Право військовослужбовців на оскарження рішень командування: що гарантує закон

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Наразі відомо, що у першій партії Україні передадуть шість винищувачів Mirage. За словами міністра оборони Франції Себастьяна Лекорню, передачу очікують у першому кварталі 2025 року, хоча вона може затягнутися до кінця березня. Однак президент України Володимир Зеленський після розмови з Емманюелем Макроном заявив, що процес передачі може бути пришвидшено.

Нагадаємо, французький президент висловив готовність посилити українську протиповітряну оборону та надати комплексну оборонну допомогу. Це рішення важливе для України, яка продовжує захищатися від постійних атак російської авіації та ракетного терору.

Втім, як зауважує Defence Express, практика показує, що у таких масштабних процесах строки частіше зміщуються “вправо”, ніж “вліво”. Утім, навіть найоптимістичніші прогнози свідчать, що літаки Mirage стануть важливим елементом посилення Повітряних сил ЗСУ у 2025 році.

Mirage — це сучасні винищувачі, здатні виконувати широкий спектр бойових завдань, включаючи знищення повітряних і наземних цілей. Їхнє постачання дозволить не лише зміцнити обороноздатність України, але й сприятиме гармонізації Повітряних сил із натовськими стандартами.

Постачання шести винищувачів — це лише початок. Після першої партії Франція може передати й інші літаки, залежно від ситуації на фронті та готовності української сторони до їхньої інтеграції в існуючу систему оборони. Тим часом Україна активно навчає своїх пілотів і технічний персонал, щоб забезпечити максимальну ефективність використання нової техніки.

Передача Mirage — це не лише військова допомога, але й політичний сигнал про солідарність Франції з Україною. На тлі триваючої агресії з боку Росії така підтримка сприяє зміцненню міжнародної коаліції навколо України та підтверджує готовність західних партнерів допомагати Києву на шляху до перемоги.

Колишній суддя Харківського апеляційного суду Ярослав Чопенко, який раніше набув публічності завдяки участі у справі керівника “Запоріжжяобленерго” Стасевського, домігся суттєвого збільшення своєї пенсії через судовий процес. До цього його виплати становили понад 138 тисяч гривень на місяць, тоді як після рішення суду вони зросли майже до 200 тисяч гривень.

Згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/1627/25, Чопенко ще минулого року звернувся до Пенсійного фонду України з проханням перерахувати пенсію у зв’язку зі зростанням заробітних плат суддів. Пенсійний фонд відмовив у задоволенні цієї вимоги, посилаючись на відсутність законних підстав для підвищення. Проте суд визнав аргументи колишнього судді переконливими і ухвалив рішення на його користь, що дозволило значно збільшити розмір пенсійних виплат.

Суддя отримав пенсію у розмірі 62% від зарплати судді Харківського апеляційного суду. Розрахунок провели із зарплати у 223,3 тис. грн, тоді як актуальний розмір посадового окладу становить 321 725 грн: базова ставка – 189 250 грн, доплата за вислугу років – 132 475 грн.

Після перерахунку пенсія Чопенка зросла до 199,4 тис. грн. Суд зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року на підставі довідки Харківського апеляційного суду.

Таким чином, відставний суддя отримав пенсію, фактично прирівняну до зарплати чинних суддів, незважаючи на початкову відмову Пенсійного фонду.

Transparency International Ukraine представила результати масштабного дослідження, присвяченого відкритості та підзвітності міських рад у 11 обласних центрах країни. Аналітики проєкту «Прозорі міста» зосередили увагу на тому, наскільки органи місцевого самоврядування забезпечують доступ громадян до своєї роботи, публікують важливі рішення та інформують про отримання й розподіл гуманітарної допомоги. Оцінювання проводилося за 40 критеріями, що охоплюють діяльність міських рад у сфері прозорості, комунікації та взаємодії з громадськістю.

За результатами аналізу виявилося, що різниця між рівнем відкритості в різних містах залишається значною. Полтава посіла останнє місце, отримавши лише 38 балів зі 100 можливих. Експерти наголошують, що низькі показники формуються через недостатній доступ до протоколів засідань, обмежену публікацію рішень виконавчих органів та нестачу інформації про гуманітарні надходження.

Найбільші недоліки Полтави виявилися у сфері доступу до засідань міськради та виконкому, публікації протоколів голосувань, інформації про місцеві податки, регуляторні акти та гуманітарну допомогу. Незважаючи на наявність розділів з документами та трансляцій засідань, ключові показники прозорості залишаються невиконаними.

Аналітики наголошують, що навіть міста з найвищими оцінками не досягають двох третин максимальної кількості балів, а Полтава щонайменше втретє опинилася «на дні» рейтингів через обмежений доступ до публічної інформації та слабку комунікацію з громадянами.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

“Отаман” зізнається, що нерідко чує від тих, кому виписує повістки, різкі й образливі слова: “Настільки в душі обидно, що я і за себе, і за них воював, проливав кров, а вони мало того, що ховаються, так ще й недовольні. Кажуть: ‘Ідіть самі воюйте’. Ти сам іди! Якщо любиш свою родину, своїх дітей, ти маєш іти їх захищати,” — емоційно заявляє Бойко.

Сержант наголошує, що найскладніше працювати з людьми, які не розуміють, що захист рідної землі — це обов’язок кожного чоловіка. Він закликає їх не ховатися за спинами інших і не зволікати, коли ворог буквально знищує українські села і міста. “Ворога потрібно бити якнайдалі від своєї оселі. Коли ти це усвідомлюєш, вже не страшно, бо йдеться про життя і безпеку твоєї родини”, — говорить він.

Для Бойка бути справжнім чоловіком означає не тільки мати відвагу, але й не залишати тих, кого любиш, у небезпеці. Згадавши про момент, коли він сам разом із товаришами йшов до лав ЗСУ, сержант говорить про важливість не зосереджуватися на особистому страху, коли від тебе залежить майбутнє країни: “Коли ми з хлопцями все кинули й пішли на фронт, ніхто не думав про особисте. Якщо кожен чоловік усвідомить цей обов’язок, то ворожа армія не досягне наших домівок”.