Російські війська просунулися на трьох ділянках фронту

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Корнієнко підкреслив, що в Україні, на відміну від Сполучених Штатів, можливість перевиборів обмежена, особливо під час війни. Він зазначив, що українським депутатам потрібна підтримка міжнародної спільноти для завершення війни, що дозволить провести вибори.

“На жаль, ми у Верховній Раді не можемо змінитися, як вони (Конгрес), але ми дуже хотіли б, щоб американські політики всі, починаючи з Дональда Трампа, обраного президента, і закінчуючи Конгресом, Сенатом, щоб вони зробили максимум для того, щоб ми могли переобратися. Це наше прохання, як депутатів, до них”, – сказав Корнієнко

Корнієнко зауважив, що під час воєнного стану вибори в Україні проводити не можна. Тому мирне врегулювання та відновлення безпеки в країні є критично важливими для відновлення виборчих процесів і демократичних процедур.

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

На думку народного депутата Сергія Демченка, введення воєнного стану в Україні може виявитися вигідним для західних партнерів через розширені можливості надання допомоги країні у рішенні нагальних питань та зміцненні обороноздатності. У своєму відеозверненні, яке стало об'єктом широкого обговорення, політик розкриває свою позицію стосовно воєнного стану та можливих переваг для України. Сергій Демченко заявив, що в Україні оголошено воєнний стан, а не війна. З його слова, це визначає фінансування з боку партнерів, адже лише оголошення воєнного стану дає змогу західним партнерам надавати повний обсяг допомоги. Демченко підкреслив, що партнери обмежені в законодавстві своїх країн та міжнародних нормах, включно з нормами НАТО. Від оголошення воєнного стану залежить багато аспектів, включаючи взаємодію з МВФ. Для країн, що перебувають у воєнному стані та тих, що ні, існують різні умови співпраці, що може обмежити область їхнього взаємодії.

• Введення воєнного стану в Україні може сприяти збільшенню обсягів допомоги від західних партнерів, що є важливим для розвитку обороноздатності та зміцнення безпеки країни.

• Народний депутат Сергій Демченко вказує на те, що оголошення воєнного стану відкриває західним партнерам можливість надання повноцінної допомоги, що необхідно для ефективного протистояння зовнішнім загрозам.

• Від оголошення воєнного стану залежить не лише рівень фінансування, а й можливість співпраці з міжнародними партнерами, такими як МВФ та країни-члени НАТО.

• Розуміння різниці між оголошенням воєнного стану та наявністю війни є важливим для правильного сприйняття ситуації країни на міжнародному рівні та забезпечення необхідної допомоги від партнерів.

• Партнерство з західними країнами у вирішенні нагальних питань оборони та безпеки є ключовим фактором для зміцнення національної безпеки України у складних геополітичних умовах.