Роль начальника управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях: функції та відповідальність

Сигнали про можливе подорожчання пального на українському ринку, які з’явилися ще в вересні, тепер звучать все частіше як реальна загроза. За оцінками деяких аналітиків, вже в жовтні 2025 року ціни на бензин А-95 можуть зрости до 62-65 гривень за літр, а в окремих мережах — навіть до 70 грн/л. Аналогічне подорожчання очікується і для дизельного пального, що ставить українців перед реальним викликом у зв’язку з постійним зростанням вартості нафтопродуктів. Наразі середня роздрібна ціна бензину А-95 становить 58,72 грн/л, а дизеля — 55,87 грн/л, проте експерти вказують на кілька факторів, які можуть призвести до подальшого зростання цін.

Одним із основних факторів, що впливають на ціноутворення, є питання походження імпортного пального. 15 вересня 2025 року Служба безпеки України звернулася до Енергетичної митниці з вимогою провести ретельну перевірку імпортних поставок нафтопродуктів, що стали основною частиною постачань на ринок України після початку повномасштабної війни. Це звернення пов’язано з підозрами щодо можливих маніпуляцій з цінами та контрабандних схем, що можуть суттєво підвищити вартість пального для кінцевого споживача.

Потенційні обмеження імпорту через румунський порт Констанца додають ще одну невизначеність. Через цей порт надходить прозапасно близько чверті всіх нафтопродуктів в Україну, і за даними консалтингової групи “А-95”, понад 75% пального, імпортованого через Констанцу, має індійське або турецьке походження. Голова компанії Сергій Куюн не виключає, що у жовтні обмеження можуть торкнутися не лише Індії, а й постачань через сам порт — питання, яке нині обговорюють румунські посадовці з трейдерами, аби не допустити проникнення на ринок продукції сумнівного походження.

На ситуацію також впливає позиція великих переробників. Зокрема, індійський гігант Reliance щороку переробляє понад 60 мільйонів тонн нафти; у його роботі істотна частка російського ресурсу робить продукцію конкурентною за ціною, але водночас створює ризики в умовах санкційної політики. Саме через подібні ланцюги постачань питання походження сировини набуває геополітичного та регуляторного значення.

Ще один довгостроковий фактор тиску на ціни — зміни в акцизному навантаженні в рамках євроінтеграційних зобов’язань. З 1 січня 2026 року ставка акцизу на бензин має зрости з 271,7 до 300 євро за тисячу літрів, на дизель — з 215,7 до 253,8 євро. Орієнтовно це додасть близько 1,5 грн до ціни літра бензину і до 2 грн до дизеля, але остаточний ефект залежатиме від цінової політики мереж АЗС, рівня конкуренції та інших зовнішніх чинників.

Утім, на ринку є й пом’якшувальні фактори. Після шоку 2022 року Україна суттєво диверсифікувала поставки пального: якщо до повномасштабного вторгнення до 70% бензину і 40% дизеля імпортували з Росії та Білорусі, то сьогодні постачання йдуть із ширшого кола джерел — Греції, Туреччини, США та інших країн. Трейдери демонструють гнучкість і вже шукають альтернативи індійським та турецьким поставкам на випадок обмежень.

Прогнози офіційних установ більш помірковані. Національний банк України оцінює можливе зростання вартості пального в середньому на 8% у 2026-му і ще на 6,9% у 2027-му. Аналітики НБУ вказують, що це частково компенсується очікуваним укріпленням гривні, стабілізацією світових цін на нафту й адаптацією трейдерів до нових умов логістики та регулювання.

У короткій перспективі ключовими залишаються рішення регуляторів, ефективність митних перевірок і швидкість знаходження альтернативних маршрутів та постачальників. Якщо лабораторні обмеження імпорту виявляться широкими, а постачання через Констанцу будуть суттєво скорочені, тиск на роздрібні ціни вже в жовтні може стати відчутним. Якщо ж система перевірок буде адресною і трейдери оперативно переорієнтують логістику, покупцям вдасться уникнути найгірших сценаріїв. Водночас підвищення акцизів із початку 2026 року залишиться фіксованим фактором витрат, який продавці закладатимуть у ціну пального незалежно від короткострокових коливань.

