пов’язаний із великими ризиками: очікуються значні втрати серед її військ через виснажливі операції в міських умовах.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Він вважає, що Зеленський «не відразу поступиться», якщо Трамп припинить фінансову допомогу Україні.

«Багато хто вважає, що Трамп припинить фінансову допомогу Україні, щоб змусити її зайняти більш поступливу позицію. Однак президент Володимир Зеленський не відразу поступиться; у нього залишиться деяка підтримка від Америки, виділена в останні дні адміністрації Байдена, а також допомога від Європи», – вважає Кулеба.

Але, якщо фінансування від Штатів усе ж таки припиниться, то, за словами ексглави МЗС, «без коштів Україна може повністю втратити позиції». А якщо Зеленський через крах фронту піде на переговори, в Україні, на думку Кулеби, можуть початися заворушення.

«Якщо адміністрація Трампа потім нав’яже Україні неприйнятні умови миру, а Зеленський погодиться (що малоймовірно), частина українського суспільства чинитиме опір. Внутрішні заворушення можуть призвести до колапсу країни. Це дасть Путіну бажану перемогу, представляючи Україну як державу, що не відбулася, але відповідальність за це ляже повністю на Трампа», – написав ексміністр.

Він вважає, що Трамп не може собі дозволити «нового Афганістану» і змушений буде відновити допомогу Києву.

«Ті, хто жадає деескалації під керівництвом обраного президента, можуть бути шоковані, побачивши прямо протилежне в найближчі місяці. Наразі і Зеленський, і Путін бачать у Трампі шанс змінити баланс на свою користь. Зі свого боку, Трамп буде змушений слідувати за ними, посилюючи свою лінію», – вважає Кулеба.

Зазначимо, що подібні міркування в Україні – про ймовірність нового Майдану в разі закінчення війни на лінії фронту – вже звучали.

Однак, як ми вже писали, висновки ці дуже спірні. Куди більше ризиків і для України, і для Зеленського особисто несе довга війна на виснаження. Особливо, якщо вона супроводжуватиметься подальшим відступом ЗСУ на фронті, великими втратами, енергетичними та економічними втратами, а також зростанням корупції.

При цьому далеко не факт, що закінчення війни по лінії фронту призведе до серйозних внутрішніх потрясінь і до повалення Зеленського.

Водночас тези «у разі зупинки війни на лінії фронту в Україні почнеться бунт, держава впаде і Трамп отримає свій Афганістан» напевно будуть активно використовуватися тими силами, які намагаються переконати обраного президента США не вести справу до якнайшвидшої зупинки війни на лінії фронту, а продовжувати колишню лінію Вашингтона щодо війни в Україні або навіть її посилити.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган висловив впевненість у тому, що між Україною та Росією буде знайдений компроміс, який може стати основою для досягнення миру. З його слів, це може статися в найближчому майбутньому, і Туреччина готова й надалі виконувати роль посередника в мирних переговорах. Виступаючи на форумі TRT World Forum 2025 у Стамбулі, Ердоган підкреслив важливість продовження зусиль для зупинення війни та стабілізації ситуації в регіоні. Він наголосив, що Туреччина, з початку повномасштабного вторгнення, активно прагнула знайти шляхи для переговорів і неодноразово виступала як платформа для зустрічей української та російської делегацій.

Турецький президент зазначив, що досягнення миру потребує зусиль усіх зацікавлених сторін, і важливим етапом є обговорення припинення вогню. Ердоган вважає, що лише через діалог та взаєморозуміння можливо покласти край конфлікту, який вже завдав величезної шкоди. Туреччина, як один з ключових гравців на міжнародній арені, має потенціал впливати на ситуацію, і для цього Анкара готова продовжувати свої дипломатичні зусилля.

«Я сподіваюся, що вже невдовзі між сторонами буде знайдено компроміс, який дозволить двом сусіднім народам знову жити поруч у мирі», — заявив Ердоган.

Його заява прозвучала на тлі заяв Москви про нібито готовність повернутися до переговорів з Україною. Російська сторона говорить про продовження діалогу «в стамбульському форматі» — тобто за посередництва Туреччини. Про це заявив заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін, стверджуючи, що «всі умови для переговорів є», але натякаючи, що Київ начебто не демонструє політичної волі.

Україна та Росія вже провели серію прямих контактів у Стамбулі в 2025 році — зокрема у травні, червні та липні. На цих зустрічах сторони узгоджували, зокрема, великі обміни полоненими: перший раунд у травні дав домовленість про обмін «1000 на 1000», що стало найбільшим обміном за час повномасштабної війни. Також обговорювали повернення тіл загиблих і припинення ударів по цивільній інфраструктурі.

Українська сторона виносила на стіл вимогу негайного припинення вогню, «тиші» вздовж усієї лінії фронту та зупинки атак по енергетичних і житлових об’єктах. У плані, який Київ презентував під час стамбульських контактів і який бачили міжнародні медіа, першим пунктом був повний режим припинення вогню мінімум на 30 днів, а далі — обмін усіх полонених і повернення незаконно депортованих українських дітей.

Москва на ці умови не погодилась. Публічні сигнали з російського боку свідчили, що Кремль не готовий до фіксованого припинення вогню без попередніх політичних поступок України, а ключові російські фігури прямо заявляли, що мета Росії — не компроміс, а перемога, з вимогами територіальних поступок і обмеження оборонних можливостей України.

Тобто реальна картина виглядає так: Туреччина публічно підкреслює готовність бути майданчиком для домовленостей і називає мир досяжним «у найближчому часі», Росія говорить про готовність до діалогу, але просуває максимум політичних вимог, а Україна публічно не відмовляється від переговорів як інструменту, але наполягає, що будь-який «компроміс» має починатися з припинення вогню й припинення ударів, а не з поступок у питаннях суверенітету.

На цьому тлі слова Ердогана про те, що «вже невдовзі буде знайдено компроміс», звучать як політичний сигнал: Анкара хоче й далі залишатися ключовим посередником і демонструвати, що саме Туреччина володіє каналами спілкування і з Києвом, і з Москвою.