Причини збільшення корупційних скандалів у ЗСУ: аналіз НАЗК

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

За перші 10 місяців 2024 року дезертирувало більше українських солдатів, ніж за попередні два роки війни. Україна намагається поповнити свої лави на передовій, поки РФ захоплює все більше нових територій, пише Financial Times.

У виданні нагадали, що наприкінці жовтня сотні піхотинців зі 123-ї бригади ТРО самовільно залишили військову частину у Вугледарі Донецької області. Деякі солдати повернулися в Миколаївську область, де влаштували публічний протест, вимагаючи більше зброї та навчання для військових.

“Ми прибули до Вугледара з одними автоматами. Сказали, що буде 150 танків, а було 20, і прикрити нас нічим”, – розповів журналістам офіцер 123-ї бригади ТРО.

Загалом із січня по жовтень 2024 року в Україні прокурори порушили 60 000 справ проти солдатів за самовільне залишення своїх військових частин, зазначили у виданні. Це майже вдвічі більше, ніж у 2022 і 2023 роках разом узятих.

Місцева влада заявила журналістам, що деякі з дезертирів 123-ї бригади ТРО вже повернулися на фронт. Проте деяка частина солдатів продовжує переховуватися.

Крім того, деякі військові користуються можливістю покинути Україну, вирушаючи в закордонні тренувальні табори. Один зі співробітників польської служби безпеки повідомив журналістам, що в середньому близько 12 українців щомісяця тікають з військових зборів у країні.

Головна проблема полягає в тому, що різке зростання дезертирства збіглося зі стрімким просуванням росіян на фронті, підкреслили у виданні. З літа 2024 року РФ змогла захопити більше територій України, ніж будь-коли з 2022 року.

Офіцер 123-ї бригади ТРО заявив журналістам, що за три роки в його підрозділі не було жодної ротації. Зазвичай вони складаються з чотирьох тижнів, протягом яких солдати отримують можливість відпочити, потренуватися з новобранцями і полагодити пошкоджену техніку.

“Вугледар нікому не потрібен. Місто перетворилося на руїни понад рік тому, тому не було причин наражати своїх людей на небезпеку, захищаючи його. Вони просто вбивають їх, замість того щоб дати їм можливість реабілітуватися і відпочити”, – сказав він.

Десятки інших солдатів з Миколаївської та Запорізької областей розповіли журналістам, що вони виснажені та мають проблеми з психічним здоров’ям. За їхніми словами, мирні громадяни не хочуть, щоб Україна здалася, але й воювати вони не готові.

Чиновник із Генштабу ЗСУ поділився з журналістами, що більшу частину дезертирів складають піхотинці та штурмовики, які втомилися від війни.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

Вітовська, відповідаючи на питання про можливі поступки Росії, зізналася, що ця тема є дуже складною для неї. Вона висловила думку, що наразі влада “промацує думки людей” щодо можливого завершення війни через перемовини. Особливо гостро акторка сприймає ідею відмови України від Донбасу і Криму.

“Я не розумію, де будуть прокладені нові кордони,” – зазначила вона. Крім того, Вітовська сумнівається, що такі поступки задовольнять Росію. “А що тоді він [Путін] виграв? Тобто ми повертаємося до того, що було до 2022 року, російська мова і так тут Конституцією захищена, як і будь-яка мова нацменшин. А що це було тоді?” – риторично запитала акторка.

Вітовська висловила своє нерозуміння того, як можна домовлятися з Росією після стількох смертей і знищених життів. На її думку, ці люди загинули не для того, щоб зараз віддавати території країні-агресору. Вона також поставила питання про відповідальність за знищення українських міст і загибель людей, особливо дітей, а також про репарації, яких вимагає справедливість.