Український гідрометеорологічний центр оприлюднив детальний прогноз погоди, який обіцяє досить стабільну атмосферну ситуацію в найближчі дні. Синоптики повідомляють, що цього тижня жителям України навряд чи варто очікувати сніговий покрив, що є досить характерним для зимового періоду.

Могилу Сивохо на своїй сторінці у Facebook показала його дружина Тетяна.

Так, на честь річниці з дня смерті артиста його обраниця розмістила щемливий допис. У ньому вона висловилася про Сивохо й зазначила, що час без нього летить дуже швидко, але не лікує.

“Добра, розумна, талановита людина! Поруч із тобою завжди було тепло і надійно. Ти був дуже різнобічним, любив грати в “Що? Де? Коли?”, обожнював “Лігу Сміху” і був у ній до останнього. Пішов у політику заради того, щоб повернути Донецьк в Україну”, – написала вдова Сивохо.

При цьому вона розповіла, що її чоловік багато волонтерив й мріяв, аби увесь Донбас знову став українським.

“Ти підтримував і допомагав усім кому міг, навіть уже будучи тяжко хворим. Гортаю фотографії останніх двох років – тонни гуманітарки. Обладнання та ліки для госпіталів. Продукти та одяг для біженців. Наче хотів встигнути “полагодити” цей світ, поки ще билося твоє серце. Ми будемо пам’ятати тебе таким! Ти щиро вірив, що повернешся в рідний український Донбас! Тепер ти на рідній землі, спочивай з миром моя любов!” – написала Тетяна.

Дружина Сивохо (фото: instagram.com/ciboxo)

На одному кадрів, які розмістила дружина шоумена, була й його могила. Можна помітити, що на напис на ній зроблено російською.

Могила Сивохо (фото: facebook.com/tatiana.sivokho)

Дружина артиста не стала писати, де саме поховали її обранця. Втім, слова про “рідну землю” та напис російською можуть свідчити про те, що він покоїться в Донецьку.

Шоумен зізнавався, що у нього були проблеми з вагою через хворобу. Артиста лікували від бронхіту з астматичним компонентом, для цього використовували й гормони. У 2021 році Сивохо сильно схуд, йому вдалося скинути 50 кілограмів.

Він розповідав, що почав активно боротися з зайвою вагою у 2017 році. Тоді він опинився на межі життя й смерті. Лікарі сказали, що артист, який тоді важив 195 кілограмів, має терміново почати про себе дбати.

Сергій Сивохо (фото: instagram.com/ciboxo)

Втім, навіть попри схуднення проблеми зі здоров’ям не зникли. Через те, що Сивохо мало рухався, у його легенях почала накопичуватися рідина, його вводили у штучну кому.

“Щось у мене в лікарні сталося, у мене відключилася стопа. Тобто, я стопу не відчуваю на лівій нозі, тому ось у мене такі невеликі проблеми з пересуванням”, – говорив артист.

Напередодні його смерті з’явилися чутки про те, що зірці стало ще гірше. Втім, сам Сивохо інформацію про це вже ніяк не коментував. І на ранок 17 жовтня 2023 року рідні та близькі артиста підтвердили його смерть.

Розслідування фокусується на обставинах приватизації нафтопроводу "Самара-Західний напрямок", який є стратегічно важливим об'єктом енергетичної інфраструктури України. Слідчі органи вивчають можливі порушення законодавства під час процесу приватизації.

Цей нафтопровід був предметом юридичних і політичних суперечок після розпаду СРСР, і тепер, як стверджує СБУ, Медведчук діяв у координації з вищим політичним керівництвом України та Росії.

Йдеться про кримінальну справу щодо приватизації державного нафтопроводу «Самара-Західний напрямок» у 2015 році.

СБУ заявляє, що Медведчук діяв «у чіткій координації з тодішнім вищим політичним керівництвом України та Росії».

За матеріалами слідства, у 2014-2015 роках Апеляційний і Вищий господарський суди винесли рішення про право України на володіння трубопроводом, який після розпаду СРСР залишився у власності Росії.

Однак за підтримки тодішнього вищого керівництва України Медведчуку вдалося скасувати це рішення через Рівненський господарський суд і оформити продаж нафтопродуктопроводу швейцарській компанії, яка фактично контролюється учасниками схеми.

