Путін відкинув «мирні» заклики Трампа — і посилив удари по Україні

Втрати державного бюджету України від діяльності тіньової економіки у 2024 році досягли рекордних показників і оцінюються в межах 375–603 мільярдів гривень. Такі дані містяться у щорічному дослідженні «Порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухилення/уникнення оподаткування в Україні», яке підготували експерти «Інституту соціально-економічної трансформації», «CASE Україна» та «Економічної експертної платформи». Порівняно з 2023 роком, втрати державного бюджету зросли на 21,5–35 мільярдів гривень, що свідчить про системну проблему у сфері контролю за податковими надходженнями.

Основні чинники зростання тіньової економіки аналітики пов’язують із затягуванням реформ у ключових державних інституціях. Зокрема, мова йде про Бюро економічної безпеки, митницю та податкові органи, які не змогли належним чином оновити процедури контролю й ефективно боротися з ухиленням від сплати податків. Крім того, на активізацію тіньового бізнесу впливають слабкий правовий захист інвесторів, складність адміністративних процедур та недосконалість системи електронного документообігу.

Найбільш поширеними схемами мінімізації податків залишаються виплати зарплат у конвертах (140–280 мільярдів гривень) та контрабанда і «сірий» імпорт (120–185 мільярдів гривень). Експерти зазначають, що ці два види порушень щороку лише зростають і становлять головну загрозу фіскальній стабільності.

Офшорні схеми, за даними дослідження, стають менш доступними через нові міжнародні стандарти податкової прозорості. Їх обсяг у 2024 році оцінено на рівні 55–65 мільярдів гривень. Водночас вони залишаються «елітним» інструментом, доступним лише великим компаніям та заможним українцям.

Суттєві втрати держави фіксуються також через схеми з податком на додану вартість. Незважаючи на запровадження електронного адміністрування та системи моніторингу ризиків, так звані «скрутки» — фіктивне зменшення ПДВ-зобов’язань — торік становили 78–90 мільярдів гривень.

Крім того, експерти звертають увагу на зловживання у земельних та майнових реєстрах. Натомість позитивні тенденції помітні у боротьбі з контрафактною продукцією та нелегальним ринком підакцизних товарів (алкоголь, тютюн, паливо). Проте навіть ці втрати залишаються високими — на рівні 126–140 мільярдів гривень.

«Найефективніший шлях для скорочення тіньової економіки — це повне перезавантаження податкової та митної системи, ліквідація зарплат у конвертах і прозоре адміністрування податків», — зазначають автори дослідження.

Для порівняння, у 2023 році бюджет втрачав від тіньових схем від 353,5 до 568 мільярдів гривень. А нинішні 603 мільярди гривень — це понад 20% бюджету України на оборону у 2024 році.

Експерти сподіваються, що після реформи Бюро економічної безпеки у 2025–2026 роках боротьба з «конвертами», «скрутками» і контрабандою нарешті набуде системного характеру.

Зовнішньополітичний аспект цієї ситуації відображається в стратегічних ходах Росії щодо відновлення контролю над втраченими територіями, а також в політичних амбіціях Пригожина та підготовці до міжнародних зустрічей Зеленського. Напруження в ситуації відображається на всіх рівнях: від зовнішньополітичного тиску до внутрішніх проблем організації оборони.

У порівнянні між Авдіївкою та Бахмутом, виявляється, що перша має значно вищу стратегічну важливість через своє місце розташування та історичні аспекти. Авдіївка слугувала ключовим пунктом в обороні та контролі за Донецьком, що робило її значно більш обороноздатною та важливою для України. У той же час, Бахмут, хоча втратився, став новим символом війни, вказуючи на зростання ставок у конфлікті.

Стратегічне значення Бахмута, незважаючи на його важливість у політичному контексті, виявляється меншим порівняно з Авдіївкою через його запасний характер до 2022 року.

У військовому плані, Росія продемонструвала вдосконалену тактику в обох битвах, але особливо в операції під Авдіївкою. Це ставить перед ЗСУ виклик адаптації до нових умов бою та необхідності у покращенні тактичних прийомів.

У цій ситуації, де порівнюються дві важливі військові операції, виявляється, що кожна має свої власні унікальні аспекти, які відображаються на політичному, стратегічному та тактичному рівнях.

