Прогноз на фінал Нацвідбору на “Євробачення-2025”

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Як зауважила в своєму дописі в Facebook голова Державного агентство розвитку туризму (ДАРТ) Мар’яна Олеськів, загалом зростання туристичного збору відмічено майже у всіх регіонах країни, навіть з урахуванням катастрофічного падіння в чотирьох областях, які найбільше страждають від російської війни – Херсонській, Харківській, Донецькій та Луганській.

Зокрема, в північних областях України туристичний збір за перші дев’ять місяців 2024 року в порівнянні з аналогічним періодом минулого року зріс на 56%, в південних – на 41%, в західних – на 17%, в центральних – на 10%.

“Тож як бачимо, туристична галузь України попри війну та важкі виклики, які постали перед нею, демонструє стійкість, забезпечує робочими місцями українців та наповнює бюджети громад”, – зауважила Олеськів.

До лідерів за сплатою туристичного збору увійшли місто Київ та п’ять областей. При цьому найбільше туристичного збору надійшло до бюджету столиці – 34,4 мільйони гривень проти 21,2 мільйонів гривень торік. Втім, якщо порівнювати з 2021 роком, то турзбір до бюджету Києва скоротився вдвоє – тоді він становив майже 68 мільйонів гривень.

Водночас в деяких областях навіть спостерігалося збільшення надходжень до бюджету від туристичного збору порівняно з довоєнним 2021 роком. Так, бюджет Львівської області за січень-вересень 2024 року поповнився майже на 33 мільйони гривень, що на 42% більше ніж у 2021 році (майже 24 мільйони гривень), а в Івано-Франківській області сума туризбору зросла на 120% – до 22,7 мільйони гривень порівняно з 2021 роком (10,3 мільйони гривень). За результатами трьох кварталів торік турзбір регіону склав 14,7 мільйонів гривень.

При цьому сума турзбору в Закарпатській області цього року склала майже 16 мільйонів гривень, що зовсім трохи більше ніж торік (14,9 мільйонів гривень), але на третину більша ніж у 2021 році (11,7 мільйонів гривень).

У більшості країн світу ми можемо спостерігати зростання популярності дронів-убивць. Ця нова форма зброї, яка вперше була розроблена в Україні, відкриває перед військовими можливість проведення масштабних і високоточних операцій, що змінює парадигму ведення війни. Не дивно, що в обкладинці та заголовку ми бачимо гармату-ракету, символізуючи силу і вразливість нової зброї. Проте варто зазначити, що в Україні також розвивається інша галузь безпілотних літальних апаратів, таких як БПЛА і FPV-дрони, які відрізняються своєю більш практичною та функціональною спрямованістю. Такі саморобні дрони, які мають вигляд звичайних моделей на стяжках, навіть викликають сміх та сарказм.

Варто зазначити, що концепція безпілотних літальних апаратів має свої корені в минулому. Нікола Тесла, великий винахідник і електроінженер, вже наприкінці XIX століття запатентував радіокеровану модель корабля, підкресливши, що вона може мати велике значення у воєнний час, звертаючи увагу на потенційну руйнівність такої технології. Перший літаючий ударний безпілотник був створений Чарльзом Кеттерінгом у США ще у 1910 році. Цей літак, замаскований як звичайний літальний апарат, мав на борту вибухівку і годинниковий механізм, що автоматично активувався і спрацьовував, коли апарат перебував над ціллю. Незважаючи на те, що США прийняли вироблені 45 екземплярів на озброєння, вони так і не були використані у жодній воєнній операції.

У висновку можна зазначити, що розвиток безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів-убивць, є актуальним явищем у сучасному військовому світі. Важливо враховувати не лише технологічні досягнення, а й потенційні наслідки використання такої зброї. Україна, яка є піонером у цій галузі, має можливість вплинути на подальший розвиток цієї технології та визначити її етичні та правові рамки в контексті міжнародного співробітництва. Також важливо враховувати історичний контекст розвитку безпілотних літальних апаратів і зробити висновки з минулих досвідів, щоб уникнути можливих негативних наслідків використання цієї технології у майбутньому.