Крім Медведчука підозри отримали чотири топменеджери «Прикарпатзахідтрансу». Повне коло осіб, у якому може опинитися й експрезидент України, причетних до цієї незаконної оборудки, наразі встановлюється.

У Рівненській області правоохоронні органи повідомили про підозру колишньому депутату однієї із сільських рад Дубенського району. Слідство вважає, що посадовець під час подання електронних декларацій за 2023 та 2024 роки свідомо вніс недостовірні відомості щодо свого майнового стану.

За попередніми даними, у деклараціях не було відображено значну частину активів, загальна вартість яких перевищує 30 мільйонів гривень. Йдеться, зокрема, про нерухомість, земельні ділянки та інші об’єкти, які підлягали обов’язковому декларуванню відповідно до вимог антикорупційного законодавства.

Зокрема, колишній депутат не задекларував 6 об’єктів нерухомості та 4 приміщення ферми загальною площею 1,7 тисячі квадратних метрів. Також він приховав наявність вантажних та легкових автомобілів, напівпричепів і близько 40 земельних ділянок загальною площею понад 60 гектарів.

Слідство кваліфікує дії посадовця за статтею про декларування недостовірної інформації, що передбачає кримінальну відповідальність. Розслідування триває, встановлюється точний обсяг прихованих активів та джерела їх придбання.

Структури бізнесу, що належать Віктору Поліщуку та мають зв'язки з керівництвом Російської Федерації, залишилися боржниками перед державними банками України у 2022 році, не відшкодовуючи їм борги на суму близько 14 мільярдів гривень, які повинні були бути повернуті до 2044 року. При цьому протягом року до них не застосовувалися жодні штрафні санкції, і не розпочато примусового стягнення боргів або застави за кредитом. У той же період компанії, пов'язані з Поліщуком, продовжували здійснювати розкішні покупки автомобілів на мільйони гривень. Зокрема, виявлено, що один з автомобілів використовувався самим бізнесменом для подорожей за кордон, навіть під час воєнного стану. Бізнес Поліщука розцвів під час президентства Віктора Януковича, отримавши значні активи у фінансовій та роздрібній торгівлі, а також нерухомості. На сьогоднішній день він залишається боржником перед "Ощадбанком" та "Укрексімбанком" на 14 мільярдів гривень, проте керівництво державних банків не вжило жодних заходів щодо виконання фінансових зобов'язань позичальника, навіть у світлі його зв'язків з Росією.

Під час запитання до керівництва "Гуліверу" про причини зупинки виплат, журналісти не отримали відповідей, навіть після тижня очікування на відповідь. У "Ощадбанку" пояснили свою неготовність наразі розпочинати примусове стягнення з Поліщука тим, що це може призвести до фактичного припинення співпраці з боржником, який висловив готовність співпрацювати. Також було відзначено, що в умовах широкомасштабної військової агресії Росії та пандемії COVID-19, негативний вплив на український бізнес важко уникнути. Щодо пільгових умов реструктуризації боргу, банк вказав, що вони були прийняті з урахуванням критичного фінансового стану боржника. В "Укрексімбанку" також наголошено, що умови реструктуризації залежать від багатьох факторів, включаючи фінансовий стан боржника та перспективи його бізнесу. На інші питання щодо боргів Поліщука перед державними банками та можливих наслідків для нього не було отримано відповідей, посилаючись на банківську таємницю. Віктор Поліщук також ухилявся від відповіді на запитання журналістів з цього питання.

Висновки з вищезгаданої статті можна сформулювати наступним чином:

• Керівництво компанії "Гулівер" утримується від надання відповідей щодо причин зупинки виплат боргів перед державними банками, що створює певну недовіру щодо їхніх дій та намірів.

• Державні банки, зокрема "Ощадбанк" та "Укрексімбанк", вказують на готовність співпрацювати з боржником у вирішенні фінансових проблем, але не розпочинають примусове стягнення боргів у зв'язку з можливими негативними наслідками для співпраці.

• В умовах військової агресії та пандемії COVID-19 українському бізнесу доводиться важко, що може вплинути на його фінансовий стан та спроможність виконання зобов'язань перед банками.

• Умови реструктуризації боргу встановлюються з урахуванням критичного фінансового стану боржника та перспектив його бізнесу.

• Відсутність відповідей з боку боржника та відповідних державних установ створює додаткову неспокійність та підозру щодо обставин розглянутої ситуації.