Російська атака дронами: у Києві пошкоджено 16-поверховий будинок та автомобіль

Український ринок землі продовжує динамічно розвиватися, незважаючи на складну ситуацію, в тому числі й на воєнний стан. З початку 2024 року відбулися значні зміни у правилах продажу землі, що призвели до збільшення попиту та цін на неї. Помітне підвищення цін свідчить про активний інтерес інвесторів до земельних ділянок. Незважаючи на обмеження щодо участі іноземців у земельних торгах, ціни продовжують зростати, що відображає загальний оптимізм та віру в перемогу України. Важливо відзначити, що навіть за умови відсутності іноземного попиту, вартість землі продовжує зростати, що може бути спричинено очікуваннями щодо подальших змін у правилах ринку землі. Хоча ситуація складна, варто відзначити, що земля в Україні залишається відносно недооціненою порівняно з іншими країнами, і це створює перспективи для подальшого росту її вартості. Хоча прогнозувати майбутні зміни складно, загальний тренд до підвищення вартості землі свідчить про її значний інвестиційний потенціал та підвищений інтерес з боку різних зацікавлених сторін.

У результаті аналізу статті можна зробити кілька висновків. По-перше, в Україні відбуваються зміни в правилах продажу землі, що призводить до збільшення попиту та цін на неї, незважаючи на складну політичну та воєнну ситуацію. По-друге, середня ціна на земельні ділянки у країні становить близько 41 тис. гривень за гектар, проте вона значно варіюється в різних регіонах. По-третє, вартість землі в Україні продовжує зростати, що відображає загальний інтерес інвесторів до аграрного сектору країни. І, нарешті, обмеження для іноземців не перешкоджають зростанню цін на землю, що свідчить про великий потенціал ринку та внутрішній оптимізм вітчизняних інвесторів.

У зв'язку зі стрімким розвитком суспільства та введенням нових нормативних актів українським законодавством, виникла необхідність у зміні умов щодо отримання відстрочки від військової мобілізації для багатодітних батьків. Зокрема, з метою забезпечення об'єктивної перевірки факту фактичного утримання дітей, ухвалено рішення про обов'язковість нотаріального підтвердження цього обставини для чоловіків з числа багатодітних сімей.

Зазначена ініціатива визначає, що батько, який претендує на відстрочку від мобілізації через своє багатодітнє становище, повинен пред'явити документальне підтвердження про фактичне утримання кожної зі своїх дітей. Це може бути підписане ним особисто заявлення або довідки від органів опіки та піклування, що підтверджують факт опіки над кожним з дітей. Однак, для забезпечення надійності та об'єктивності цієї інформації, необхідне її нотаріальне посвідчення.

Такий підхід впроваджено з метою запобігання можливим випадкам недостовірного представлення інформації стосовно утримання дітей та забезпечення справедливості в розгляді питань щодо надання відстрочки від військової служби. Рішення про обов'язкове нотаріальне підтвердження факту утримання дітей багатодітними батьками стало важливим кроком у напрямку покращення військової мобілізаційної системи та забезпечення її ефективності та справедливості для всіх категорій громадян.

Це рішення спрямоване на забезпечення прозорості та точності даних щодо осіб, які претендують на відстрочку від мобілізації.

«Військовозобов’язаний і батько трьох неповнолітніх дітей визнаний придатним до військової служби. Згідно з мобілізаційним законом, він автоматично має отримати відстрочку від мобілізації. Його діти народжені від двох жінок, з якими чоловік розлучений, поки не живе, але продовжує фінансово утримувати дітей. Що вигадав ТЦК? Там додатково вимагають договір між чоловіком і його колишнім подружжям про те, що він бере участь в утриманні своїх неповнолітніх дітей”, – повідомив нардеп Ігор Фріс.

Згадка про письмовий договір між батьками, в якому потрібно прописати, з ким проживатимуть діти і ступінь участі другого з батьків у їхньому вихованні, є в урядовій постанові № 560.

Фріс розцінює цю вимогу як незаконну.

«Уряд цією постановою запровадив додаткові вимоги для військовозобов’язаних щодо підтвердження ними певних юридичних фактів і документів, що розцінюється як перевищення норм і положень закону про мобілізацію», – заявив нардеп.

