СБУ розслідує справу Влада Ряшина щодо співпраці з агресором

Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам нещодавно оголосив про складний стан справ у зв'язку зі зростанням нападів на УПЦ, його церкви та священиків. У своєму відеозверненні він розкрив, що зібрав звіт обсягом понад 250 сторінок, який містить численні докази цих нападів. Зокрема, він застеріг владу України від подальшого розгляду законопроекту 8371, який спрямований на заборону УПЦ. Амстердам вважає цей законопроект проявом мови ненависті та закликає уряд припинити його розгляд.

У своїй заяві адвокат підкреслив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом та відмежовується від ідеології "русского мира". Він цитував висловлення митрополита Київського Онуфрія, який стверджує, що церква будує лише божий мир, а не "русский мир". Амстердам наголосив, що УПЦ повністю підтримує державу Україну та закликає до захисту її від російського вторгнення.

Наприкінці свого виступу адвокат звернувся зі закликом до підтримки України з боку США. Він вважає, що підтримка України має важливе значення для Америки, а кожен крок, спрямований на підвищення стабільності та захисту українського народу, є кроком у правильному напрямку.

У висновках можна виділити наступне:

• Адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам наголосив на серйозності ситуації з зростанням нападів на УПЦ, його церкви та священиків.

• Він представив звіт обсягом понад 250 сторінок із доказами цих нападів, закликавши владу України утриматися від подальшого розгляду законопроекту 8371, який загрожує УПЦ.

• Амстердам чітко відрізняє УПЦ від Московського патріархату та відмовляється від ідеології "русского мира", закликаючи до підтримки України та її захисту від російського вторгнення.

• Виступ адвоката також містить заклик до підтримки України з боку США, він вважає це критично важливим для обох країн і підкреслює необхідність подальшої міжнародної підтримки.

Російські війська намагаються використати дефіцит боєприпасів і військового обладнання, щоб зробити лінію фронту найвразливішою. Хоча розміщення їхніх сил є обмеженим, російська армія зберігає потенціал для наступу. Проте підкреслюється, що захоплення міста Авдіївка не може вважатися високим досягненням, оскільки це було маленьке містечко і ресурси, використані для його захоплення, значно перевищували втрати. Наступ на Харків, Суми чи Київ вимагатиме значно більших зусиль і ресурсів. Таким чином, хоча російські плани на 2024 рік є ясними, вони обмежені наявними обмеженими ресурсами та опозицією України.

Після окупації Авдіївки, місто Часів Яр стало пріоритетом для наступу Російської Федерації. Розташований у важливому транспортному вузлі з виходом на Костянтинівку, а також на домінуючій висоті в регіоні, Часів Яр потребує більшого "м'яса" для вдалої операції, що залежить від проведення другої хвилі мобілізації. Прогнозується активізація цих процесів у другій половині 2024 року. Ще одним важливим напрямком є Куп'янськ, де російські сили планують виходити на правий берег річки Оскол. Група військ "Захід" підсилена і має високий рівень боєздатності, але відчуває складнощі через розтягнутість лінії фронту на понад 150 км. Проте, ресурс для російського наступу по всій лінії фронту виявиться недостатнім, особливо для відкриття другого фронту на Харків чи Київ. Тим не менш, відсутність західної допомоги може стати вигідою для противника, але для оборони українським силам потрібно значно менше зброї, ніж для наступу.

У висновках можна зазначити, що після окупації Авдіївки Часів Яр та Куп'янськ стали ключовими напрямками для наступу Російської Федерації. Російські війська зосередили значні ресурси в цих районах, але для подальшої ефективної дії їм потрібно провести другу хвилю мобілізації. Активізацію цих процесів можна очікувати у другій половині 2024 року. Варто відзначити, що ресурс для наступу по всій лінії фронту у російських сил знедостатній, особливо для відкриття другого фронту на Харків чи Київ. Тим не менш, відсутність західної допомоги може виявитися вигідною для противника, проте для оборони українським силам потрібно значно менше зброї, ніж для наступу.

На Куп’янському напрямі, хоча російські війська мають істотну перевагу на землі та в повітрі, вони вперто б’ються чолом в українську оборону. Костянтин Машовець, військовий оглядач, з іронією пропонує розглянути цей передовий досвід як модель для інших ділянок фронту. Однак очевидно, що противник зіштовхнувся з певними труднощами. Спроби російського командування "розгорнути успіх" у районі сіл Табаївка та Крохмальне за допомогою 2-ї "Таманської" мотострілецької дивізії 1-ї "Гвардійської" танкової армії не виявилися успішними. Їхні спроби просунутися в бік флангу та тилу українських підрозділів, що утримують рубіж Іванівка – Котлярівка, зазнали невдачі. Навіть альтернативна тактика, направлена на сіла Піщане, зіткнулася із запереченням ЗСУ. Більше того, позиції противника у цих районах не сприяють організації ефективних наступальних дій через перевагу висот українських військ. Будь-яке збільшення концентрації сил противника стає очевидним для українських військ, які завдають уражень та ускладнюють процеси розгортання. Підрозділи 15-го мотострілецького полку та 1-го танкового полку 2-ї мотострілецької дивізії російського ворога, які намагаються просуватися, зіткнулися з серйозними труднощами. Командування противника планує підсилити свою ударну групу додатковими силами і засобами, що може призвести до серії акцентованих атак вздовж дороги Куп’янськ – Сватово.

