Посол України в Анкарі пояснив, чому не варто чекати від Туреччини жорсткої антиросійської позиції

Вінницький міський суд виніс вирок проти вінничанки, яка висловлювала підтримку російській агресії, призначивши їй чотири роки позбавлення волі та конфіскацію її майна. Судове засідання відбулося у відсутності обвинуваченої, оскільки вона перебувала в Росії заздалегідь, для зустрічі зі своїми дітьми перед початком повномасштабного вторгнення, внаслідок пандемії коронавірусу. За даними слідства, 80-річна Алла Стадницька, через соціальну мережу «Однокласники», закликала російського президента Путіна прийти та "врятувати бандерівську Україну", а також підтримувала ворожі настрої інших росіян. Відомо, що засуджена працювала вчителем фізики в українській школі протягом багатьох років і проживала на вулиці Олега Антоновича, колишній Карла Маркса. Цей випадок з конфіскацією майна є першим в Україні. Житло, яке було конфісковане у вінничанки, пропонують передати комусь із ветеранів війни, які потребують житла. На жаль, школу, де працювала Стадницька, вже ніхто не пам’ятає. Однак героїв, які навчалися у цій школі та загинули, захищаючи Україну від російських загарбників, пам’ятатимуть вдячні нащадки.

Ця історія є свідченням про серйозність українського судочинства у боротьбі з пропагандою агресивних ворожих настроїв, що загрожують національній безпеці та суверенітету України. Вирок суду є важливим кроком у запобіганні поширенню сепаратистських та ворожих ідеологій, а також покладає підтвердження на правовий принцип, що ніхто не має права підтримувати агресію проти своєї країни.

Конфіскація майна та його передача ветеранам війни є символічним кроком, що демонструє підтримку та визнання тих, хто безстрашно відстоював та захищав Україну від зовнішніх загроз. Згадка про загиблих героїв, які отримали освіту в школі, де працювала засуджена, відзначає важливість пам'яті та вдячності перед тими, хто присвятив своє життя захисту країни.

У зверненні до парламенту, командувач Об’єднаних сил ЗСУ, генерал-полковник Юрій Содоль, виклав на стіл проблему дефіциту особового складу у військах, яка стає критичною для національної безпеки України. Зокрема, він зазначив, що на передовій оперативно-стратегічному угрупуванні військ "Хортиця", яке він очолює, відчутний великий недостаток в особовому складі. Такий стан речей серйозно обмежує їх можливості на фронті та підвищує загрозу для національної безпеки.

Содоль пояснив, що відділення, які традиційно складалися з 8-10 осіб, зараз змушені діяти лише з 2-4 бійцями. Це призводить до значного зниження ефективності оборони, особливо в умовах зростаючої загрози від нових технологій, таких як дрони-камікадзе та FPV-дрони. Він наголосив, що основне навантаження падає на плечі бійців механізованих та піхотних підрозділів, та зазначив, що з недостатньою кількістю бійців у військових частинах стає складніше забезпечувати ефективну оборону на всьому фронті.

У своєму виступі він висловив обурення тим, що відповідні бригади примусово обороняють значно меншу територію, ніж передбачено нормативами. Содоль закликав народних депутатів прийняти законопроєкт про мобілізацію, щоб забезпечити необхідну кількість бійців для армії та гарантувати ефективну оборону країни. Його виступ був спрямований на те, щоб привернути увагу до цієї серйозної проблеми та вжити невідкладних заходів для її вирішення в інтересах безпеки України.

У виступі командувача Об’єднаних сил ЗСУ перед парламентом України відзначається серйозна проблема дефіциту особового складу в армії, особливо на передовій угрупуванні військ "Хортиця". Недостатня кількість військовослужбовців серйозно обмежує можливості оборони та підвищує загрозу для національної безпеки, особливо у зв'язку з появою нових технологій у воєнній сфері.

Зазначається, що бійці, які зазвичай мали діяти в складі 8-10 осіб, тепер працюють у складі 2-4 осіб, що суттєво погіршує ефективність оборони. Також відзначається необхідність прийняття законопроекту про мобілізацію для забезпечення необхідної кількості бійців для армії та гарантування ефективної оборони країни.

Висновок полягає у тому, що вирішення проблеми дефіциту особового складу українських Збройних Сил є надзвичайно важливим для збереження національної безпеки та суверенітету країни. Необхідні невідкладні заходи з мобілізації ресурсів для забезпечення адекватного захисту території та відстоювання національних інтересів.

Міністерство оборони України переглядає підхід до надання відстрочки від мобілізації для працівників оборонно-промислового комплексу, посилюючи вимоги до захисту чутливої інформації. Відтепер дані про кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на критично важливих підприємствах ОПК, не оприлюднюватимуться у відкритому доступі. Таке рішення ухвалене з міркувань національної безпеки та з урахуванням воєнних ризиків.

У відомстві пояснюють, що публічне розкриття подібної статистики може створювати загрози для безперервної роботи підприємств, задіяних у виробництві та ремонті озброєння, боєприпасів і військової техніки. Закриття цієї інформації має ускладнити можливе планування ворожих дій та зменшити вразливість критичної інфраструктури оборонної галузі.

