Повернення українців з-за кордону: можливість для мільйонів знайти новий дім

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Тихий наголосив, що в’їзд до тимчасово окупованих територій України, минаючи українські контрольні пункти, є незаконним і може мати негативні наслідки для громадян. За його словами, перебування дітей з ЄС у «Артеку», контрольованому російськими окупантами, створює умови для використання їх у російській пропаганді, яка виправдовує загарбницьку війну проти України.

Крім того, у МЗС нагадали, що центр «Артек», формально розташований під егідою ЮНЕСКО, був незаконно переданий під контроль РФ у 2014 році. З цього часу Україна не може гарантувати безпеку та дотримання прав дітей на окупованій території.

«Росія систематично порушує права дітей на окупованих територіях, зокрема, використовуючи їх у пропагандистських цілях та нав’язуючи антиукраїнську політику, — підкреслили у МЗС. — Громадяни іноземних держав мають зважати на ризики таких поїздок, адже ситуація в Криму є небезпечною для життя і здоров’я дітей».

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Згідно з інформацією, наданою військовим адвокатом Дар’єю Голодняк, зміни в правилах обліку стосуються не лише фізичних осіб, які раніше мали право на звільнення через стан здоров’я, а й тих, хто через різні причини вважається непридатним до військової служби. Тепер навіть люди, які мають серйозні медичні протипоказання або інші юридичні підстави для звільнення, залишатимуться на обліку.

Раніше категорія «непридатний з виключенням з військового обліку» дозволяла військовозобов’язаним із серйозними діагнозами бути повністю виключеними з реєстру. Тепер такий статус скасовано і називається просто «Непридатний до служби» – без виключення з реєстру.

Також цей наказ встановив, що загальний термін проведення медичних оглядів не повинен перевищувати 4 дні. Якщо є потреба в додаткових дослідженнях для уточнення стану здоров’я, термін може бути подовжено не більше ніж на 14 днів.

Українська блогерка та популярна інфлюенсерка Даша Квіткова знову потрапила в центр уваги своїх підписників, цього разу через здоров’я. Після того, як вона повідомила про тимчасову паузу в тренуваннях у спортзалі, деякі фанати одразу почали припускати, що причина криється в вагітності. Всілякі чутки набрали обертів у соціальних мережах, і Даша була змушена прокоментувати ситуацію, аби прояснити причини свого відпочинку від фізичних навантажень.

У своєму Stories блогерка пояснила, що насправді не вагітність стала причиною перерви у тренуваннях, а стан здоров’я, зокрема низький рівень заліза та феритину в організмі. Занадто низькі показники цих важливих елементів спричинили погіршення самопочуття, і навіть лікарі порадили Даші призупинити фізичні навантаження до того, як вона зможе відновити необхідні рівні. Вона також зазначила, що «залізо впало на нервовому ґрунті», що тільки ускладнило ситуацію.

Попри це, у коментарях їй почали масово писати: «Вона ще і вагітна», «Вона знає це», «Людям видніше, вагітна чи ні», «В зал перестала ходити — значить буде малятко». Квіткова не залишила це без відповіді й обіграла ситуацію з самоіронією. Вона процитувала: «Вона вагітна», і додала англійською — «but not now» («але не зараз»).

Тобто офіційна позиція проста: вагітності зараз немає.

Даша також показала скрині з реакціями підписників і загалом досить спокійно відреагувала на хвилю чуток, які зазвичай супроводжують блогерок будь-якого віку після весілля.

Нагадаємо, Квіткова нещодавно вийшла заміж за свого коханого, футболіста Володимира Бражка. Вона виховує сина Лева від попереднього шлюбу з Нікітою Добриніним. Новий чоловік уже спілкується з хлопчиком і проводить з ним час, що сама Даша неодноразово показувала у соцмережах.

Ухвалення Верховною Радою в другому читанні законопроєкту №12377 стало одним із найвагоміших кроків у реформуванні житлового законодавства за роки незалежності України. Документ закладає підґрунтя для докорінної зміни підходів до житлових відносин і символізує прагнення держави остаточно відійти від застарілої радянської моделі, яка тривалий час існувала формально та дедалі більше суперечила реаліям сучасного життя.

Чинний Житловий кодекс, ухвалений ще у 1983 році, був розрахований на зовсім інші соціально-економічні умови. Він не враховував ані ринкову економіку, ані домінування приватної власності на житло, ані масштабні міграційні процеси. Повномасштабна війна лише загострила ці проблеми, додавши мільйони внутрішньо переміщених осіб і зруйноване житло, для яких старі норми виявилися непридатними.

Разом із тим сама ідея реформи не усуває правових ризиків, які вона за собою тягне. Найбільш чутливим залишається питання безоплатної приватизації державного та комунального житла. Саме цей механізм упродовж багатьох років був ключовим шляхом набуття житла у власність для мільйонів громадян. Хоча новий закон не скасовує приватизацію негайно, він фактично створює правові підстави для поступової відмови від цієї моделі після завершення воєнного стану та перехідного періоду.

Практичні наслідки такого підходу очевидні. Громадяни, які тривалий час проживають у неприватизованому житлі, отримують обмежений у часі шанс реалізувати своє право. Будь-які проблеми з документами, складом сім’ї, реєстрацією або статусом житла в майбутньому можуть призвести до втрати можливості приватизації. Таким чином, ризик правової невизначеності поступово перекладається з держави на громадян, що неминуче спричинить зростання кількості судових спорів.

Серед потенційних позитивних наслідків реформи експерти відзначають формування єдиної та логічнішої житлової політики, розвиток ринку оренди й соціального житла, відмову від застарілих і корупційно вразливих механізмів, а також поступову інтеграцію європейських стандартів у житлове право. Водночас існують серйозні ризики: правова невизначеність для мешканців неприватизованих квартир, зростання соціальної напруги, особливо серед вразливих груп населення, можливий сплеск судових спорів щодо права користування та власності, а також небезпека того, що держава відмовиться від старих зобов’язань швидше, ніж запровадить ефективні альтернативи забезпечення житлом.

13 січня 2026 року Верховна Рада України прийняла в другому читанні та в цілому Закон про основні засади житлової політики. Документ визначає правові, економічні та організаційні засади житлової сфери, принципи та пріоритети держави, вимоги до якості житла, механізми державної підтримки будівництва, придбання й оренди, порядок формування та використання житлових фондів, а також повноваження органів влади та місцевого самоврядування.

Закон також запроваджує єдину інформаційно-аналітичну житлову систему, фінансово-кредитні механізми підтримки житлових програм, револьверні фонди, інструменти публічно-приватного партнерства, механізми комплексної реновації застарілого житлового фонду та нові підходи до стратегічного планування житлової політики. Окремо підкреслюється орієнтація на європейські стандарти та норми Конституції України.

Водночас документом визнано такими, що втратили чинність, Житловий кодекс України та Закон про приватизацію державного житлового фонду. Це означає, що житлова система України входить у період глибокої трансформації, наслідки якої стануть визначальними вже в найближчі роки — як для громадян, так і для органів влади та юристів, що працюють у цій сфері.