СБУ та Офіс Генпрокурора готують підозру міністру Віктору Ляшку

Детективи Національне антикорупційне бюро України спільно з прокурорами Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили про викриття колишнього виконувача обов’язків начальника одного з Центральних територіальних управлінь Міністерство оборони України. Посадовця підозрюють у вимаганні неправомірної вигоди від столичного забудовника за сприяння у вирішенні службових питань. Це вже друга підозра, оголошена йому антикорупційними органами, що свідчить про системний характер можливих зловживань.

За матеріалами слідства, йдеться про налагоджену схему отримання неправомірної винагороди в обмін на використання службового становища. Посадовець, маючи вплив на процеси погодження та ухвалення рішень у сфері управління майном і земельними ділянками оборонного відомства, міг створювати штучні перешкоди або, навпаки, забезпечувати сприятливі умови для реалізації будівельних проєктів. Саме ці адміністративні важелі, за версією правоохоронців, стали інструментом тиску на представників бізнесу.

Свої «послуги» посадовець оцінив у 1,1 мільйона доларів. Згодом сума, за версією слідства, була зменшена до 690 тисяч доларів. Для початку проведення конкурсної процедури він вимагав надати перший транш у розмірі 100 тисяч доларів.

Правоохоронці вважають, що мова йде про спробу використати службове становище для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі під час реалізації проєкту будівництва житла для військових.

У серпні 2025 року НАБУ та САП уже повідомляли цьому ж посадовцю про підозру за схожими обставинами — тоді йшлося про вимагання коштів у іншого забудовника. Таким чином, нинішня справа стала другою у серії кримінальних проваджень, пов’язаних із діяльністю ексчиновника.

Ім’я фігуранта офіційно не розголошується. Слідчі дії тривають. Процесуальні рішення щодо запобіжного заходу та подальшого розгляду справи ухвалюватиме суд.

Антикорупційні органи наголошують, що розслідування у сфері використання бюджетних коштів, зокрема під час реалізації програм забезпечення військових житлом, залишається одним із пріоритетів.

Командування Збройних сил України ухвалило важливі рішення для зміцнення протиповітряної оборони в прифронтових та прикордонних регіонах. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що нові заходи спрямовані на підвищення ефективності виявлення та знищення ворожих безпілотних літальних апаратів, зокрема дронів ударного типу. Згідно з його словами, у вересні під час масованих атак Росія використала майже 6 900 безпілотників, із яких понад 3 600 становили дрони Shahed, здатні завдавати значних збитків.

За останні кілька місяців противник значно змінив свою тактику, зокрема збільшивши кількість ударів по прифронтових зонах, прикордонних районах та об’єктах критичної інфраструктури. Це вимагає від українських військових нових рішень для посилення оборонних можливостей. Активне використання безпілотників з боку Росії підкреслює необхідність прискореного розвитку новітніх технологій та систем протиповітряної оборони, що здатні ефективно протистояти такому виду загроз.

Серед головних кроків — збільшення кількості екіпажів дронів-перехоплювачів, системне розширення штатів відповідних формувань, інтенсифікація підготовки фахівців і створення додаткових навчальних ресурсів. Сирський підкреслив, що більшість російських ударних БПЛА нині знищується саме за допомогою таких перехоплювачів.

Окрім дронів-перехоплювачів, ЗСУ розвивають застосування ударних гелікоптерів і легкомоторної авіації для знищення ворожих безпілотників на більших висотах. Паралельно триває спільна робота військових і вітчизняних виробників над удосконаленням і впровадженням нових типів перехоплювачів. Формується командування безпілотних систем протиповітряної оборони у складі Повітряних сил.

Головнокомандувач доручив усім задіяним структурам підвищити ефективність ураження ворожих БПЛА та розгорнути нові підрозділи, оснащені відповідними засобами, аби випередити технологічні вдосконалення противника.

28 жовтня є важливою датою в історії України та багатьох інших країн, бо це день, коли відзначають низку значущих подій і традицій, що стосуються не лише національної пам'яті, а й культури, спорту та духовності. Для українців цей день має особливе значення як день визволення від нацистських загарбників, коли в 1944 році почалося відновлення мирного життя після важких років окупації. Вшановуючи пам'ять загиблих героїв, ми не забуваємо про жертви та великий внесок тих, хто боровся за свободу і незалежність нашої землі.