У відомстві пояснюють, що такі коригування враховують специфіку роботи оборонних підприємств під час війни. Вони мають створити додаткові умови для безперервного та масштабного виробництва критично важливого озброєння, а також зменшити ризики для об’єктів і персоналу оборонного сектору.

Окремо у Міноборони наголошують, що нові правила спрямовані на підвищення оперативності управлінських рішень і захист чутливої інформації в умовах воєнного часу.

Паралельно з цим у 2026 році відбулися зміни й у загальних правилах бронювання від мобілізації. З 1 січня через підвищення мінімальної заробітної плати зросли вимоги до рівня оплати праці заброньованих працівників, насамперед у приватному секторі. Йдеться про орієнтовно 21,6 тисячі гривень і вище як для середньої зарплати по підприємству, так і для кожного окремого працівника, який претендує на бронювання. Для державного сектору ці вимоги суттєво не змінилися.

Такий підхід, за задумом уряду, має запобігти практиці формального бронювання співробітників із мінімальною офіційною зарплатою та стимулювати детінізацію доходів у приватному бізнесі.

Крім того, у 2026 році посилився акцент на реальній критичності працівників. Профільні міністерства дедалі частіше вимагають від роботодавців обґрунтування, що конкретний співробітник є незамінним для виконання мобілізаційних завдань або забезпечення функціонування критичної інфраструктури. Очікується, що така практика стане сталою нормою, а заявки на бронювання за шаблонними посадами без переконливих аргументів дедалі частіше отримуватимуть відмови.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Як повідомляє Forbes, відеозаписи, що з’явилися в соціальних мережах, підтверджують участь у операції таких машин, як танки Т-64БВ або Т-80БВ, саперні машини УР-77, інженерні машини ІМР-2, а також бронетранспортери БТР-80 та Stryker американського виробництва. Це поєднання колишніх радянських та сучасних американських машин є характерним для 80-ї бригади, що підтверджує її активну участь у цій операції.

За даними Forbes, у наступі на Курську область задіяні щонайменше три українські бригади: 22-га і 88-та механізовані, а також 80-та десантно-штурмова бригада. Загалом кількість військовослужбовців, залучених у операцію, може сягати 10 000 осіб. Це значно більше, ніж у попередніх рейдах, які проукраїнські сили здійснювали на території Росії, і які зазвичай були короткочасними та мали обмежені цілі.

Попри масштабність і амбіції українського наступу, питання успіху операції залишається відкритим. Проти 10 000 українських військових може виступити російське Північне угруповання військ, чисельність якого оцінюється в 48 000 осіб. Проте наразі це угруповання зав’язло у Вовчанську, за 90 миль від Суджі, міста, яке стало центром українського вторгнення.

За словами аналітиків, швидкість реакції російського командування на українське вторгнення може стати вирішальним фактором у розвитку подій. Якщо російські сили вчасно перекинуть підкріплення до Суджі, вони можуть уповільнити або навіть зупинити український наступ. В іншому випадку, значна частина Курської області може потрапити під контроль українських військ.

У 2024 році місцева влада Сіверськодонецька, що була евакуйована через окупацію, звітувала про виконання закупівель, спрямованих на підтримку військових. Серед придбаного – FPV-дрони, станції радіоелектронної боротьби та спеціалізоване обладнання для протидії ворожим безпілотникам. Загальна сума витрачених коштів склала понад 5,5 мільйонів гривень. Здавалося б, все йде за планом: укладені контракти, акти приймання-передачі, забезпечення армії необхідними засобами для боротьби з ворогом. Однак після детальних розслідувань детективами та журналістами виявилось, що значна частина техніки так і не потрапила до військових частин.

Корупційна схема, яка стала результатом цієї історії, вражає своєю масштабністю. Гроші були виділені на закупівлю високотехнологічного обладнання, необхідного для захисту наших військових на передовій. Проте дрони так і не надійшли в армію, а кошти, ймовірно, були спрямовані в інші напрямки, залишаючи армію без необхідної техніки. Це не тільки підриває ефективність оборони, але й ставить під сумнів довіру до державних інститутів, які мають забезпечувати безпеку країни.

У випадку Сіверськодонецька ця ж схема стала прикриттям для виведення коштів.

За даними слідства, посадовці місцевої військової адміністрації разом із керівництвом КП фактично імітували постачання оборонної техніки. Під конкретні «потреби військової частини» оформлювали листи-запити, миттєво отримували «комерційну пропозицію» від заздалегідь визначеного постачальника, підписували договір і одразу складали акт приймання. У Prozorro з’являлися вже готові контракти — без оголошень, без конкуренції, без порівняння ринку. На папері — ідеально. На фронті — порожньо.

У квітні 2024 року КП «Сєвєродонецьке тролейбусне управління» придбало (за документами) 20 багатоканальних станцій РЕБ «для протидії FPV-дронам» на суму 2 млн 960 тис. грн. У липні було укладено ще один контракт — на 150 FPV-дронів і три наземні станції управління загальною вартістю 2 млн 574 тис. грн. Сукупно – 5,53 млн грн. Самі закупівлі оголосили як «термінову оборонну необхідність», тобто без відкритих торгів.

