Рішення щодо звільнення прокурора Офісу генпрокурора через сумнівну інвалідність

У Києві, поблизу станції метро «Академмістечко», планується будівництво нового великого торгово-розважального центру та масштабна реконструкція підземних переходів. Ці роботи, згідно з розпорядженням КМДА, повинні розпочатися в 2025 році і тривати до 2027 року. Міська влада запевняє, що ці зміни не впливатимуть на функціональне призначення станції та не порушать нормальну роботу метрополітену. Проте в транспортних колах та серед громадських активістів вже виникла серйозна стурбованість.

Експерти та представники громадських організацій звертають увагу на кілька важливих проблем, які можуть виникнути внаслідок цієї реконструкції. Олександр Гречко з ГО «Пасажири Києва» підкреслює, що проект не враховує інтереси пасажирів та може значно ускладнити їх пересування. За його словами, будівництво великих торгово-розважальних центрів поруч з важливими транспортними вузлами створює додаткове навантаження на інфраструктуру. Підвищена кількість відвідувачів таких об'єктів може призвести до переповнених підземних переходів, заторів та проблем з доступом до станції метро.

Експерти також попереджають про транспортні наслідки: у проєкті наразі не прописано, де зупинятимуться автобуси, як організують під’їзд і паркування для відвідувачів ТРЦ та мешканців, тож існує ризик утворення заторів і «колапсу» транспортного руху, особливо для мешканців західних передмість — Ірпеня та Бучі — які користуються пересадковим вузлом.

Окрема претензія — відсутність рішень щодо безбар’єрності. За проєктом не передбачено ліфтів чи підйомників для людей з інвалідністю та маломобільних груп, наголошують активісти, через що доступ до станції та пересування в підземних переходах може стати проблемою для частини пасажирів.

Що пропонують фахівці: передбачити автобусну станцію в складі ТРЦ, облаштувати підземний паркінг із прямим переходом до метро та забезпечити безбар’єрний доступ у підземних переходах. Без цих змін, попереджають вони, проєкт може створити більше проблем, ніж вигод.

У КМДА в коментарі зазначили, що містобудівні умови та обмеження на будівництво комплексу були видані ще у 2011 році компанії «Гротто». У «Київському метрополітені» підтвердили, що точне розташування виходів і організація переходів будуть визначені проєктною документацією.

Термін виконання робіт — до 2027 року — означає тривалі будівельні роботи поблизу одного з ключових пересадкових вузлів міста. Через це мешканці і експерти очікують докладнішої проєктної документації, із роз’ясненнями щодо організації руху, заходів з пожежної безпеки та інклюзивних рішень.

Зведення великого ТРЦ поруч із метро ставить питання балансу між інвестиціями та транспортною доступністю — і змушує владні структури довести, що проєкт передбачає стале вирішення проблем пасажиропотоку, безбар’єрності та безпеки в одному з найжвавіших районів Києва.

В українському суспільстві виник гострий дискусійний момент, пов'язаний з висловлюваннями Марка Сергєєва, який раніше працював капеланом та молодіжним пастором. Його коментарі стосовно жінок у лавах Збройних Сил України викликали значний резонанс та обурення.

Сергєєв, в одному з подкастів на YouTube-каналі Metanoia, описав жінок в армії як тих, хто нібито має інтимні стосунки з усіма чоловіками в підрозділі. Ці висловлювання викликали обурення і були сприйняті як напад на військових жінок.

Відповідь від військовослужбовиць була миттєвою. Аліна Михайлова, парамедикиня ЗСУ, закликала Сергєєва приєднатися до фронту та особисто замінити жінок, які, за його словами, займаються неналежними справами. Вона наголосила, що цивільний чоловік не має права коментувати поведінку жінок в армії.

“Це сексистське ставлення до жінок у війську вже набридло. Іди на фронт і замінюй собою тих жінок, які, на його думку, там чимось непорядним займаються”, – зазначила Михайлова.

Катерина Поліщук, захисниця “Азовсталі”, також висловилася різко, запропонувавши Сергєєву особисто відчути, що таке служба на фронті, і закликала його публічно вибачитися.

“Хлопчику, чекаємо публічного вибачення і твоєї участі в бойових діях. І всі мої друзі, всі, кого врятували я та інші дівчата на фронті, залюбки “відмають” у постелі тебе. Цивільне лайно, що відкриває рота в сторону жінок, які замість нього взяли до рук зброю. Дуже зручно назватися капеланом і дозволяти собі такі вислови. Бог може і простить, а от ми – ні”, – написала вона.

Денис Попов, голова ВО “Свобода”, з іронією прокоментував висловлювання Сергєєва, підкреслюючи, що реальність у війську значно відрізняється від того, як це описав капелан. Він зазначив, що стереотипи про “модельну зовнішність” і “качків-спецпризначенців” не відповідають дійсності, і що вимоги до військових значно вищі.

