Російські війська готують нову фазу наступу на Костянтинівку, відтворюючи вже відпрацьовану тактику

Поки Україна стикається з безпрецедентними викликами у сфері національної безпеки та економіки, стратегічні ресурси держави знову опинилися в центрі боротьби політичних амбіцій і корупційних схем. Після тривалого падіння ринку солі та втрати ключового гравця «Артемсолі» країна отримала шанс відновити власне виробництво завдяки новому родовищу «Катіон Інвест» у Закарпатській області. Це підприємство мало стати важливим кроком до енергетичної та економічної незалежності регіону, проте замість підтримки воно швидко стало об’єктом рейдерської атаки з боку політичних та фінансових сил.

За даними джерел, організацією тиску на «Катіон Інвест» займався народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, який діяв у тісному союзі зі своїм давнім соратником Олександром Прозуром та впливовим тіньовим банкіром Олексієм Омельяненком. Їхня мета, як вказують аналітики, полягала в контролі над перспективним родовищем для отримання прибутків у тіньовому секторі та використання підприємства як важеля впливу на політичні процеси в регіоні.

Коли у 2021 році керівником «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, на місці майбутнього родовища була лише ліцензія й чисте поле. Не було шахти, обладнання, електрики — не було нічого. За два роки підприємство пройшло увесь шлях від проектування до видобутку. У липні 2023 року у Тереблі вперше за десятиліття отримали українську сіль. Перші зразки навіть передали Президенту. Восени виробництво було готове видавати до 30 тисяч тонн солі на рік.

У той момент, коли країна переплачувала за імпортну сіль, «Катіон Інвест» міг стати критично важливою опорою продовольчої безпеки. Але саме тоді до проекту «раптово» заходить політик.

Співвласник компанії Олексій Омельяненко приводить до Кондратьєва «нового партнера» — депутата Павла Халімона. І одразу ставить умову: частку підприємства потрібно передати в руки народного депутата. Мотив звучав максимально відверто: якщо Халімон не «в долі», то «вам перекриють усе». Через кілька тижнів погрози перетворилися на дії.

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто, поводячись як фактичний власник: спускається в шахту, дає розпорядження працівникам, представляє свого близького приятеля з Прилук Олександра Прозура як «нового директора». Сам себе депутат називав «ідеологом проєкту» та «інвест-нянею», демонструючи, що розглядає шахту як власний трофей.

Після відмови передати частку почалося системне блокування підприємства. Уже 7 грудня податкові органи визнають усі компанії Кондратьєва ризиковими, паралізуючи фінансові операції. Статус «ризиковий» навішують по шість разів поспіль — без доказів, без порушень, зате з очевидним політичним слідом.

Паралельно Омельяненко та Прозур запускають юридичні атаки: фіктивні позови, спроби банкрутства, звернення через підставних осіб. Загалом від імені Прозура та пов’язаних структур подано щонайменше вісім позовів, покликаних виштовхнути Кондратьєва з управління.

У листопаді 2025 року запускається фінальна стадія — спроба рейдерського захоплення через чорного нотаріуса. Невідомі особи приходять із вигаданою «наглядовою радою», яка ніколи не існувала, і призначають директором Прозура. Уночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт. Банк блокує рахунки. Видобуток стає.

Прозур — це не бізнес-партнер, а «тінь» Халімона. Давній соратник із Прилук, людина, яку використовують для виконання юридично ризикованих чи відверто незаконних дій. Саме він подає позови, підписує фіктивні документи, з’являється лише тоді, коли потрібно забезпечити черговий етап рейдерської операції.

Прилуки — ключ до розуміння цієї зв’язки. Саме тут Халімон робив перші політичні кроки, тут він зібрав свою мережу впливу. Тут же з’являвся одіозний російський бізнесмен Юрій Коптєв, пов’язаний із ФСБ, якого у місто приводив місцевий осередок СПУ, де одним із керівників був Прозур. Усе це вказує на давно сформований альянс та спільну історію інтересів.

Павло Халімон — не новачок у корупційних схемах. Його прізвище давно з’являється у розслідуваннях: вимагання хабарів в аграрному секторі, оборудки з нерухомістю, зустрічі з бізнесменами «для вирішення питань». Скандал із маєтком на Печерську, записаним на третіх осіб, отримав резонанс навіть у САП. Попри це жодної відповідальності він не поніс.

А тепер — сіль. Стратегічний ресурс. І нова можливість для депутата «зайти в будь-який кабінет» і перетворити родовище на приватну здобич.

Шахта стоїть. Рахунки заблоковані. Підприємство паралізоване. Країна продовжує імпортувати сіль, тоді як українське виробництво лежить під політичним пресом. Подані скарги до Мін’юсту, відкрито кримінальні провадження, але результатів поки немає.

Історія «Катіон Інвест» — це історія про те, що навіть у час війни стратегічні надра можуть стати об’єктом приватного переділу. І поки політики рівня Павла Халімона відчувають себе недоторканними, бізнес в Україні назавжди залишатиметься в зоні ризику.

Це також історія про втрачений шанс. Україна могла повернути власний видобуток солі. Але замість розвитку — знову боротьба за виживання.