Одним із важливих аспектів цієї дати є також згадка про бабусь і дідусів, адже 28 жовтня в Україні традиційно відзначають День старших людей. Це чудова можливість для кожного з нас висловити подяку старшому поколінню за їх мудрість, терпіння та підтримку, а також звернути увагу на важливість родинних зв'язків, які є основою наших традицій. Бабусі та дідусі — це не тільки наші родичі, а й носії багатьох цінних традицій та життєвих уроків.

Окрім того, є дані про інші міжнародні ініціативи, пов’язані з датою 28 жовтня: День плюшевих тварин, День креольської мови, День дикорослих продуктів, а також День інформування про інсульт.

Цього дня народилися кілька відомих світових постатей: гуманіст і теолог Еразм Роттердамський, співзасновник Microsoft Білл Гейтс і акторка Джулія Робертс.

28 жовтня за новим стилем православні вшановують святу мученицю Параскеву Іконійську, яку в народній традиції називають заступницею жінок. Її вважають покровителькою жіночого здоров’я, материнства, миру в родині та побутової злагоди.

Також згадують Іова Почаївського, Стефана Саваїта, мученика Кіріака Єрусалимського та інших святих.

За старим стилем у цю дату вшановували Юхимія Солунського і Лукіана Києво-Печерського.

28 жовтня Україна відзначає річницю визволення від нацистських загарбників. Саме цього дня у 1944 році територію Української РСР звільнили від військ Третього Рейху, хоча до завершення Другої світової війни тоді залишалося ще пів року. Це одна з ключових дат воєнної історії ХХ століття для нашої держави.

Крім того, у цю дату в Україні відзначають День бабусь і дідусів. Це родинне свято подяки старшому поколінню. Прийнято відвідати або хоча б подзвонити бабусям і дідусям, побажати їм здоров’я і довгих років життя, зробити маленький подарунок або допомогти з побутом.

У народному календарі жінки молилися святій Параскеві про добру вагітність, легкі пологи і мир у сім’ї. Її ікону, за віруванням, ставили в спальні, щоб у домі не було сварок.

Цей день вважався сприятливим для жіночого здоров’я й лікування гінекологічних хвороб. Також господині займалися льоном — тріпали льон, освячували лляні вироби, готували тканину на зиму.

На 28 жовтня існували й прикмети погоди. Вірили, що ясне небо обіцяє потепління. Якщо навіть наприкінці жовтня ще літають комарі й мухи — зима буде пізньою. Ранковий заморозок означає подальше похолодання. Великий врожай грибів восени вважали знаком доброго врожаю наступного року.

Традиційно вважалося, що жінкам цього дня не можна шити, в’язати, вишивати та братися за важку фізичну працю. Під забороною були також сварки, груба лайка й з’ясування стосунків. Вважалося, що 28 жовтня не варто призначати весілля.

Тема можливого розміщення британських військових підрозділів на території України знову активно обговорюється у західних політичних колах на тлі розмов про майбутню мирну угоду та механізми гарантування безпеки. Лондон у координації з Парижем і Вашингтоном аналізує різні формати міжнародної присутності, які могли б сприяти дотриманню потенційного перемир’я, водночас не перетворюючи ситуацію на пряме військове протистояння з Російською Федерацією.

Ключовим елементом цих дискусій є пошук балансу між стримуванням і обережністю. Західні союзники прагнуть створити систему безпеки, яка б унеможливила відновлення активних бойових дій, але не спровокувала неконтрольовану ескалацію. Саме тому розглядаються варіанти обмеженої військової присутності, консультативних місій або багатонаціональних контингентів із чітко визначеним мандатом.

Втім, нинішній контекст значно складніший. Україна не є нейтральною територією, а Росія вже веде проти неї повномасштабну війну, що радикально змінює логіку будь-якої міжнародної військової присутності.

