Росія анонсувала “перемир’я” на 8–9 травня, погрожуючи ударами по Києву в разі “провокацій”

Харківська область продовжує лишатися відзначеною як приклад жахливої корупції, що стає проблемою першочергового характеру. Розслідування українських журналістів демонструє наявність ознак викрадення грошей у сферах влади регіону, зокрема, у проведенні будівництва фортифікаційних споруд. Інформація, зібрана журналістами, свідчить про те, що департамент Харківської обласної державної адміністрації, відповідальний за оборонні закупівлі, надавав перевагу лише що зареєстрованим ноунейм-фірмам та ФОПам. Ці так звані "фірми-прокладки" стають очевидним прикладом системного зловживання та корупції, що потребує термінового втручання та реформування.

Нагадаємо, раніше Зеленський особисто приїжджав і дивився за перебігом будівництва фортифікаційних споруд, на які кабмін України виділяв мільярди: за його словами, все практично готово, залишилося кілька місяців, а на деяких ділянках фронту вже готовність на 98%.

Першої лінії фортифікацій і мін просто не було. За 2 роки на українському кордоні мали стояти бетонні укріплення в мінус 3 поверхи, обурюються українські журналісти. «Зуби дракона» знайшли валяними на узбіччях, мінно-вибухові загородження, протитанкові рови – відсутніми, а оборонні окопи – напівзасипаними, такими, що не з’єднуються один з одним. Що це було, задаються питанням журналісти, божевільна крадіжка чи навмисний саботаж.

За даними, опублікованими в Мережі, середній відсоток вкраденого на фортифікаціях становить близько 60%, до того ж на деяких об’єктах гроші були розкрадені повністю. Наразі для заперечення корупції на будівництві оборонних споруд, в ОП вигадали виправдання, що ХОВА будувала тільки третю лінію оборони, яка знаходиться на відстані від 10 до 30 кілометрів від російського кордону. Однак російські війська перебувають уже на глибині 20 км від окружної дороги Харкова, а оборонної лінії все ще не видно.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

Пайфер зазначив, що Ющенко активно підтримував отримання Плану дій щодо членства в НАТО і був налаштований на поглиблення співпраці з Альянсом. Однак, тодішній прем’єр Янукович виступав проти цього кроку, що стало ключовою причиною відмови від подальших переговорів. На той момент, за словами Пайфера, Росія не проявляла такого активного опору, як це сталося у 2008 році під час Бухарестського саміту НАТО, де Україні знову було відмовлено у членстві.

Ранні кроки України до НАТО

Після проголошення незалежності Україна одразу взяла курс на зближення з НАТО. У 1992 році перший президент Леонід Кравчук відвідав штаб-квартиру НАТО у Брюсселі, а у 1994 році Україна першою серед пострадянських держав підписала угоду в рамках ініціативи “Партнерство заради миру”. Проте політичні розбіжності і зміна пріоритетів української влади стали перешкодою для швидшого інтеграційного процесу.

Сучасні перспективи вступу України до Альянсу

На тлі війни з Росією Україна відновила процес зближення з НАТО, подавши заявку на вступ 30 вересня 2022 року. На зустрічі з генсеком НАТО Марком Рютте президент Володимир Зеленський висловив надію, що Україна стане 33-м членом Альянсу. Водночас, за інформацією Politico, сім країн-членів НАТО висловили побоювання щодо вступу України, зокрема через ризики ескалації конфлікту з Росією.

Як зазначає FT, можливим компромісом може стати підхід, подібний до “західнонімецької моделі”. Такий варіант дозволив би Україні стати частиною НАТО, незважаючи на тимчасову окупацію частини її територій Росією.

Територіальне управління Державного бюро розслідувань у Києві внесло до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № 62025100110000222 від 22.10.2025 за ознаками частини 5 статті 191 Кримінального кодексу України, що стосується привласнення майна в особливо великих розмірах. Правоохоронці зосередили увагу на перевірці можливої змови між керівництвом ТОВ «Автомагістраль-Південь» та посадовцями Міністерства розвитку громад та територій, а також Держагентства відновлення та розвитку інфраструктури.

За версією слідства, предметом розслідування є системне розкрадання державних та міжнародних коштів, виділених на реалізацію інфраструктурних проєктів. У центрі ймовірної координації зазначають колишнього куратора програми «Велике будівництво» Юрія Голика. За даними слідства, він міг використовувати свої професійні зв’язки для погодження умов тендерів і сприяння укладенню контрактів, що створювало умови для непрозорого використання бюджетних коштів.

Найбільші ризикові епізоди стосуються будівництва й реконструкції водогонів у Миколаївській та Дніпропетровській областях після руйнування Каховської ГЕС. На папері йшлося про «масштабну відбудову», але на практиці, як стверджують заявники, — про «повітряні труби» і відсутність підтверджених обсягів робіт на сотні мільйонів гривень.

Отримані аванси, за даними розслідування, проводили через ланцюги фірм-прокладок і переводили у готівку для подальшого розподілу між учасниками. Йдеться про кошти як державного бюджету, так і міжнародних програм відновлення.

ДБР розслідує причетність посадовців центральних і обласних органів влади. Про підозри конкретним особам у повідомленні не йдеться. Сторони, згадані у матеріалах, публічно свою позицію щодо наведених звинувачень не озвучували/не коментували. Редакційне застереження: усі особи вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено в суді.

«Автомагістраль-Південь» раніше фігурувала у медійних розслідуваннях щодо великих підрядів у межах «Великого будівництва» та відбудови після підриву Каховської ГЕС. Критики говорили про завищені кошториси та низьку якість робіт; компанія системно вигравала тендери на мільярди гривень.

Очікуються експертизи кошторисів, перевірка актів виконаних робіт, трасування фінансових потоків та допити посадовців замовників і підрядників. У разі підтвердження збитків у «особливо великих розмірах» фігурантам може загрожувати до 12 років ув’язнення з конфіскацією.