Поза обговореним районом, триває активна діяльність "ворушок" на північ від села Синьківка та на північний захід від нього. Військові підрозділи 25-ї окремої мотострілецької бригади, підсилені відділами 138-ї окремої мотострілецької бригади об'єднаних у складі 6-ї загальновійськової армії противника, продовжують намагатися прорватися вздовж річки Оскіл та залізниці, що йдуть з півночі, уздовж загального напрямку від Синьківки до Петропавлівки на лівобережну частину Куп'янська та дороги Куп'янськ – Сватове. Проте їхні спроби мають свої особливості. Вони намагаються "протиснутися" через оборону ЗСУ, діючи з лісистої місцевості південніше Лимана Першого, але кожен раз, коли вони виходять на відкриту місцевість, зазнають щільного вогневого ураження. Навіть у випадках, коли передові підрозділи цих двох бригад змушені залишити свої винесені вперед спостережні пункти та позиції відділень. Командування противника на цьому напрямку намагається діяти незвичайно та нестандартно, постійно змінюючи напрямки атак і штурмів — то західніше від Синьківки, то східніше (від Вільшани), то навіть "через ліс", а іноді навіть проводячи одночасні атаки, але раз за разом зіштовхуються з густим вогнем ЗСУ. Я розумію, що причинами їхньої невдачі можуть бути різні фактори, проте цікаво, скільки ще резервів противника зітратить командування 6-ї Загальновійськової армії на ці невдачі, перш ніж вони зрозуміють (чи пригадають) одну просту істину, яку їм викладали у відповідних, очевидно, ще радянських військово-навчальних закладах? У противника достатньо сил і засобів, перевага у повітрі та артилерії є, але їхні наступи знову й знову призводять лише до прямих атак "на вижимання". Як кажуть, "хазяїн — барин", і це також відображається на їхній стратегії. Було б корисно розповсюдити цей передовий досвід 6-ї Загальновійськової армії на інші напрямки та ділянки фронту.

Противник продовжує активні дії на Куп'янському напрямку, намагаючись прорватися через оборону ЗСУ.Російські війська, незважаючи на перевагу в озброєнні, стикаються зі складнощами при спробах наступу.Командування противника намагається змінити тактику дій та здійснює невдачні атаки з різних напрямків.Наступ противника не дає бажаних результатів через ефективну оборону та відсутність успішних стратегій.Важливою є подальша передача передового досвіду української армії на інші ділянки фронту для успішного відбиття атак противника.

Українські правоохоронні органи 17 травня повідомили про затримання бізнесмена Віталія Кропачова, відомого своїми активами у вугільній, газовій, енергетичній та медійній сферах. Цю інформацію підтвердило Державне бюро розслідувань (ДБР), зазначивши, що тривають подальші слідчі дії. Причини затримання наразі не розголошуються, проте правоохоронці обіцяють надати більше деталей згодом.

Віталій Кропачов є власником компанії “Укрдонінвест”, яка займається видобутком вугілля та газу. За останні роки він активно розширював свій бізнес, викуповуючи підприємства у різних секторах, включаючи машинобудівну, будівельну та транспортну сфери. Крім того, Кропачов придбав медіаактиви, зокрема телеканали та компанію-оператора цифрового мультиплексу.

Раніше правоохоронці вже розслідували його можливу причетність до схеми з контролем за державними закупівлями у вугільній промисловості, яка призвела до значних збитків для державного бюджету. Зокрема, слідство виявило переплати за обладнання на суму понад 51 мільйон гривень.

Варто також зазначити, що Фонд державного майна України оголосив про намір приватизувати ряд об'єктів, серед яких Білгород-Дністровський порт. Попередні спроби провести аукціони не були успішними через відсутність зацікавлених учасників.

Затримання Віталія Кропачова, одного з впливових українських бізнесменів, стало важливою подією, яка привернула увагу громадськості та медіа. Його арешт може мати значні наслідки для вугільної, газової, енергетичної та медійної галузей, де він активно працював та інвестував. Незважаючи на те, що причини затримання наразі не розголошуються, попередні розслідування його діяльності свідчать про можливі зловживання у сфері державних закупівель, що спричинили значні збитки для державного бюджету. Подальші слідчі дії, про які повідомило ДБР, можуть пролити світло на деталі справи та розкрити масштаби ймовірних правопорушень.

Також варто відзначити, що арешт Кропачова відбувається на тлі оголошення Фондом державного майна України про намір приватизувати ряд об'єктів, включаючи Білгород-Дністровський порт. Це підкреслює важливість прозорості та законності у проведенні приватизаційних процесів та державних закупівель. Успішне завершення слідства та справедливе судове рішення у справі Кропачова можуть сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні та зміцненню довіри до правоохоронних органів і системи правосуддя.