“А куди ділися наші люди, наші міста? А де ж тоді репарації? Що це було, куди ви вбили стільки людей, стільки дітей? Хто поверне нам покалічених, понівечених, і морально, і психіку хто поставить на місце?” – запитала Ірма Вітовська, наголошуючи на важливості пам’яті про жертви цієї війни та необхідності справедливості.

У п'ятницю, 24 травня, директор Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Семен Кривоніс прийняв рішення тимчасово покласти обов'язки першого заступника на іншу особу, визволивши Гізо Углаву від виконання цієї посади. Проведені кроки є реакцією на заяву Спеціальної антикорупційної прокуратури (САП) щодо можливого витоку інформації з НАБУ. Цей нещодавно виниклий скандал, в який втрутилися різні активісти, викликав значну хвилювання та потребує ретельного розгляду та розслідування. Його наслідки можуть мати серйозний вплив на роботу Національного антикорупційного бюро та загальну довіру до антикорупційних інституцій в Україні.

На 22 травня в ЗМІ стало відомо, що САП розпочала обшуки у представника НАБУ, що пов’язано з розслідуванням можливого витоку інформації у кримінальній справі про “Велике будівництво”. Зазначалося, що ці дії відбуваються за місцем проживання детектива НАБУ Валерія Полюги та ексглави Броварської РДА Георгія Біркадзе, якого підозрюють у причетності до справи.

Пізніше САП підтвердила факт обшуків, пояснивши, що проводить процесуальне керівництво в досудовому розслідуванні стосовно можливих правопорушень співробітників НАБУ, ініційованих на підставі службової записки викривача з самого Бюро.

Відповідно до інформації, САП залучила Національну поліцію через недостатність ресурсів Управління внутрішнього контролю НАБУ, однак стверджує, що поліцейські не мали доступу до матеріалів розслідувань Національного бюро.

Наступного дня, 23 травня, НАБУ опублікувало відповідь на звинувачення САП, заявивши про здатність самостійно провести розслідування. Бюро наголосило, що має власні ресурси для цього і не потребує додаткової допомоги з боку прокуратури.

Хоча між Національним антикорупційним бюро (НАБУ) та Спеціальною антикорупційною прокуратурою (САП) виникли непорозуміння, обидва відомства утримувалися від розголошення деталей справи та прізвищ фігурантів.

Тим часом, журналіст-розслідувач Юрій Ніколов розкрив деякі аспекти справи в своїх повідомленнях.

“Вчора джерело в правоохоронних органах підтвердило, що бізнесмен з будівельної галузі, Біркадзе, відомий як піар-ас Офісу президента, інформував про свою справу куратора “Великого будівництва” Юрія Голіка. Цю інформацію Біркадзе отримував від особи з доступом до різних сфер діяльності НАБУ під час обох керівництв Бюро — Ситника та Кривоноса. Очевидно, це не Ситник і не Кривоніс. Але хто тоді?”, — написав Ніколов.

Пізніше Ніколов та голова громадської організації “Центр протидії корупції” (ЦПК) Віталій Шабунін оприлюднили відео, в якому надали більше деталей.

“У 2021 році було виділено 100 млрд грн на велике асфальтування. Куратор цього проекту, Юрій Голик, перебував під прицілом софітів. Але його посада не вимагала навіть найбільш базової відповідальності. Детективи НАБУ знали, хто він, і проводили розслідування, але безуспішно. Він був завжди на крок попереду”, — стверджують активісти.

За словами Ніколова та Шабуніна, детективи розуміли, що відбувається витік інформації.

“У ході розслідування було обшукано квартиру одного з детективів НАБУ та Георгія Біркадзе. Біркадзе отримував інформацію на мобільний телефон від свого інформатора всередині НАБУ, після чого вона автоматично знищувалася. Однак Біркадзе фотографував це листування та надсилав фото Голику. Під час обшуку ці повідомлення були знайдені в телефоні Голика”, — стверджують активісти.

Більшість інформації, зауважують експерти, стала відомою завдяки діяльності громадських активістів, які вкладають зусилля у розкриття деталей справи.