Далі задіювався другий поверх схеми. Кошти переказувалися на рахунки обраних приватних компаній, після чого «прокачувалися» через низку пов’язаних ФОПів, конвертувалися в готівку та розподілялися між учасниками. За даними слідства, ці документи — договори, накладні, акти приймання, договори «відповідального зберігання» — мали одну мету: створити ілюзію, що техніка нібито є і вже передана військовим.

Досудове розслідування відкрите за ч. 4 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України — привласнення або розтрата майна в особливо великих розмірах, у тому числі за попередньою змовою групою осіб. Максимальна санкція за цими статтями — до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна і забороною обіймати посади. Тобто слідчі БЕБ уже кваліфікують історію не як «управлінську недбалість», а як організоване виведення бюджетних коштів під час війни.

Ключовими виконавцями виступили дві компанії, які формально не мають жодного відношення до виробництва або постачання військової техніки.

ТОВ «Промислова група А.С.Д.» отримало контракт на постачання 150 FPV-дронів і трьох наземних станцій управління на суму близько 2,57 млн грн. На папері компанія займається спецодягом, меблями, деревиною, технікою для офісу, металами — список видів діяльності розкиданий від текстилю до хімії. У відкритих реєстрах компанія фігурує у кримінальних провадженнях за ст. 191 ККУ («розтрата майна»), неодноразово змінювала керівництво й зареєстрована за адресою масової реєстрації, де існують десятки інших фірм. Нинішнім власником і директором називають Дмитра Добровольського із Запоріжжя. Раніше бенефіціаром був Максим Карпов.

ТОВ «НВО “Металіт”» отримало замовлення на 20 багатоканальних станцій РЕБ на суму майже 2,96 млн грн. Ця фірма формально торгує господарськими товарами, займається будматеріалами, меблями та дрібними підрядами — від встановлення поручнів до поставок мікрофонів і гучномовців. Вона також фігурує у кримінальних провадженнях за розтрату майна й так само змінювала власників і директорів у прискореному режимі: нині нею керує запоріжець Олександр Латій.

Обидві фірми пов’язані між собою через ту саму людину — Максима Карпова. Він фігурує як колишній бенефіціар «Промислової групи А.С.Д.» і водночас як керівник «Металіту» в попередні періоди. Така «перекличка» менеджменту виглядає як ознака контрольованої мережі компаній, через яку можна обслуговувати схеми з бюджетом: сьогодні — «робочий одяг», завтра — «системи РЕБ для фронту».

По-перше, масштаби. Йдеться не про один сумнівний договір на кілька сотень тисяч гривень, а про понад 5,5 млн грн «оборонки» у прифронтовому регіоні, де кожен робочий FPV-дрон — це збережене життя на позиції. Це гроші, які мали перетворитись на очі й зброю для штурмових груп, а не на готівку в кишенях місцевих «менеджерів війни».

По-друге, модель. Програма шефської допомоги військовим частинам створювалася як інструмент швидкої підтримки армії без бюрократії. Але відсутність відкритих торгів, мінімум контролю та можливість проводити закупівлі через комунальні підприємства перетворюють її на ідеальний канал для відпрацьованих схем. У випадку Сіверськодонецька ми бачимо типові маркери корупційної мережі: фіктивне постачання, підставні фірми з десятком випадкових КВЕДів, «збіги» в менеджменті, переведення коштів у готівку через підконтрольних ФОПів. Це не випадковий збій – це бізнес-модель.

По-третє, повторюваність. Ті самі компанії з’являються не тільки у «дронових» контрактах. Журналісти нагадують: після угод про FPV і РЕБ «Промислова група А.С.Д.» та «Металіт» почали отримувати інші бюджетні підряди від структур, пов’язаних із Сіверськодонецькою громадою — наприклад, від «Сєвєродонецькводоканалу» (контракти більш ніж на 2 млн грн) та КНП «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» (навіть «інформаційні послуги»). Це вказує, що мова йде не про разову оборудку «під фронт», а про розгалужену мережу отримувачів бюджетних грошей.

Розслідування триває. БЕБ і Спеціалізована прокуратура у сфері оборони працюють за статтею про розтрату в особливо великих розмірах, що передбачає до 12 років ув’язнення з конфіскацією. Публічно детективи поки не називають прізвища конкретних фігурантів, але фіксують, що в схемі були задіяні посадовці місцевої військової адміністрації, керівництво комунального підприємства та директори компаній-постачальників.

Важливий аспект — те, що оборонні кошти витягувалися в тилу, при цьому Сили оборони саме в цей період масово просили FPV-дрони і станції РЕБ як критичний інструмент на передовій. Тобто історія не просто про «економічні злочини», а буквально про те, що частина заявленої для війська зброї існувала тільки у вигляді підписаних актів.

Це справа не про бюрократію. Це справа про життя на нулі.