Сергій Саєв, головний “міграційник” Прикарпаття, напав на журналістів

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Ім’я Міхаеля Шумахера знову опинилося в центрі уваги, але цього разу через шокуючий скандал, пов’язаний із ймовірним шантажем. Видання Daily Mirror пише, що колишній охоронець легенди “Формули-1” Маркус Фріче виявився причетним до спроби вимагання у сім’ї Шумахера значної суми — 12 мільйонів фунтів стерлінгів.

З моменту нещасного випадку на гірськолижному курорті у французьких Альпах життя Шумахера змінилося назавжди. Спортсмена, якому зараз 55 років, з моменту трагедії не бачили на публіці тривалий час, а сім’я німця намагалася тримати його статки в таємниці, надаючи доступ до них тільки довіреному колу осіб.

Одним із тих, хто користувався високою довірою, був Маркус Фріче, який працював у родині Шумахера близько 18 місяців до аварії 2013 року. Як виявилося, він мав доступ до медичної інформації Міхаеля, включно з результатами обстежень і відео з реабілітацією.

Після завершення контракту, за даними німецьких прокурорів, він нібито вирішив використати цю інформацію проти сім’ї. Причому під час розслідування з’ясувалося, що він діяв не один: до змови були залучені його давній друг Йілмаз Тозтуркан і його син Лінс.

Схема ймовірних злочинців була детально продумана. Фріче передав спільникам 1500 зображень, 200 відеороликів та інші конфіденційні матеріали. Ця інформація зберігалася на чотирьох USB-накопичувачах і двох жорстких дисках, які він вивіз із будинку Шумахерів.

На першому етапі змовники зв’язалися із сім’єю і зажадали 12 мільйонів фунтів стерлінгів, погрожуючи опублікувати дані в даркнеті. Тозтуркан дзвонив сім’ї з анонімного номера, а потім надіслав кілька фотографій, щоб довести, що матеріали у них. При цьому злочинці дали сім’ї легендарного гонщика місяць на ухвалення рішення, зазначивши, що викуп має бути виплачений двома частинами в офісі адвоката.

Однак попри тиск, сім’я Шумахерів не піддалася шантажу. Німецька поліція почала стежити за підозрюваними, і вже за тиждень після першого контакту, 19 червня, Йілмаз Тозтуркан і його син були заарештовані. Маркус Фріче також опинився під слідством, хоча був відпущений під заставу. Поліція вилучила носії з вкраденою інформацією, що стало ключовим доказом у справі.

Нещодавно стало відомо, що прокуратура Німеччини завершила розслідування, і в грудні 2024 року розпочнуться судові засідання. Обвинуваченим загрожують серйозні терміни. Тозтуркану висунуто обвинувачення у вимаганні, а його синові та Фріче — у пособництві.

“Прокурори вимагають щонайменше чотири роки, але через величезну суму, яку вони вимагають, суддя вищої інстанції може призначити суворіше покарання, якщо трійцю буде визнано винною”, — зазначили автори матеріалу.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Нещодавно Марина Бекало, експертка з питань військової служби та соціального захисту, зробила важливу заяву щодо статусу військовозобов'язаних осіб з інвалідністю. Зокрема, вона звернула увагу на ситуацію з особами, які перенесли ампутацію.

Згідно з новим законом про мобілізацію, українським військовозобов’язаним необхідно оновити дані у Територіальних військових комісаріатах до 16 липня. Чоловіки з певними проблемами зі здоров’ям можуть отримати відстрочку від мобілізації.

Адвокатка Марина Бекало пояснила, що особи з ампутованими пальцями на руках чи ногах можуть розраховувати на відстрочку згідно з Розкладом хвороб, ст. 62. Цей розклад включає набуті деформації та дефекти пальців кисті та стопи (S60-69, S90-99), набуті деформації кінцівок (T11, T13, T92, T93), набуту плоскостопість (М20-М21) та фібробластичні порушення (М72).

Відсутність кількох пальців або фаланг пальців, а також інші види ампутацій чи дефектів, розглядається як “незначне порушення функцій” або “помірне порушення функцій”, зауважила адвокатка. Проте в обох випадках важливий огляд лікаря та індивідуальне визначення ступеня придатності до військової служби. Якщо військовозобов’язаний не може виконувати певні функції через ампутацію, він може бути визнаний “обмежено придатним у воєнний час”, але це не виключає можливості мобілізації.

“З практики могу сказати, що навіть з обмеженою придатністю, військові комісаріати не поспішають мобілізувати осіб з деформаціями кисті (або стопи), бо це стає проблемою для самої армії і для самої людини”, – додала Марина Бекало.

У проєкті “Ісландія” у рубриці “10 тупих питань до ВЛК” лікар з військово-лікарської комісії Микола Анатолійович пояснив, що відсутність певних пальців, наприклад, вказівного, не є підставою для визнання особи непридатною до служби. Також він зауважив, що відсутність чотирьох пальців на одній руці також не є причиною для звільнення зі служби.