Принц Вільям розповів про гучне хобі свого молодшого сина, принца Луї

Прогнозується, що Україні буде не вистачати боєприпасів, і вона постійно буде відставати у війні з Росією на протязі кількох місяців. Це буде продовжуватися до того моменту, доки Захід не згодиться на подальші кроки щодо підтримки Києва. Таке заявив начальник штабу оборони Великої Британії, Тоні Радакін.

Під час виступу на конференції в Лондоні адмірал уникнув прямого коментаря щодо пропозиції Франції щодо розміщення західних сухопутних військ в Україні, проте він відзначив гостру потребу у збільшенні промислової допомоги. Військовий керівник зазначив, що українська армія зіткнулася з складною ситуацією на суші, оскільки їй не вистачає боєприпасів та запасів. Це сталося через припинення військової допомоги США республіканцями в Конгресі, тоді як Європа ще не може заповнити цю прогалину.

Радакін зазначив, що серед союзників НАТО обговорюються питання щодо посилення підтримки України. Нові заяви очікуються під час або перед липневим самітом НАТО у Вашингтоні.

Українські захисники відчувають дефіцит артилерійських снарядів, що прямо впливає на ситуацію на фронті. Нещодавно їм довелося відступити з Авдіївки через складну обстановку. Нагадаємо, міністр закордонних справ України, Дмитро Кулеба, заявляв, що Київ не втратив би Авдіївку, якби союзники вчасно передали артилерійські снаряди. Раніше уряд Великої Британії оголосив про виділення пакета боєприпасів на суму 245 мільйонів фунтів стерлінгів, які є критично важливими для ведення війни України проти Росії.

З вищезгаданої статті можна зробити декілька висновків. По-перше, Україні дійсно загрожує недостатність боєприпасів, що може відбитися на її здатності вести війну з Росією. По-друге, підтримка Заходу, зокрема союзників у НАТО, стає критично важливою для України в цій ситуації. Третій висновок полягає в тому, що відновлення постачань боєприпасів та іншої військової допомоги з боку союзників може значно полегшити обстановку для українських силовиків та підвищити їхню ефективність у боротьбі з агресією Росії.

Легендарний телевізійний проєкт «Ревізор», який свого часу збирав мільйони переглядів і викликав бурхливі обговорення, може знову з’явитися на екранах. Протягом багатьох років глядачі неодноразово зверталися з проханнями відродити програму, і нині ці очікування отримали новий імпульс. Після коментарів редакторки Анни Жижі щодо можливого оновлення формату про ймовірне повернення заговорила і головна зірка проєкту — Ольга Фреймут.

У нещодавньому інтерв’ю телеведуча зізналася, що саме «Ревізор» залишається для неї особливим і найулюбленішим проєктом за всю кар’єру. За словами Фреймут, ця програма стала для неї не просто роботою, а важливою частиною життя, яка сформувала її як телевізійну особистість. Ведуча пригадує, що кожна перевірка була окремою історією, наповненою емоціями, конфліктами, несподіванками та справжніми людськими драмами.

«Я дуже хочу відновити “Ревізор”. У мене вже Злата — дівка на виданні, малята вже не такі крихітні й самі собі ради дають, тому вже можна зробити програму, яку я люблю», — сказала ведуча.

Фреймут також підтвердила, що у разі повернення шоу повністю зміниться його концепція. За її словами, рівень сервісу в Україні настільки виріс, що знімати лише про ресторани більше неактуально.

«Якщо я буду знімати “Ревізор”, то це буде інший “Ревізор”. Я знаю потреби суспільства. Мені здається, я буду його знімати», — заінтригувала ведуча.

Подробиці нового формату Фреймут розкривати не стала, проте натякнула: якщо оновлений «Ревізор» з’явиться, то він стане значно глибшим та сучаснішим, ніж попередні сезони.

У контексті триваючих дипломатичних зусиль навколо ситуації в Україні, нещодавно відбулася важлива комунікація між високопосадовцями Європейського Союзу та Угорщини. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан звернувся до керівництва ЄС з інформацією щодо поточної оцінки ситуації українською стороною.

Про це прем’єр-міністр Угорщини Орбан написав у своєму листі керівникам ЄС після зустрічі із Зеленським, повідомило джерело в дипломатичних колах, знайоме зі змістом документа.

“Що стосується результату війни, то президент України впевнений, що російські збройні сили будуть змушені вдатися до загальної мобілізації в середині наступного року, що призведе до внутрішньої дестабілізації. Він вважає, що українські сили стабільні, підготовлені і здатні підтримувати бойову ефективність навіть у довгостроковій перспективі, якщо західні поставки зброї продовжаться. Він вважає, що час на боці України, а не на боці Росії”, – йдеться в листі.

При цьому, Орбан зазначає, що оцінка ситуації Путіним діаметрально протилежна.

Президент РФ вважає, що час на боці Росії.