У висновках можна зазначити, що обидві військові операції — під Авдіївкою та Бахмутом — відображають складність та напруженість військових дій в сучасному конфлікті на сході України. Авдіївка виявилася стратегічно важливішою за Бахмут через своє місце розташування та історичну важливість. Росія продемонструвала вдосконалену тактику в обох битвах, а ЗСУ стикаються з викликом адаптації до нових умов бою. У цій ситуації важливо врахувати індивідуальні аспекти кожної операції та пошук шляхів покращення тактичних прийомів військової діяльності.

Руслан Стефанчук, голова Верховної Ради, викликав хвилю обговорень своїм висловленим сумнівом у виконавчій ефективності економічного бронювання від мобілізації. Він переконано стверджує, що подібні заходи не демонстрували своєї дієвості в будь-якій країні світу. Це заявлення викликало серйозне обговорення серед політичних коліг та експертів.

Спростувати або підтримати ці слова Руслана Стефанчука – завдання не лише політично значуще, але й важливе з погляду реальної ефективності стратегій економічної стабільності. Дійсно, у багатьох країнах світу спроби впровадження економічного бронювання від мобілізації часто супроводжувалися суперечками та неоднозначними результатами.

Поряд із цим, варто визнати, що ситуація в кожній країні унікальна, і те, що не працює в одному місці, може стати успішною стратегією в іншому. Тому обговорення і аналіз досвіду різних країн у цьому питанні є надзвичайно важливими для розробки оптимальних стратегій економічного розвитку та забезпечення національної безпеки.

Відповідно, слова Руслана Стефанчука варто сприймати як стимул для глибшого аналізу і обговорення з питань ефективності заходів економічного бронювання від мобілізації, а також для пошуку інноваційних шляхів забезпечення економічної стійкості та безпеки.

За словами Стефанчука, зачасту за “привабливою фразою” втрачається логіка процесів, і дуже мало країн, де такий підхід працює.

Водночас глава Верховної Ради наголосив на необхідності забезпечення рівноправності перед обов’язками захищати країну та справедливості в цьому контексті.

У Верховній Раді розглядаються дві можливі моделі економічного бронювання від мобілізації та військової служби. Одна з цих моделей передбачає бронювання для осіб із заробітною платою понад 35 тисяч гривень, що спричинило хвилю критики в українському суспільстві. Економісти підкреслюють, що мета економічного бронювання полягає в уникненні обвалу економіки, але це вимагає консультацій із українськими роботодавцями.

Петиція до Президента про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери вразила швидкістю набору голосів – 25 тисяч лише за 3 дні. Ініціатори пропонують важливий механізм реінтеграції: надати пріоритетне право на прийом на роботу в державні, комунальні підприємства та правоохоронні органи особам, які демобілізувалися із Збройних Сил України після розпочатої повномасштабної війни. Цікаво, що аналогічна петиція від народного депутата Дубінського, спрямована на мобілізацію депутатів і чиновників, набрала необхідну кількість голосів за 87 днів, причому лише завдяки підтримці відомих телеграм-каналів. Ця петиція знаходиться на розгляді Президента вже 4,5 місяці, нагадуючи про важливість обговорення даної теми в суспільстві. Порівняно з минулим періодом, коли мобілізація чиновників не викликала такого загального інтересу, зараз, навіть з урахуванням необхідності авторизації, подібні петиції набирають необхідну кількість голосів за лічені дні, свідчачи про активну громадянську позицію населення.

У висновку слід зазначити, що петиція про мобілізацію правоохоронців, держслужбовців та інших працівників бюджетної сфери зібрала значну кількість голосів українського суспільства за дуже короткий період – лише за три дні. Ідея пріоритетного прийому на роботу демобілізованих військових має широку підтримку серед громадян. Порівняно з попередніми ініціативами, які часто потребували тривалого часу для збору необхідної кількості голосів, ця петиція є вкрай актуальною та отримує швидку реакцію громадськості. Варто відзначити збільшення уваги до питань мобілізації в державному секторі та важливість розгляду цих петицій на рівні влади, що свідчить про зростання громадянської активності в Україні.