“Насправді все набагато простіше. Чи може мати місце подібна до описаної ситуація? Теоретично — так. Але. Військовослужбовиць модельної зовнішності в армії не більше, ніж красивих жінок в середньому на вулиці. А то й навіть менше. Стосовно “качків — ссошників” — теж майже правда. Бо більшість спецпризначенців — легенькі і витривалі, 70-80 кг м’язів і кісток. Таких і в Хамві більше влізе, і евакуйовувати з поля бою один одного простіше, ніж 100-кг качків. Про модельну зовнішність в оперативних підрозділах ссо — то вже суцільна маячня, бо відбір там — термінаторський. Ні качок, ні інстакрасуня його не здолають”, — написав він.

Після розгорнутої критики Сергєєв вибачився у відео в Instagram, заявивши, що його слова були надмірно жорсткими, але частково відображали його особистий погляд.

“Якщо я когось образив, бачу, багато військових це торкнулося, вибачайте мені за те, що так сказав… Можливо, я це десь сказав у жорсткій формі, але це мій біль теж, і мене це теж торкається, тому що це моя країна і я переживаю війну так само як і кожен із нас”, — написав він.

Автор подкасту Ярослав Босак також вибачився, зазначивши, що фрагмент був вирваний з контексту.

Після майже шести років повільного та фактично безрезультатного судового розгляду здавалося, що гучна справа проти колишнього мера Харкова Михайла Добкіна, відома як «кооперативна схема», остаточно втратила перспективи. Навесні 2024 року Дзержинський районний суд Харкова ухвалив рішення про закриття кримінального провадження, а згодом цю позицію підтримав і Харківський апеляційний суд. Підставою став сплив 15-річного строку притягнення до кримінальної відповідальності, адже події, які інкримінувалися фігурантам, датувалися 2008–2009 роками.

Однак 15 грудня 2025 року ситуація отримала несподіване продовження. Верховний Суд, розглянувши касаційні скарги, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Касаційна інстанція дійшла висновку, що попередні суди припустилися помилок у застосуванні норм права, зокрема щодо питання строків давності та процесуальних аспектів розгляду справи.

Верховний Суд погодився з аргументами прокуратури, що момент закінчення злочину був визначений неправильно. За позицією обвинувачення, злочин вважається завершеним не в момент ухвалення рішень міськрадою, а тоді, коли відбулося фактичне незаконне заволодіння землею — тобто після оформлення державних актів. У цій справі це сталося 18 серпня 2010 року. Відповідно, строк давності, за розрахунками прокуратури, спливав лише 18 серпня 2025 року, а отже, закриття провадження у 2024 році було передчасним.

Ця справа стала наочним прикладом того, як кримінальні процеси можуть роками затягуватися, використовуючи прогалини й формалізм процесуального законодавства. Іронія ситуації полягає в тому, що навіть після рішення Верховного Суду часу для реального завершення розгляду та винесення вироку майже не залишилося.

Суть так званої «кооперативної схеми», реалізованої за каденції Добкіна, була доволі простою. У Харкові створювали обслуговуючі кооперативи з формулюванням «житлово-будівельний» у назві, що дозволяло безоплатно отримувати у власність значні масиви міської землі під забудову. При цьому такі кооперативи не відповідали вимогам чинного на той момент Житлового кодексу УРСР: їхні члени не перебували на квартирному обліку, не потребували поліпшення житлових умов, а самі кооперативи часто створювалися буквально за кілька днів до ухвалення рішень про виділення землі.

У результаті, за даними слідства, лише у 2008 році, коли Михайло Добкін обіймав посаду міського голови, а Геннадій Кернес був секретарем Харківської міськради, було незаконно передано щонайменше 650 гектарів міської землі. Орієнтовна вартість цих ділянок оцінюється у 4–6 млрд гривень. Кернес, який як секретар ради був ключовою особою у винесенні земельних питань на сесію, до суду вже не дійшов — обвинувальний акт розглядали без нього.

Попри те, що Верховний Суд фактично дав справі друге дихання, більшість експертів сходяться на думці, що це рішення навряд чи змінить фінал. Найімовірніше, процес знову завершиться закриттям провадження через сплив строків давності. У підсумку справа проти Добкіна ризикує залишитися ще одним хрестоматійним прикладом того, як масштабні корупційні епізоди в Україні роками розчиняються між судами, слідством і процесуальними дедлайнами, так і не доходячи до вироку.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Незважаючи на заяви Трампа про можливість досягнення мирної угоди з Росією, багато експертів вважають, що його підхід до війни в Україні може бути далекою від того, що українці сподіваються отримати від міжнародних партнерів.

Найімовірніше, він тільки почне процес торгів, який затягнеться щонайменше до весни 2025 року, а найімовірніше до осені.

Також усі пліткують, що якщо буде якесь перемир’я, то Зеленський навряд чи відкриє кордони для всіх, бо він розуміє, що більшість одразу виїде з країни. Тому зараз почали прогрівати трек, що бойові дії можуть закінчиться, але ось кордони при цьому не треба відкривати і припиняти мобілізацію.

Висновок простий. Нічого не ясно в українській кризі, але одне зрозуміло, 2025 рік стане точно вирішальним. Або шлях до миру, або посилення війни.