Порядок нарахування плати за тепло та вплив відключень електроенергії

Історія з будівництвом дороги М-12 у Івано-Франківській області яскраво ілюструє глибокий розрив між державними деклараціями та фактичними фінансовими потоками у сфері відновлення інфраструктури. Попри численні публічні заяви про «нульову толерантність до корупції», реальна ситуація свідчить про те, що контроль над ключовими процесами часто залишається в руках осіб, пов’язаних із сумнівними схемами. Зокрема, керівник регіонального підрозділу Служби відновлення та розвитку інфраструктури Любомир Симанів продовжує опікуватися процесами закупівель та підрядів, які дедалі менше відповідають законним нормам і прозорим процедурним стандартам.

Події навколо М-12 нагадують попередні скандали, такі як схема Палиці–Кулеби–Бойка щодо проєктування дороги на Буковель вартістю 6,6 млрд гривень, що підкреслює системний характер проблем. Вони демонструють, що навіть за умов високого суспільного резонансу та медійного контролю, реальна реалізація проєктів часто відходить від заявлених стандартів прозорості та ефективного використання бюджетних коштів.

30 вересня 2025 року Служба оголосила тендер на реконструкцію М-12. Учасниками були міжнародна компанія ТОВ «АЗВІРТ» та ТОВ «ПБС» — підрядник, пов’язаний з Ігорем Палицею. Після тривалих суперечок Антимонопольний комітет 8 грудня 2025 року ухвалив рішення про намір укласти договір із «АЗВІРТ», яка запропонувала нижчу ціну та кращу якість.

Однак 2 січня 2026 року замовник раптово скасував процедуру, пославшись на «скорочення обсягів видатків». При цьому бюджетні кошти були передбачені, а терміни виконання робіт залишалися до кінця 2026 року. Паралельно Служба оголосила ще дві ідентичні процедури з тими самими учасниками, у яких переможцем стало ТОВ «ПБС». Таким чином, одну процедуру скасували під надуманим приводом, а дві інші провели без проблем, що вказує на керовану схему.

Додатково постановою Кабміну від 10 вересня 2024 року №1060 реконструкція ділянки М-12 була включена до переліку фінансованих об’єктів, з обсягом 601,5 тис. грн. Загальний обсяг фінансування за програмою «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг» не скорочувався, що робить аргумент про нестачу коштів безпідставним.

19 січня 2026 року АМКУ зобов’язав Службу скасувати рішення про скасування тендеру, прямо вказавши на незаконність дій замовника. Проте питання полягає не лише в конкретній закупівлі, а в тому, як довго можна ігнорувати рішення Кабміну, АМКУ та базові принципи конкуренції, поки група Палиця–Микита–Кулеба–Симанів продовжує просувати інтереси «ПБС».

Поки що реальність така: Симанів залишився на посаді саме для того, щоб схеми працювали далі, а державні дороги будувалися не за законом, а за домовленістю.

У цьому році Україна приймає рішення відмовитися від активних зусиль у напрямку швидкого вступу до НАТО, і це рішення має глибокі підґрунтовані мотиви. Одним із найважливіших аргументів, що лежить в основі такого відступу, є серйозні страхи перед можливим втягненням альянсу у конфлікт з Росією. Україна, знаходячись у складній геополітичній ситуації, зрозуміло ретельно вивчає всі можливі наслідки свого приєднання до такої великої міжнародної організації.

Необхідно врахувати, що конфлікт з Росією має потенціал стати небезпечним і великим для всіх сторін, які залучені у цей процес. Таке рішення відкриває шлях для спроби знайти мирне врегулювання ситуації та зміцнення дипломатичних зусиль для забезпечення стабільності в регіоні. Україна прагне зберегти свою суверенність та незалежність, проте вирішення щодо членства у НАТО вимагає обміркованого підходу та урахування всіх можливих ризиків і перспектив.

Партнери України застерігли президента Володимира Зеленського від тиску на НАТО щодо швидкого наближення до членства, характеризуючи це як нереалістичну вимогу.

Зустріч Північноатлантичного альянсу цьогоріч відбудеться у Вашингтоні з 9 по 11 липня й буде присвячена 75-річчю організації.

США та Німеччина, підготовляючись до саміту, виступили проти конкретних зобов’язань стосовно часових рамок можливого вступу України до НАТО.

“Вони відносяться дуже обережно до подальшого руху України в напрямку повноправного членства в НАТО цього року”, – заявило джерело, ознайомлене з поглядами адміністрації Байдена.

“США, можливо, менше занепокоєні, ніж Німеччина, але є певні страхи щодо загрози, яку Росія може становити для інших членів альянсу”, – додали співрозмовники видання.

У минулому році Володимир Зеленський висловив обурення “безпрецедентною й абсурдною” ситуацією, коли керівництво НАТО відмовилося надати Україні запрошення на повноправне членство під час саміту у Вільнюсі. Цього року його закликали утриматися від тиску на окремих членів альянсу, щоб вони не підтримували чітку дату приєднання України до блоку.

На тлі цьогорічного саміту деякі країни альянсу, зокрема Велика Британія, намагалися вплинути на це рішення, що призвело до розколу в блоці, за словами джерел.

Це, за їхніми словами, може відіграти свою роль у питанні актуальності альянсу перед президентськими виборами у США та можливою перемогою Дональда Трампа.

Водночас, на липневому саміті НАТО у Вашингтоні Україні буде запропоновано те, що називатимуть “мостом” чи “шляхом” до вступу на знак підтримки процесу. Однак називати чітких термінів приєднання до альянсу не мають наміру. Пакет підтримки, який зараз обговорюється, підкреслить “здатність України обирати власне майбутнє” і демонструватиме, що “шлях до членства стає коротшим”, заявили два дипломати.

Пакет буде зосереджений на зміцненні збройних сил України, щоб гарантувати її готовність негайно приєднатися до НАТО, коли лідери альянсу приймуть таке рішення.

Для цього НАТО візьме на себе керівну роль у Рамштайні – місці збору понад 50 союзників, які координують воєнну допомогу Україні.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг також намагався підштовхнути 32 члени альянсу створити фонд у 100 мільярдів доларів, щоб привести українську армію до “стандартів НАТО” через постачання зброї та навчання.

Проте деякі країни-члени висловлюють скептицизм щодо загальної суми, тому зараз розглядають заміну фонду обіцянкою кожного союзника виділяти Києву відсоток видатків на оборону.

НАТО вперше заявило, що Україна може стати його членом у 2008 році, але так і не визначило термін чи процес приєднання.