Професії, незамінні для ШІ: фахівці, що виживуть у еру штучного інтелекту

Система вручення повісток в Україні наразі не виконує своєї основної функції, оскільки значна частина чоловіків продовжує ігнорувати виклики до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП Роман Істомін в інтерв’ю виданню «Главком».

За його словами, чинна процедура вручення повісток має радше інформативний, ніж обов’язковий характер. Повістка, з юридичного погляду, є лише повідомленням про необхідність з’явитися до центру комплектування, але не гарантує, що громадянин справді виконає цей обов’язок. Навіть якщо особа відмовляється отримати документ, але зрозуміла його зміст, складається акт про відмову, і така людина формально вважається належним чином повідомленою.

Попри це, значна кількість призовників до центрів не приходить, свідомо порушуючи правила військового обліку. На думку Істоміна, сам формат “роздачі повісток” уже не можна вважати ефективним інструментом.

Він також звернув увагу, що проблема полягає не лише у ставленні громадян, а й у бездіяльності місцевої влади. Закон, зокрема постанова №1487, покладає на органи місцевого самоврядування істотні повноваження у сфері військового обліку, включно з обов’язковим щорічним дворовим обходом. Відповідальні особи мають перевіряти, чи призовники реально проживають за вказаними адресами, однак на практиці ці вимоги часто виконуються формально або взагалі ігноруються.

В окремих випадках через бездіяльність посадових осіб складалися протоколи про порушення. У підсумку, зазначив речник, основний тягар вручення повісток і контролю явки покладається на військових ТЦК, які змушені залучати до цієї роботи поліцію.

Істомін також розповів, що за час повномасштабної війни Полтавський обласний ТЦК розіслав велику кількість повісток поштою. Проте механізм виявився далеким від ідеального: значна частина громадян на рекомендовані листи не реагує, незалежно від того, хто саме є відправником.

За його словами, сьогодні існує два основних механізми поштового розсилання документів. Перший — централізований, коли списки призовників надходять із Генштабу, а Міністерство оборони забезпечує друк і відправку. Другий — місцевий, коли повістки формують безпосередньо в ТЦК, а витрати на поштові послуги покривають громади. Цей варіант він назвав більш зручним, оскільки дає можливість оперативно визначати адресатів.

Попри це, повістка залишається обов’язковим інструментом виклику до ТЦК, незалежно від способу вручення — особисто чи поштою. Невиконання її вимог, нагадав Істомін, розцінюється як порушення правил військового обліку й тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація про осіб, які ігнорують повістки, передається до поліції. Правоохоронці отримують право здійснити адміністративне затримання і примусово доставити порушників до територіального центру комплектування для з’ясування обставин та уточнення облікових даних.

Чи впевнені слухачі, що мелодія у їхніх навушниках — плід роботи композитора, а не результат алгоритмічної генерації? У 2025 році це питання перестало бути риторичним. Музичні твори, створені штучним інтелектом, вже стали звичним елементом ринку: вони з’являються в популярних плейлистах, набирають мільйони прослуховувань і нерідко обходять у чартах роботи відомих виконавців. При цьому більшість аудиторії навіть не замислюється над походженням композицій.

Останні дослідження демонструють, що 97% слухачів не здатні відрізнити музичний трек, створений алгоритмом, від композиції, написаної людиною. Це стало серйозним викликом для музичної індустрії, адже втрачається ключовий маркер творчості — унікальність людського внеску. Музиканти дедалі частіше говорять про ризики знецінення авторської праці, оскільки нейромережі здатні створювати музику необмеженими обсягами й у будь-якому стилі.

В Україні прикладом популярного ШІ-хіта стала пісня “Туман танцює по землі повільно”, яка набрала понад 17 мільйонів переглядів на YouTube. Слухачі активно коментують і підтримують її, хоча її вокал повністю синтезований. Інший відомий ШІ-трек – “Ніч” від Amaya Roma – набрав 34 мільйони переглядів, і його походження викликає питання: пісня українською, але потенційно створена за участю росіян у Грузії.

Деякі українські музиканти поєднують власну творчість і ШІ. Репер Marshroot (Михайло Творцов) для треку “Переболить” написав текст і аранжування, а вокал створив за допомогою ШІ через брак часу. За його словами, ШІ допомагає, але емоції і творчість залишаються його внеском.

Популярність ШІ-треків пояснюють просто: вони підлаштовуються під середньостатистичні хіти, повторюють тренди і ритми, які вже подобаються слухачам. Як зазначає музичний оглядач Альберт Цукренко, це не створення нового жанру, а швидкий спосіб отримати популярний трек.

Ознаки ШІ у музиці: надто ідеальна обробка голосу, плоский звук, дивні шлейфи та простріли, одноманітність тембру. Водночас живі виконавці додають “людський фактор” — імпровізацію, недосконалість і емоції, які не передасть алгоритм.

Популярність ШІ не означає кінець справжньої музики. Артисти, як Jerry Heil, вбачають у цьому шанс на новий творчий початок. Гурти та продюсери вже експериментують із технологіями, додаючи інноваційні елементи до власних пісень, але концерти та живий контакт із публікою залишаються незамінними.

ШІ у музиці пришвидшує процес виробництва, створює нові формати, але не замінює людську душу. Ті слухачі, які цінують емоції, історії і справжній голос артиста, завжди помітять різницю.