ВАКС вирішив випустити експосадовця Міноборони Олександра Лієва під особисте зобов'язання після того, як суд вирішив змінити запобіжний захід з утримання під вартою на звільнення. Адвокат Назар Кульчицький повідомив, що суддя направив ухвалу в СІЗО після вирішення. Проте, варто зауважити, що під час засідання прокурор, з якихось невідомих причин, не був присутній. Справу Лієва повернули в Національну поліцію, оскільки НАБУ і САП не змогли знайти достатніх доказів щодо розкрадання. Суддя Ярослав Шкодін, коментуючи рішення суду, наголосив на тому, що якщо САП не бачить складу злочину, то й суду немає підстав його бачити. Навіть після скасування рішення про варту в 50 мільйонів гривень, Лієва випустили під особисте зобов'язання, однак він не повернувся до в'язниці після закінчення терміну тримання під вартою. Адвокат пояснив, що тепер Лієв залишився без запобіжного заходу через закінчення терміну тримання ув'язнення, а ВАКС 17 квітня не розглянув клопотання про зміну запобіжного заходу.

З вищезгаданої статті можна зробити кілька висновків:

• Неоднозначність у вирішенні справи: суддя вирішив звільнити Лієва під особисте зобов'язання після зміни запобіжного заходу, проте прокурор не був присутній на засіданні, що може викликати питання стосовно об'єктивності рішення.

• Недостатність доказів: Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура не змогли знайти достатніх доказів для підтвердження обвинувачень щодо розкрадання майже півтора мільярда гривень.

• Прозорість та незалежність суду: суддя Ярослав Шкодін підкреслив, що суд не може бачити склад злочину, якщо навіть САП не може його визначити, що свідчить про спробу дотримуватись принципів прозорості та незалежності вирішення правосуддя.

• Відсутність ефективних запобіжних заходів: Лієв залишився без запобіжного заходу через закінчення терміну тримання під вартою, що може викликати занепокоєння стосовно ефективності впровадження судової системи.

У центрі уваги — не просто ремонт елітних будинків у Конча-Заспі на суму, що перевищує $3 млн, а й путівник по заплутаній дорозі, що привела прокурора Андрієва та його родину до володіння цією нерухомістю. Спекуляції та темні схеми, які ведуть до обвинувачень у шахрайстві в особливо великих розмірах, стали гострим предметом розслідування правоохоронних органів. Виявлення допоміжників та спільників, які забезпечували та захищали інтереси прокурора у цій справі, робить картину ще більш заплутаною та скандальною.

На тлі нелегальних дій стосовно дитячого оздоровчого комплексу, здійснених управителем Кудляком, та його спільників, з’являються обвинувачення у сфері корупції та зловживанні владою. Відкриття судового процесу, призначення управителя, навіть якщо це було зроблено в межах закону, стають предметом сумнівів у своїй об’єктивності та чесності.

Підкреслено, що прокурор Андрієв отримав елітні будинки не тільки як "подарунок" за своє служіння в органах прокуратури, а й через систему взаємопідтримки та захисту, що склалася в системі правосуддя. Наприкінці тоннелю відкриваються нові та ще більш темні перспективи, коли Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Державне бюро розслідувань (ДБР) оголошують про проведення перевірок та відкриття кримінальних проваджень.

Питання, яким чином прокурор та його родина отримали ці будинки, набувають нових, ще більш загострених відтінків, як система взаємодії між правоохоронними органами та особами, що знаходяться під їхнім захистом, допускає та приховує можливі злочинні дії.

У висновку статті можна зробити кілька важливих висновків:

• Системні проблеми у сфері міжконтрольної координації та недостатньої прозорості в діяльності правоохоронних органів сприяють виникненню корупційних схем та зловживань владою.

• Необхідність реформування системи правосуддя та зміцнення незалежності правоохоронних органів для запобігання подібним випадкам корупції та забезпечення правильного захисту закону.

• Важливість ретельного контролю громадськості та активного втручання громадських організацій у виявленні та припиненні корупційних схем, що здійснюються у верховних сферах влади.

• Наголошення на необхідності вжиття ефективних заходів щодо покарання винних осіб та відшкодування завданих державі збитків для відновлення довіри суспільства до органів влади та правосуддя.