Україна успішно побудувала потужну оборонну промисловість, здатну виробляти тисячі артилерійських снарядів, бронетехніки та безпілотників, що відіграє важливу роль у забезпеченні національної безпеки. З часу початку війни країна зробила значні кроки в модернізації виробничих потужностей та розвитку високотехнологічних систем озброєнь. Проте, як вказує авторитетне міжнародне видання The New York Times, поряд з успіхами, в українській оборонній сфері існують серйозні системні проблеми, зокрема у сфері державних закупівель озброєнь.
Згідно з даними внутрішніх урядових аудитів та оцінок експертів, існують численні порушення у процесі проведення тендерів та підписання контрактів. Однією з основних проблем є підписання угод не з тими учасниками торгів, які запропонували найнижчі ціни, що порушує принцип прозорості і справедливості конкурсів. Крім того, є побоювання щодо відсутності належної перевірки фінансових потоків у рамках деяких платежів, що також ставить під сумнів ефективність використання державних коштів у сфері оборони.
Критики наголошують на кількох проблемних трендах: укладення контрактів із компаніями, що пропонували дорожчі умови; передоплати за поставки, які були затримані або виконані не в повному обсязі; а також широкий залучення посередників, які отримували націнки замість прямих закупівель у виробників. Колишній радник агентства Тамерлан Вахабов в інтерв’ю виданню зазначав, що «в умовах воєнного стану відсутня політична воля робити все правильно», і що переплати відбувалися «з невідомих причин».
У відповідь керівництво Агентства з оборонних закупівель наголошує: нижчі пропозиції іноді відхиляли через невідповідність вимогам якості, строкам постачання або іншим критеріям. Директор агентства Арсен Жумаділов повідомив, що частина проблем спонукала відомство експериментувати з новими моделями закупівель, зокрема створенням онлайн-ринку, де командири можуть замовляти безпілотники безпосередньо у постачальників «в один-два кліки». За словами посадовця, це має зменшити бюрократію і підвищити прозорість постачань.
Аудити, які перевіряли період від початку 2024 року до березня 2025 року, не дали підстав для звинувачень у систематичній крадіжці, але виявили численні процедурні ризики: використання посередників у великій частці контрактів, відсутність документально підтверджених виробничих потужностей у деяких підрядників, а також випадки неповних або затриманих поставок. Частина закупівель здійснювалась через посередників із типовою націнкою близько 3%, що також викликало запитання в аудиторів.
На тлі швидкого зростання внутрішнього озброєння важливо не лише масштабувати виробництво, а й посилити контроль за закупівлями — щоб уникнути марних витрат і зберегти довіру донорів та платників податків. Запровадження електронного ринку і інших інноваційних механізмів закупівель розглядають як крок у правильному напрямі, але наголошують, що нові інструменти мають супроводжуватися жорсткою перевіркою постачальників і публічним звітуванням про витрати.