За оцінками західних експертів, мова не йде про класичну модель миротворчих місій під егідою ООН. Розглядається концепція так званих «сил стримування» — європейських підрозділів, чия присутність автоматично означатиме, що будь-яка атака Росії створює ризик прямого конфлікту із Заходом. Ключовий сигнал у такій моделі — готовність до реального бою, а не символічна присутність.

Однією з головних дилем залишається питання правил застосування сили. Колишні командири миротворчих місій наголошують: нечіткий мандат може бути смертельно небезпечним для військових. Досвід Руанді та Сребрениці показав, що розмиті повноваження й відсутність політичної рішучості призводять до катастроф. У випадку України принципове питання звучить так: чи матимуть західні солдати право вступати в бій у разі порушення угоди Росією, навіть якщо атака не буде спрямована безпосередньо проти них.

Окрема проблема — нестача ресурсів. Для постійної присутності приблизно 15 тисяч військових на місці з урахуванням ротацій потрібно щонайменше утричі більше особового складу. Європейські армії, зокрема британська й французька, не мають достатніх резервів, щоб самостійно забезпечити таку місію. Саме тому попередні спроби створити повноцінну франко-британську коаліцію цього року фактично зайшли в глухий кут.

Без участі США система стримування виглядає неповною. Одним із компромісних варіантів, які обговорюються, є розміщення американських авіаційних і ракетних сил у країнах, що межують з Україною. Така модель передбачає обмежену присутність європейських сухопутних військ безпосередньо в Україні, але потужну повітряну й морську підтримку з боку США поблизу зони конфлікту.

Колишні міжнародні спостерігачі застерігають: головний урок Мінських угод полягає в тому, що сам факт моніторингу без механізму покарання за порушення не працює. Документування інцидентів без подальших дій лише створює ілюзію миру, яка зрештою руйнується.

Фактично Захід розглядає модель, яку військові описують як «розтяжку»: невеликий контингент робить будь-яку атаку надто ризикованою для противника, адже вона неминуче тягне за собою ескалацію. Водночас така стратегія робить самих військових заручниками політичних рішень і вимагає максимальної ясності щодо цілей, повноважень і меж застосування сили.

Колишній головнокомандувач Збройних сил України та нинішній посол України у Великій Британії Валерій Залужний у своїй новій колонці для LIGA.net дав надзвичайно гостру й масштабну оцінку російсько-українській війні на кінець 2025 року. Він наголошує, що після дванадцяти років бойових дій конфлікт уже давно переступив рамки регіонального протистояння й дедалі чіткіше проявляє ознаки майже світового конфлікту, що охоплює політичні, економічні та військові сфери впливу різних країн.

Залужний підкреслює, що сучасна війна не обмежується фронтовими лініями на українській землі. Її наслідки відчутні у глобальних економічних ланцюгах, енергетичних ринках і політичних альянсах. На думку експерта, дії Росії дедалі більше стимулюють консолідацію міжнародної спільноти навколо протидії агресії, водночас формуючи нові підходи до колективної безпеки та військових стратегій у різних регіонах світу.

Залужний наголошує: нинішня ситуація України не дозволяє говорити про «компромісний мир». Будь-яке швидке припинення війни на умовах Росії означатиме для України крах державності, втрату свободи та незалежності. Він зауважує, що агресивні амбіції Кремля не обмежуються лише Україною — вони створюють загрозу для всього регіону, а тому питання майбутньої архітектури безпеки повинне стати пріоритетом для Європи.

«Мир у Європі неможливий без нової системи безпеки щонайменше у Східній Європі», — підкреслює Залужний.

Для підсилення меседжу він цитує слова Бенджаміна Франкліна, які сьогодні звучать особливо гостро:«Ті, хто відмовляється від свободи заради тимчасової безпеки, не заслуговують ні свободи, ні безпеки».

Генерал також нагадує, що Друга світова війна завершилась повним розгромом агресора — але це радше виняток у світовій історії. «Більшість воєн закінчується або взаємною поразкою, або тим, що кожен вважає себе переможцем, або іншими, менш визначеними сценаріями», — пише він.

Його застереження адресоване не лише українцям, а й європейським суспільствам, які іноді схильні розглядати війну як локальну проблему. Залужний наголошує: ця війна вже давно перестала бути суто українською.