Журналісти The New York Times розкрили шокуючі факти щодо викрадення 46 дітей із Херсонського дитячого будинку у 2022 році окупантами. Це обурлива інформація, що ставить під сумнів права та безпеку дітей в українському суспільстві. Навіть більш трагічним є те, що частина цих невинних дітей вже опинилася в російських сім'ях в результаті нечесних практик та порушень закону. Цей випадок свідчить про необхідність негайного вжиття заходів для захисту прав та безпеки дітей, а також для розкриття та покарання винних осіб за ці злочинні дії.

Національне інформаційне бюро повідомляє, що з початку російської агресії в Україні викрадено 19 546 дітей. Однак точна кількість вивезених може бути вищою за зазначену.

Наталія Лукіна була лікарем у Херсонському дитячому будинку – державному прийомному будинку для дітей з особливими потребами. Коли почалося повномасштабне вторгнення, працівники відразу почали шукати безпечне місце для немовлят і маленьких діточок. І пішій доступності було лише одне бомбосховище, а згодом, місцевий пастор, який дізнався про проблему, запропонував перемістити дітей в церкву Голгофа.

Працівники дитячого будинку дуже боялися, що окупанти можуть забрати дітей, і, на жаль, цей кошмар став реальністю 25 квітня 2022 року. Як пишуть журналісти NYT, тоді на порозі з’явилися російські військові, які забрали 46 дітей за наказом російського президента Путіна та так званою уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.

Журналісти зауважили, що ці дії росіян можна спокійно кваліфікувати як воєнний злочин, адже дітей викрали й згодом примусово перемістили на територію Росії. Спочатку дітей забрали назад до Херсонського дитячого будинку, й момент “переїзду” публікували російські пропагандисти. Згодом викрадені неповнолітні діти стали об’єктом багатьох пропагандистських російських сюжетів.

21 жовтня окупанти на чолі з “Навігатором”, якого згодом ідентифікували як депутата “Єдіной Росії” Ігоря Кастюкєвіча, приїхали до Херсонського дитячого будинку й почали забирати дітей, їх поіменно вносили до списку, посадили до автобуса й вивезли в невідомому напрямку. Окупанти також забрали всю документацію, яка була на дітей, і навіть їхні медичні картки.

Наразі точне місцезнаходження викрадених з Херсона дітей невідоме. Російські чиновники тоді стверджували, що вивезення неповнолітніх до Сімферополя – буцімто було “актом гуманітарного втручання”, втім, це викрадення й воєнний злочин.

З Херсона дітей привезли в окупований Сімферополь, а в грудні 2022 року українських викрадених дітей почали інтегрувати в російське суспільство. Їм зробили російські свідоцтва про народження, видали російські номери соціального страхування, а згодом – зробили й російське громадянство.

Щонайменше 2 дітей з 46 викрадених вже офіційно всиновили росіяни, 7 – вдалося повернути в Україну. Однак доля інших 37 неповнолітніх залишається невідомою.

Керівник ОП Андрій Єрмак відреагував на матеріал журналістів NYT. Він наголосив, що Росія не лише відмовляється співпрацювати, але й веде пропаганду, що ці діти потребують “перевиховання”. Єрмак додав, що деякі з них усиновлюються російськими родинами, інші ж залишаються в інтернатах. Українські родини переживають важкі емоційні травми через розлуку з дітьми, а діти стикаються з асиміляційним тиском у нових умовах.

Україна закликає світову спільноту посилити тиск на Росію для повернення дітей, але процес ускладнюється через політичні та бюрократичні перешкоди. Міжнародні організації, такі як ООН, продовжують працювати над тим, щоб забезпечити повернення дітей, однак швидких результатів досягти важко через опір російської влади та складну міжнародну ситуацію, – наголосив Єрмак.

Водночас він додав, що Росія заперечує будь-які звинувачення, виправдовуючи власні дії тим, що “діти перебувають в безпечних умовах”. Однак тисячі сімей сподіваються, що зможуть возз’єднатися зі своїми дітьми.