Роберт Амстердам: Унікальний звіт про напади на УПЦ та її духовенство

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

За словами Ткаченко, питання пенсійної реформи буде актуальним для українців протягом довгого часу. В Україні на сьогодні налічується близько 10 мільйонів пенсіонерів, а середня пенсія становить лише 5 тисяч гривень. Незважаючи на це, витрати на пенсії залишаються одними з найбільших серед інших соціальних видатків. “Бюджет Пенсійного фонду — це шалені гроші”, — зазначила експертка.

Накопичувальна система: на індивідуальних рахунках

Одна з основних пропозицій реформ — впровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи. Відрахування з зарплат українців більше не надходитимуть до Пенсійного фонду, а на індивідуальні рахунки кожного платника податків у новому Державному накопичувальному пенсійному фонді. Кабінет Міністрів ще має розробити механізм його створення.

Лідія Ткаченко підкреслила, що така система може бути дуже корисною, адже кошти, що надходитимуть до накопичувального фонду, можна буде інвестувати, зокрема, у внутрішні державні облігації. Це дозволить створити гарантованого покупця для цих облігацій.

Бальна система нарахування пенсій

Друга частина реформи — це бальна система нарахування пенсій. У рамках цієї системи страхові внески, які сплачують або сплачували громадяни до Пенсійного фонду, переводитимуться у бали, що залежатимуть від співвідношення заробітної плати людини та середньої заробітної плати в Україні. Щороку нараховані бали перераховуватимуться відповідно до актуальної середньої зарплати, що дозволить підтримувати актуальність пенсійних виплат для тих, хто вже вийшов на пенсію.

Прогнози та виклики реформи

Лідія Ткаченко наголосила, що питання пенсійної реформи залишатиметься в центрі уваги українців на довгий час. Зокрема, вона зазначила, що норма, закладена у законопроєкті про державний бюджет на наступний рік, не містить достатньо конкретики щодо запровадження пенсійної реформи. Проте вона припускає, що цей законопроєкт може передбачати обов’язкову накопичувальну пенсійну систему.

Зараз в Україні діє солідарна система, при якій працевлаштовані особи сплачують єдині соціальні внески, частина з яких йде на пенсійні виплати. Реформа має на меті поступову зміну цієї системи, щоб забезпечити більш стабільну і справедливу пенсійну систему в країні.

Закупівлі безпілотних літальних апаратів для Збройних сил України у 2024–2025 роках відбувалися в межах системи, яка від самого початку була ізольована від публічного нагляду, відкритих тендерів і реальної конкуренції між виробниками. Такий підхід формувався під гаслом оперативності та безпеки, однак на практиці призвів до низки системних проблем, що безпосередньо вплинули на боєздатність підрозділів на передовій.

Основою цієї моделі стали прямі контракти, укладені через відповідні державні агентства, які отримали широкі повноваження без достатніх механізмів стримування і противаг. Відсутність конкурентних процедур означала, що ринок був фактично закритий для багатьох українських виробників, які могли запропонувати ефективніші або дешевші рішення. У результаті постачання часто концентрувалися навколо обмеженого кола компаній, що знижувало гнучкість і адаптивність системи в умовах швидких змін на полі бою.

Тривожним сигналом для ринку стала нещодавня термінова комунікація з боку АОЗ, яке почало з’ясовувати у виробників можливість постачання великих партій дронів у лютому–березні. З урахуванням того, що постачання ключових компонентів з Китаю займає до півтора місяця, такі строки є реалістичними лише для компаній, які заздалегідь знали про майбутні замовлення і підготували виробничі запаси. У 2024 році за схожою схемою один із виробників отримав замовлення на мільярди гривень на FPV-дрони, які виявилися дорогими та не отримали підтримки з боку військових через низьку якість.

Ситуація ускладнюється відсутністю системного стратегічного планування. У 2025 році Генеральний штаб і Міністерство оборони так і не змогли чітко сформувати замовлення на 2026 рік — з визначенням конкретних типів дронів, їхньої кількості та технічних характеристик. З одного боку, спостерігається лобіювання дорогих і високоприбуткових виробів із сумнівною бойовою ефективністю. З іншого — існує рейтинг дронів, сформований командою Мінцифри, який базується на реальному досвіді військових і показує, які системи справді працюють на фронті. Ці позиції часто не збігаються з дронами, що просуваються в межах закритих контрактів.

У результаті було ухвалене негласне рішення не укладати довгострокові системні контракти, що призвело до зриву планових постачань. Тепер новій команді Мінцифри доводиться в авральному режимі намагатися компенсувати цей провал, щоб уникнути фактичного дефіциту безпілотників у бойових підрозділах.

За інформацією журналістів, окрім термінових двомісячних контрактів, Агентство оборонних закупівель готується провести опитування виробників щодо їхніх можливостей постачання дронів на шестимісячний період. Такий горизонт дозволив би компаніям завчасно закуповувати комплектуючі та пропонувати більш конкурентні ціни. Водночас відмова від укладання шестимісячних контрактів може свідчити про те, що короткі термінові замовлення розподіляються між заздалегідь визначеним колом виробників.

Підстави для таких підозр пов’язані із закритістю процесу формування потреб армії. Запити надходять із підрозділів до Генштабу, де обмежене коло посадовців разом із Міністерством оборони визначає типи дронів, обсяги та цінові параметри. Фактичну вартість продукції пропонує сам виробник, отримуючи формальний висновок про «ринковість», після чого до неї додається офіційна маржа. Хто саме затверджує остаточну номенклатуру і ціни при контрактах на мільярди гривень, публічно не розкривається.

Оцінка якості дронів і відповідності заявленим характеристикам здійснюється різними комісіями. За даними джерел, одні й ті самі вироби можуть бути відхилені через невідповідність технічним параметрам, але паралельно схвалені іншими структурами без додаткових зауважень. Компанії, які не мають можливості вести неформальні переговори, ризикують бути витісненими з ринку незалежно від фактичної ефективності їхніх розробок на фронті.

На цьому тлі деякі іноземні донори, за інформацією джерел, надають допомогу ЗСУ, обходячи державну систему закупівель. Фінансування спрямовується напряму українським виробникам тих дронів, які реально використовуються бойовими підрозділами. Попит у таких випадках формується не формальними звітами, а безпосереднім спілкуванням з військовими та поїздками на передову.