СБУ викрила найвищих посадовців ДПСУ, що кришували переправу ухилянтів через кордони України

Адвокати Ігоря Коломойського наголошують на тому, що свідки у справі неправомірно перекручують свої показання, які були передані слідством. За їхніми словами, протягом останніх 6 місяців слідство побудувало обвинувачення на основі показань колишніх працівників банку, але нові протоколи повторного допиту свідків свідчать про зміну їхніх показань. Деякі свідки навіть заявляють, що їхні слова були переформульовані слідчими з метою зміни змісту в інтересах слідства. Наприклад, свідок Скрипник спочатку висловлював сумніви у реальності та ймовірності переказу готівки на рахунок обвинуваченого, але пізніше заявив, що його слова були змінені кілька разів. Інші свідки також стверджують, що їм допомагали формулювати певні грошові транзакції як "фіктивні", навіть коли вони не супроводжувалися готівковими переказами. Захист також підкреслює, що ні один із 30 допитаних свідків не підтвердив звинувачення у завданні матеріальної шкоди "Приватбанку". Голова правління "Приватбанку" Герхард Бьош заявив, що у банку немає документів, які підтверджують суму заподіяної шкоди. Ці аргументи викликають сумнів у відповідності звинувачень до дій Коломойського, особливо в контексті збільшення застави для нього у справі про заволодіння значною сумою коштів.

У висновках статті відзначено, що адвокати Ігоря Коломойського висловлюють серйозні сумніви у відповідності показань свідків у справі. Вони наголошують на тому, що свідчення перекручуються під час допиту та навіть змінюються під впливом слідства. Зазначено, що жоден із 30 допитаних свідків не підтвердив звинувачення у завданні матеріальної шкоди "Приватбанку", що ставить під сумнів обвинувачення до Коломойського. Також відзначено відсутність документальних підтверджень щодо заподіяної шкоди. Ці аргументи ставлять під сумнів обґрунтованість збільшення застави для Коломойського у справі про заволодіння значною сумою коштів.

Звільнення Залужного, безсумнівно, є значною подією, яка викликає суперечливі почуття та реакції в українському суспільстві. Цей крок можна розглядати як важливий етап у відстоюванні національних інтересів, або як можливий ризик для стабільності та ефективності ведення війни.

Звільнення Залужного можна порівняти з важливим ходом на шаховій дошці, який, з одного боку, може відкрити нові перспективи та можливості, а з іншого — викликати непередбачені наслідки. Відбуваючись у контексті війни, цей крок варто розглядати з особливою увагою, оскільки від його наслідків залежить не лише майбутнє Залужного, а й стійкість країни в цей складний період.

З одного боку, Залужний був обличчям опору та надії для багатьох українців, символом боротьби за справедливість і права. Його звільнення може бути сприйняте як перемога правової системи, сигнал про те, що ніхто не стоїть поза законом, навіть у найвищих сферах влади.

З іншого боку, відходячи від символіки, звільнення Залужного створює ризики для держави, зокрема в контексті ведення війни. Армія, як ніколи, потребує єдності та впевненості у своєму керівництві. Відновлення довіри та стабільності у військовому керівництві є ключовим елементом успішного протистояння агресору. Звільнення керівника, якому була довіра військових та громадськості, може порушити цю стабільність та зібрати пил під нігті національному обороні.

Таким чином, не можна недооцінювати значення цього кроку, адже від його наслідків залежить не лише особиста доля Залужного, а й майбутнє країни в цілому. Важливо зберегти баланс між правовою справедливістю та стабільністю військового керівництва, щоб уникнути додаткових ризиків у часи війни та зберегти впевненість у здатності країни протистояти внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Так, безумовно, президенту Зеленському належить право здійснювати кадрові призначення та звільнення, він цим правом скористався, розривши контракт з Залужним. Однак, винятково від легальності вирішальне значення має легітимність такого рішення перед суспільством. Чи вважають громадяни крок президента виправданим і обґрунтованим, особливо знаючи, що він став результатом політичних протиріч?

Питання це риторичне. Неминуче варто підкреслити, що конфлікти між Зеленським та Залужним призвели до токсичної атмосфери, яка не сприяла ефективній роботі Збройних Сил. Проте, завжди є дві альтернативи. Не лише та, яку обрали, а й доросла, мудра. Та, коли люди стримують свої бажання та емоції, працюють разом до кінця війни. Нажаль, у цьому випадку бракувало дорослих осіб. Розумного рішення не було прийнято.

Якщо б я був російським агентом впливу, останні місяці були б для мене найкращим часом. Вдалося б здійснити неймовірне — викликати протистояння з владою у всіх сферах: журналістика, бізнес, та тепер і військова сфера. І все це на тлі втомленого суспільства та потреби у збереженні підтримки від західних союзників.

Але на жаль, найбільшим переможцем цієї ситуації стає не Зеленський, а Путін. Він, використовуючи наші внутрішні конфлікти, виграє, а Україна, на жаль, програє. Сьогодні ми всі в Україні стали свідками цієї програшної гри.

У висновку слід зазначити, що звільнення Залужного є важливою та суперечливою подією для українського суспільства. Хоча президент має законне право на такі рішення, легітимність цього кроку виникає з його прийняття суспільством. Невпевненість щодо легітимності звільнення Залужного підкреслюється тим, що рішення було результатом політичних протиріч та неспроможності сторін знайти конструктивне рішення. Водночас, ця ситуація стає частиною більш широкого контексту, де внутрішні конфлікти використовуються зовнішніми силами для досягнення своїх цілей, що загрожує національним інтересам України та її підтримці на міжнародній арені. Таким чином, необхідно намагатися знайти конструктивні рішення в межах національних інтересів та відстоювати їх, уникати втрат на внутрішньополітичному рівні, а також усвідомлювати потенційні загрози зовнішнього впливу на внутрішні справи країни.

Згідно з отриманою інформацією, кількість втрат у системах ППО продовжує зростати. Це може бути пов'язано з цілеспрямованими діями противника, спрямованими на виявлення та ураження компонентів систем ППО та протиракетної оборони (ПРО) Збройних Сил України.

Звідси простий висновок. Нові поставки ніяк не покращують ситуацію, а тільки сприяють “підтримці балансу”. Щоб ситуація кардинально покращилася, треба моментальні поставки ППО і боєприпасів до них на 15 млрд $. Це дасть Україні перевагу на 2 місяці, поки їх росіяни не виявлять і не знищать. Але для заходу це не вигідно.

Україну на саміті НАТО у Вашингтоні чекають гарні новини щодо постачання систем протиповітряної оборони, зокрема Patriot.

Про це заявила посолка США при НАТО Джуліанна Смі.

“Будуть свіжі новини щодо ППО. Українці у квітні попросили в НАТО сім систем Patriot. І ми маємо дуже позитивну відповідь щодо цього, яка надійде найближчими днями”, – сказала Сміт.

Вона зазначила, що у Вашингтоні “буде великий тиждень”. І закликала стежити за “конкретними оголошеннями, які будуть надходити для України, для союзників по НАТО, новинами про оборонне виробництво, про стійкість, про кібербезпеку”.