13 лютого в Україні не є офіційним святом, однак ця дата має значення для багатьох сфер життя, поєднуючи в собі міжнародні події, церковні обряди та народні звичаї. В Україні цей день зазвичай проходить як звичайний робочий, проте він насичений подіями та спостереженнями. Відзначається важлива роль радіо у глобальному спілкуванні, особливо в умовах об'єднання людей через медіа. Окрім того, віряни у цей день звертаються до святого палестинського чудотворця, молячись за благополуччя та здоров'я.

У народі 13 лютого збереглись прикмети, що вказують на зміни погоди, і це своєрідний момент для прогнозів про наближення потепління. У селах традиційно звертали увагу на поведінку тварин та характер неба, що могло підказати, чи буде весна тепла й рання. Тому для багатьох це також символічний день, що передвіщає наступ сезонних змін.

У світі сьогодні відзначають Міжнародний день радіо. Ініціатива належить Організації Об’єднаних Націй, яка запропонувала нагадати про важливість радіомовлення як засобу швидкого поширення інформації, зміцнення співпраці між державами та підтримки свободи слова. Радіо й досі залишається одним із найдоступніших джерел новин у багатьох країнах світу.

Також 13 лютого у різних державах неформально відзначають День шаурми, День холостяків, День прийняття себе, День інтернет-друзів та акцію «На роботу на велосипеді».

У церковному календарі цього дня вшановують Мартиніана Кесарійського — святого з Давньої Палестини, відомого як чудотворець і подвижник. Віряни моляться йому про зцілення, особливо від очних хвороб, про зміцнення віри та подолання шкідливих звичок. Також 13 лютого згадують князя Костянтина Острозького, якого шанують як оборонця православної віри та мецената освіти.

За старим стилем раніше цього дня вшановували Микиту Києво-Печерського, затворника Києво-Печерської лаври.

У народному календарі 13 лютого пов’язували з прикметами на погоду та майбутній урожай. Якщо дме сильний вітер — чекали хуртовини. Відсутність снігу вночі вважали ознакою швидкої відлиги. Танення льоду на річках пророкувало ранню весну, а іній на гілках — щедрий врожай фруктів і ягід.

Наші предки вірили, що цього дня не можна сидіти без діла. Радили прибирати в оселі, готувати дрова, чистити піч та приводити до ладу садові інструменти — це мало принести добробут і удачу в господарстві.

Водночас у слов’янській традиції 13 лютого вважали не надто вдалим днем для жінок. Їм не радили займатися рукоділлям, мити волосся або з’ясовувати стосунки, щоб не накликати біду. Також не рекомендували здійснювати дорогі покупки.

Таким чином, 13 лютого поєднує сучасні міжнародні ініціативи, церковні вшанування та давні народні вірування, які й сьогодні залишаються частиною культурної традиції.

Європейська Комісія працює над розробкою правового механізму, який дозволить заблокувати можливість Угорщини перешкоджати продовженню санкцій проти Росії. Це питання набуває особливої ваги, оскільки без узгодженого продовження санкцій використання понад 140 мільярдів євро заморожених російських активів на користь України стає неможливим. Джерела Politico повідомляють, що Єврокомісія наполягає на створенні системи, яка зніме ризики блокування з боку окремих держав-членів, зокрема Будапешта.

Одним із ключових мотивів для пришвидшення цього рішення є ризики для бельгійської фінансової системи, де розташований кліринговий гігант Euroclear. Якщо санкції проти Москви не будуть продовжені одностайно, Бельгія може опинитися перед необхідністю повернення Росії мільярдів євро з прибутків, отриманих від заморожених активів. Саме ця загроза створює додатковий тиск на Брюссель у пошуку правового інструменту, який дозволить обійти потребу у згоді всіх членів ЄС.

Санкції ЄС проти РФ нині мають поновлюватися кожні шість місяців і потребують одностайної підтримки всіх країн-членів. Це дає прем’єру Угорщини Віктору Орбану право заблокувати рішення — і поставити під загрозу схему використання доходів від російських активів.

Щоб уникнути цього, Єврокомісія пропонує застосувати статтю 122 Договору ЄС, яка дозволяє ухвалювати рішення кваліфікованою більшістю, якщо цього вимагає економічна ситуація та «солідарність між державами-членами».

Юристи ЄС уже підтвердили, що таке тлумачення статті є можливим, оскільки зупинка санкцій спричинить економічні ризики для всього Союзу. Використання цієї норми дозволило б:

— позбавити Угорщину можливості блокувати поновлення санкцій;— продовжувати санкції не раз на пів року, а один раз на три роки;— гарантувати безпеку механізму надання Україні фінансової допомоги із прибутків від активів РФ.

Бельгія, де зберігається левова частка російських активів, побоюється, що у разі зриву санкцій країна юридично стане відповідальною за повернення заморожених коштів Росії. Йдеться про десятки мільярдів євро, які Euroclear отримав як прибуток від операцій з активами РФ.

Саме цей ризик стримував Брюссель від погодження фінансової моделі допомоги Україні. Тому юридична «страховка» від Єврокомісії є вирішальною.

За інформацією Politico, Єврокомісія прагне переконати прем’єра Бельгії Барта Де Вевера підтримати пакет, щойно буде готовий юридичний механізм.

Питання повністю прив’язане до термінів: у разі провалу домовленостей до квітня бюджет України може вичерпатися, що поставить під загрозу стабільність державних фінансів під час війни.

18 грудня відбудеться саміт ЄС, на якому лідери розглянуть питання російських активів та санкційного пакета. Повна пропозиція Бельгії щодо механізму позики очікується 3 грудня.