Придбання квартири прокуроркою у Вінниці викликало питання щодо ринкової вартості угоди

У передноворічному випуску популярного шоу «Танці з зірками», який вийде 28 грудня на телеканалі «1+1 Україна», глядачі не побачать багаторічну ведучу та співачку Тіну Кароль. Її відсутність на ефірі вже викликала чимало припущень серед фанатів та ЗМІ щодо можливого конфлікту між артисткою та командою проєкту. Різні джерела навіть почали спекулювати на тему, що Тіна могла залишити шоу через непорозуміння з продюсерами або через внутрішні суперечки.

Проте продюсер «Танців з зірками» Володимир Завадюк поспішив спростувати ці чутки. Він запевнив, що між ним і Тіною Кароль немає жодних конфліктів чи напружених відносин. Завадюк пояснив, що відсутність Кароль в цьому випуску зумовлена особистими обставинами, а не будь-яким професійним чи особистим конфліктом. За його словами, Тіна Кароль є невід'ємною частиною шоу, і її внесок у популярність програми неможливо переоцінити.

За словами Завадюка, Тіна Кароль залишається однією з ключових постатей в історії шоу, а її внесок у проєкт важко переоцінити. Продюсер також зазначив, що, як і в будь-яких близьких стосунках, можуть траплятися періоди, коли взаємодія стає складнішою, але це не впливає на взаємну повагу.

«Тіни Кароль не буде. Але я б хотів, щоб вона була. Передаю їй привіт і вважаю її однією з найважливіших зірок шоу „Танці з зірками“. Для тих, хто вважає, що між нами щось не так, — ні: між нами усе так. Я обожнюю Тіну й вважаю її для себе абсолютно рідною людиною», — підкреслив Завадюк.

Причину відсутності співачки у передноворічному випуску продюсер порадив уточнювати безпосередньо у самої Тіни. Водночас він висловив сподівання, що у майбутніх повноцінних сезонах шоу Кароль повернеться до звичної для глядачів ролі на паркеті.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Один із двох співрозмовників, кулеметник, розповів, що в останні кілька днів українським бійцям довелося самостійно вибиратися з Вугледара пішки.

За словами другого співрозмовника, Романа, під час спроб вийти з руїн міста багато людей були вбиті або поранені російськими дронамі і артилерією, багато хто вважається зниклим безвісти.

В останні дні вересня росіяни змогли із заходу підійти майже впритул до єдиної залишкової дороги, що зв’язувала Вугледар із тилом, із селом Богоявленка, і гарнізон опинився в напівоточінні: росіяни дронамі й артилерією розстрілювали все, що рухалося цією дорогою.

«Підвозити намагалися, направляли евакуаційні екіпажі для вивезення 200-х і 300-х, але безуспішно. Втратили кілька машин, на цьому вирішили зупинитися», – розповів Роман.

Коли росіяни увійшли в місто, українські частини почали відходити, не чекаючи наказу.

«Коли відхід не організований, починається хаос, це природне правило війни», – сказав кулеметник.

За його словами, деякі групи були дезорієнтовані, оскільки втратили радіозв’язок, їм доводилося швидко самостійно приймати рішення, і часто це було рішення про відступ.

Роман пояснив, що їхні укріплені позиції були зруйновані російськими бомбами, снарядами і ракетами, і в цій ситуації відхід з позицій був неминучий.

«Як воювати, коли ти залишився на позиції один, а по тобі летить з усього? Або гинути, або відходити», – пояснив Роман.

Але й вибиратися з майже оточеного міста, за його словами, було вкрай небезпечно: вдень такі спроби були рівноцінні місії смертника.

Здебільшого українські солдати намагалися йти ночами, до того ж мінними полями за позначеними слідами, щоб не йти дорогою, яку обстрілюють, на Богоявленку.

«До недавнього часу евакуаційні машини могли заїжджати під покровом темряви з вимкненими фарами. Але щойно російські війська дійшли до центру міста, врятуватися стало можливо тільки пішки», – сказав Роман.

Військові критикують командування за те, що те довго не давало наказ на відхід із міста, навіть коли воно опинилося у фактичному оперативному оточенні і було зрозуміло, що втримати його немає можливості.

«Не знаю, що це було: страх командирів перед вищим командуванням чи наказ самого вищого командування тягнути до останнього на крові простих пацанів. Для всіх нас це незрозуміло», – зізнався кулеметник.