“Тлумачення президентом Росії нинішньої ситуації на лінії фронту істотно відрізняється від інтерпретації президента Зеленського: за словами Путіна, час не на боці України, а на боці російських військ. Президент Путін не згадав про жертви Росії. Щодо українських втрат, то, за оцінкою російського президента, щомісячні втрати українських військ становлять від 40 до 50 тисяч солдатів, які ще більше збільшилися останніми тижнями. Тому Путін був здивований тим, що президент України відхилив тимчасове припинення вогню (це була пропозиція Орбана – Ред.). За словами президента Росії, РФ готова розглянути будь-яку пропозицію щодо припинення вогню, яка не слугуватиме прихованому переміщенню і реорганізації українських військ”, – ідеться в листі.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА З ДУШКОМ КОМУНІЗМУ

В української енергетичної політики є одна хронічна хвороба протягом десятиліть — прагнення щось урівняти, дозволити комусь не платити, перекласти платежі на інших. Постійно відбуваються намагання залатати боргові дірки, перекладаючи відповідальність з одних гравців на інших. Мотиви при цьому можуть бути різними: чи то популізм і удавана турбота про споживача, чи то прагнення покращити становище компанії, яка ближча до душі тим, хто приймає рішення.

Протягувати такі рішення вдавалось відносно легко до початку повномасштабної війни. Попри те, що справи в енергетиці були далекими від ідеалу, все ж завжди можна було нашкребти фінансового ресурсу, щоб протягнути такого плану рішення. Проте повномасштабна війна і пов’язане з нею економічне падіння, скорочення споживання енергоносіїв, втрата енергетичних активів як через окупацію, так і через постійні обстріли значно скоротили ліквідність і грошові потоки в енергосекторі. В результаті, протягом повномасштабної війни уряд двічі вдавався до підвищення тарифу на електроенергію для населення. Такого радикального підвищення тарифів годі було уявити до 2022 року. І вже навіть здавалось, що здорова економічна логіка почне перемагати логіку комунізму: поділити, урівняти, не заплатити. Але “ніт”…

Всередині липня в енергетичному регуляторі почали поговорювати про зрівнювання ставок тарифу на розподіл, незалежно від обсягів споживання та підключеної напруги — це рішення збентежило як енергетиків, так і ключових споживачів електроенергії.

Про це тоді я написав окремий текст, роз’яснюючи, чому це рішення неправильне і навіть шкідливе. Зокрема, це повернення до крос-субсидування, коли одна категорія споживачів не повністю покриває витрати й втрати, а компенсація відбувається за рахунок інших. Окрім цього, такий підхід суперечить принципам європейського енергетичного регулювання, а також може суттєво вдарити по стимулах розвитку великих підприємств, які споживають значні обсяги електроенергії, а відтак, це прямий удар по економіці країни. Тут вже навіть не варто згадувати, що великі промислові споживачі і без того страждають від зростання цін, то їм хочуть бонусом ще трішки підвищити.

Тоді ж я писав, що ключовими бенефіціарами стануть ті компанії, які дотують нижчий тариф електроенергії для населення (механізм ПСО) — “Укргідроенерго”, а передусім — “Енергоатом”. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

І от коли, здавалось, регулятор відмовився від цієї ідеї після хвилі критики, в медіа з’явилась інформація, що оновлений склад регулятора збирається повернутись до цього питання. Зрівняйлівка. Але у нашому колгоспі хоч всі й рівні, є деякі рівніші за інших.

От “Енергоатом” став об’єктом новин і минулого тижня. І знову ж таки про економіку в енергетиці. Так, у мережі з’явилась фотокопія наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, яким компанії буде дозволено не сплачувати за боргами. Цікаво, як можна збудувати нормальну енергетику, дозволяючи не платити за боргами? Які компанії будуть готові працювати зі стратегічним підприємством енергосектору, якщо вони розумітимуть, що їм цілком можуть законно не сплачувати за виконані роботи та надані послуги? Як це підвищить платіжну дисципліну в умовах того, що борги є однією із найбільших загроз для української енергетики у переддень дуже складної зими?

Минулого тижня з’явилась ще одна ідея такого ж штибу — було озвучено пропозиції залучити газові компанії до механізму ПСО на ринку електроенергії. Тобто газовики мають заплатити за електроенергію, бо в енергетиків вже грошей немає. Зрозуміло, що мотив — благородний: якщо електроенергетичні компанії не мають ресурсу для закупівлі імпортної електроенергії для покриття соціальних цілей, то є бажання знайти інших донорів для таких операцій. Але все ж виникає запитання: є ж компанії, які отримали додатковий фінансовий ресурс після підвищення тарифу для населення, чому не вони виступлять донором? А хто буде кінцевим бенефіціаром операцій після того, як газовики оплатять імпорт електроенергії, споживачі її отримають і за цю електроенергію розрахуються, оплачуючи електроенергетичним компаніям?

Ну і вишенька на торті — хабар у пів мільйона доларів, на отриманні якого затримали одного із заступників міністра. А хабар, як повідомляють медіа, дали за сприяння передачі обладнання з одного державного підприємства до іншого. От вона, ефективність державної власності в наших умовах і тої моделі економіки, яка стала невіддільним елементом енергетичної політики України в останні десятиліття.