Рішення про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора на Хмельниччині

Рік 2025 став для Кремля розчаруванням у війні проти України, а перспективи для Володимира Путіна дедалі виглядають складнішими. За оцінками експертів, російська армія протягом року змогла захопити менше ніж 1% української території, що свідчить про значні проблеми в плануванні та реалізації воєнних операцій. Навіть за нинішніх темпів наступу Росії знадобиться щонайменше ще рік, щоб дістатися адміністративних кордонів Донбасу — регіону, який Кремль вважає умовою для початку мирних переговорів.

Аналітики зазначають, що військові невдачі супроводжуються економічними труднощами та політичними ризиками всередині Росії. Санкції, зростання витрат на війну та падіння рівня життя громадян створюють додатковий тиск на уряд, а незадоволення серед еліт і населення посилює ізоляцію Путіна на внутрішньополітичній арені.

Паралельно зростає й внутрішній тиск. У 2025 році військові витрати Росії досягли 15,5 трильйона рублів — це у п’ять разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення. При цьому доходи бюджету скорочуються: у листопаді надходження від нафти й газу впали на 34% порівняно з попереднім роком. Для покриття дефіциту влада підвищила ПДВ з 20% до 22%, що безпосередньо вдарило по гаманцях громадян.

Зміни відчутні і в настроях російського суспільства. За даними соціологів, частка тих, хто підтримує продовження війни, за рік скоротилася з 37% до 25%, тоді як кількість прихильників мирних переговорів зросла до 67%. Високі відсоткові ставки, запроваджені для боротьби з інфляцією, задушили інвестиції, а для частини путінського оточення додатковим подразником стали мільярди доларів приватних активів, заморожених у західних банках.

Аналітики WSJ наголошують, що Путін здатен жорстко придушувати невдоволення населення, але вести війну без підтримки власних еліт значно складніше. Якщо США посилять військову допомогу Україні, зокрема у сфері протидії дронам і ракетам, тиск з боку втомлених від війни соратників і олігархів може зрости настільки, що Кремль буде змушений сісти за стіл переговорів.

У такому сценарії, зазначає видання, навіть найближче оточення Путіна може підштовхнути його до перемовин уже на умовах, які Україна буде готова розглядати.

Паралельно активізується і дипломатичний трек. На початку грудня у Парижі Україна разом із Францією та Великою Британією заявили про намір розмістити багатонаціональні сили після завершення війни, а контроль за дотриманням режиму припинення вогню мають взяти на себе США. У січні там же відбулися українсько-американські консультації щодо завершення війни, а також окремі переговори між представниками США та Росії щодо мирної ініціативи, попередньо узгодженої з Києвом.

На цьому тлі Зеленський готується до візиту до США, що може стати ключовим етапом у спробі закріпити міжнародну коаліцію навколо українських умов миру та посилити тиск на Кремль.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

На Банковій вирішили не чекати офіційного вступу на посаду Трампа, а почати переговори вже зараз, запропонувавши попередні проєкти щодо врегулювання конфлікту з Росією. Ймовірно, Зеленський прагне визначити позицію потенційного президента США щодо ситуації в Україні та заручитися його підтримкою.

На Банковій сподіваються, що особиста зустріч із Трампом дозволить знайти можливі шляхи досягнення мирних домовленостей або щонайменше з’ясувати його погляди на стратегію щодо України. Ідея Зеленського полягає в тому, щоб заздалегідь ознайомити Трампа з українським баченням врегулювання конфлікту, в якому підкреслюється необхідність повного відновлення територіальної цілісності України.

З огляду на попередні заяви Трампа щодо України, цей крок може бути ризикованим. Експерти відзначають, що майбутній президент США вже висловлював неоднозначні погляди на підтримку України, закликаючи до мирного врегулювання, але без детальних заяв про підтримку територіальних претензій України. Проте на Банковій, схоже, розглядають цю ініціативу як можливість уникнути зайвої напруги та відновити канали зв’язку з республіканцями.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

«Понад 160 країн (Україна зокрема – Ред.) підписали міжнародний договір, що забороняє їхнє використання, зазначивши, що ця невибіркова зброя може завдати довгострокової шкоди цивільному населенню», – пише газета.

Але адміністрація Байдена хоче «допомогти уповільнити наступ Росії».

«Українці, очевидно, зазнають втрат, і дедалі більше міст і селищ ризикують впасти. Ці міни були створені спеціально для боротьби саме з цим», – пояснили в президентській адміністрації.

Один із чиновників сказав, що тип переданих мін – «непостійні». Вони самоліквідуються або втрачають заряд батареї, що робить їх неактивними протягом кількох днів або тижнів, що знижує небезпеку для мирних жителів».

«Чиновник сказав, що українські політики взяли на себе зобов’язання не встановлювати міни в густонаселених районах», – йдеться в статті.

Раніше США постачали Україні тільки дозволені конвенціями міни міни «Клеймор», які встановлюються над землею і приводяться в дію оператором.

Правозахисники вже заявили, що рішення США є «чорною плямою на репутації Вашингтона».

В організації Human Rights Watch зазначили, що навіть «непостійні» міни становлять небезпеку для мирних жителів, вимагають складних заходів з очищення і не завжди надійно знешкоджуються.