Російський ракетний удар забрав життя 42 людей за один день

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Михайло Шаманов пояснив, що під час роботи сил протиповітряної оборони (ППО) у столиці, збиті ракети та дрони можуть залишати після себе уламки, які падають на землю. Вони не розчиняються у повітрі і становлять потенційну загрозу для людей. Саме тому на час тривог перекриваються ті ділянки метро, які розташовані на поверхні.

“Коли в столиці працюють сили ППО, уламки збитих об’єктів можуть падати на землю. Це становить небезпеку, тому ми змушені перекривати ті станції метро, які розміщені на поверхні. Безпека людей є нашим пріоритетом,” — зазначив речник КМВА.

Попри численні звернення громадян та петиції щодо відкриття наземних станцій метро під час тривог, КМВА не змінює своєї позиції. За словами Шаманова, навіть попри незручності для мешканців та гостей столиці, здоров’я і безпека людей залишаються на першому місці.

“Я розумію, що людям це незручно. Ми всі живемо поза зоною комфорту вже третій рік, але життя та здоров’я українців є пріоритетом. Ми не можемо ризикувати, відкриваючи станції метро, які знаходяться на поверхні,” — додав він.

Рішення щодо перекриття наземних станцій метро в Києві ухвалюється через ризики для пасажирів, особливо під час активної фази ракетних атак з боку російських військ. Попри покращення роботи ППО, повністю захистити місто від падіння уламків неможливо. Тому в адміністрації наголошують на необхідності збереження жорстких заходів безпеки.

Міська влада закликає громадян і далі дотримуватись заходів безпеки під час повітряних тривог та користуватися підземними станціями метро як укриттями. Безпека громадян залишається пріоритетом навіть у складних умовах тривалої війни.

Нагадаємо, що з 17 листопада в Україні були введені графіки відключення електроенергії через масовані удари по енергетичній інфраструктурі. Це вплинуло і на функціонування міського транспорту, що також потребує адаптації до нових умов.

За даними, отриманими від наших джерел у Київській міській державній адміністрації (КМДА), Дмитро Миколайович Загуменний, керівник апарату, вимагає хабарі в розмірі 1000 доларів США від кожного комунального підприємства (КП) у місті за класифікацію його як об'єкта критичної інфраструктури. Ця класифікація дозволяє підприємству отримати "бронь" від мобілізації його працівників. Процес бронювання вже розпочали в адміністрації міста. Якщо правове регулювання стосовно адміністрації та департаментів є чітким на законодавчому рівні, то для підприємств потрібно, щоб вони відповідали критеріям критичної інфраструктури. Остаточне рішення про віднесення КП до цієї категорії приймає керівник апарату КМДА, Дмитро Загуменний. За нашою інформацією, саме для Загуменного керівники столичних КП збирають цю суму. Хоча 1000 доларів на перший погляд може здатися невеликою сумою, але слід пам'ятати, що в столиці таких підприємств понад 1500. Варто зазначити, що Дмитро Загуменний займає посаду керівника апарату КМДА з 2018 року. У грудні 2023 року проти нього була висунута підозра про ухилення від військової служби шляхом надання допомоги столичним депутатам у відрядженнях до військової адміністрації міста.

У звіту наведено інформацію щодо вимагання хабарів керівником апарату КМДА Дмитром Загуменним в обмін на класифікацію комунальних підприємств Києва як об'єктів критичної інфраструктури. Виявлено, що Загуменний збирає по 1000 доларів США з кожного підприємства, використовуючи своє службове положення. Такі дії порушують законодавство та створюють негативний вплив на економічну ситуацію в місті. Також виокремлено інформацію про попередню підозру Загуменному у сприянні ухиленню від військової служби. Ці дані підтверджують необхідність подальшого розслідування та прийняття відповідних заходів щодо забезпечення законності та боротьби з корупцією в органах влади.

У грудні 2025 року Державний оператор тилу Міністерства оборони України підписав одразу п’ять контрактів із харківським товариством з обмеженою відповідальністю «ВТГ-трейдінг» на постачання бензину марки А-80. Загальний обсяг закупівлі склав 16,5 тисячі тонн, а сума договорів сягнула 914,54 мільйона гривень. Метою цих угод стало формування стратегічного резерву пального, розрахованого на тривале зберігання терміном до п’яти років.

Згідно з умовами контрактів, середня ціна однієї тонни бензину становить близько 57 500 гривень. Саме цей показник привернув увагу експертів і учасників ринку, адже він помітно перевищує пропозиції інших державних компаній. Для порівняння, у той самий період «Укрнафта» пропонувала аналогічне паливо за нижчою вартістю, що породило дискусії щодо економічної доцільності обраного постачальника.

Контракти були укладені у форматі спрощених процедур без конкурентної боротьби. За даними з системи Prozorro, жоден інший учасник не подав пропозицій, тож «ВТГ-трейдінг» отримала весь обсяг замовлення автоматично.

Компанія належить Роману Ушакову та Аркадію Хамоніну і має доволі суперечливу історію в паливному секторі. За інформацією галузевих експертів та публікацій профільних ЗМІ, до повномасштабного вторгнення фірма входила до числа найбільших імпортерів так званих специфічних розчинників, які використовуються у тіньовому виробництві пального для ухилення від акцизного податку.

У цей же період діяльність «ВТГ-трейдінг» пов’язували з групою Sun Oil та однойменною мережею автозаправних станцій, що фігурували у кримінальних провадженнях щодо податкових махінацій. У 2017 році компанія згадувалася як ланка у ланцюгах постачання сировини для виробництва сурогатного пального, яке в побуті називають «бодягою».

Попри цей бекграунд, восени 2025 року фірма змогла повернутися до державних закупівель. Ключовим кроком стало отримання сертифіката відповідності у серпні 2025 року, після чого компанія підтвердила формальний «досвід» контрактом із кременчуцьким ТОВ «Інчер» і практично одразу отримала доступ до мільярдних оборонних замовлень.

Фактично Державний оператор тилу формує стратегічний запас бензину для Збройних сил України за рахунок постачальника, чия попередня спеціалізація роками була пов’язана не з класичним трейдингом пального, а з постачанням компонентів для тіньового ринку.

Це створює одразу кілька ризиків — від переплати бюджетних коштів до потенційних проблем із якістю та стабільністю ресурсу, який має зберігатися і використовуватися протягом п’яти років.