“Щодо розголошення інформації, то НАБУ та САП не розкривають її, щоб зберегти конфіденційність слідства. Це вкрай важливо. Але деякі громадські активісти дізналися більше”, — додає член Ради громадського контролю НАБУ Віктор Прудковських.

У рамках згаданої справи було прийнято рішення усунути від виконання обов’язків першого заступника директора Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Гізо Углаву.

Цю інформацію офіційно підтвердили представники НАБУ. Вони підкреслили, що сам Гізо Углава подав заяву “про можливий конфлікт інтересів”. Однак подробиці цього рішення не були розголошені.

Активісти-антикорупціонери розкрили деякі аспекти справи, стверджуючи, що причиною відсторонення Углави стало його особисте розголошення інформації про хід кримінальних розслідувань, які вели детективи НАБУ. Ця інформація передавалася бізнесмену з будівельної сфери, Георгію Біркадзе, що у свою чергу поширював її серед інших осіб, які перебували під слідством.

Зазначимо, що Гізо Углава є одним із засновників НАБУ та діє в команді Міхеїла Саакашвілі. Він приїхав до України у 2014 році як член консультативної групи грузинських реформаторів. У квітні 2015 року Углаву призначили на посаду першого заступника директора НАБУ.

У “Центрі протидії корупції” висловили сумнів у об’єктивності цього рішення, зауваживши, що конфлікт інтересів був очевидний ще на етапі розслідування, а сама заява була подана після публічного скандалу. Однак член Ради громадського контролю НАБУ Віктор Прудковський вважає, що активісти зарано висновують, оскільки немає достатніх доказів щодо причетності Углави до справи. Також він зауважує, що подання заяви про можливий конфлікт інтересів є стандартною процедурою в подібних випадках.

Варто відзначити, що за два дні до початку подій, описаних у статті, а саме 20 травня, юрист Центру протидії корупції (ЦПК) Олена Щербан опублікувала матеріал, де стверджувала, що керівник Національного антикорупційного бюро (НАБУ) не контролює своїх заступників.

“Цікаво, що трохи більше року тому ЦПК вже цікавився НАБУ і писав про голову НАБУ Семена Кривоноса, як про людину, яка аж занадто контролює своїх заступників. Тут я бачу певну нестиковку щодо позицій”, — зазначає Віктор Прудковський.

“Стаття Щербан та подальший резонанс активістів на тему обшуків у НАБУ можуть бути елементом політичного тиску на відомство. Справа в тому, що у вересні НАБУ має пройти перший в його історії аудит, і аудитори мають зробити свої висновки. Заяви активістів є складовою формування інформаційного поля”, — додає експерт.

“Громадські активісти перепрофілювалися та налаштовуються проти Гізо Углави, хоча ще рік тому захищали його. Я більше маю претензій до колишнього голови НАБУ Ситника, ніж до Углави. Я не бачу результатів роботи НАБУ, не бачу жодних посадових осіб, які були б покарані. Є лише підозри, і нічого більше”, — ділиться своїми думками політолог Віталій Кулик.

Згідно з його словами, проблема полягає не в Углаві або Кривоносі, а в самій структурі відомства.

“У вересні НАБУ пройде перший в історії аудит, тож подібні сценарії можуть відіграти ключову роль в майбутньому”, — підкреслює експерт.

Незважаючи на це, у НАБУ і Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП) заявили, що досягли спільного розуміння щодо подальшого об’єктивного та неупередженого розслідування фактів розголошення даних досудового розслідування.

“Обидва інститути залишаються вірними своїй головній меті — боротьбі з високопосадовою корупцією. НАБУ та САП зберігають довіру громадськості до своєї спільної роботи та результатів”, — йдеться у їх спільному заявленні.

“Ці оголошення, мабуть, більше схожі на політичний обмін західними партнерами, ніж на реальну угоду”, — додає експерт.