Шовковський здобув перше «золото» як тренер: київське «Динамо» виграло УПЛ

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

За перші 10 місяців 2024 року дезертирувало більше українських солдатів, ніж за попередні два роки війни. Україна намагається поповнити свої лави на передовій, поки РФ захоплює все більше нових територій, пише Financial Times.

У виданні нагадали, що наприкінці жовтня сотні піхотинців зі 123-ї бригади ТРО самовільно залишили військову частину у Вугледарі Донецької області. Деякі солдати повернулися в Миколаївську область, де влаштували публічний протест, вимагаючи більше зброї та навчання для військових.

“Ми прибули до Вугледара з одними автоматами. Сказали, що буде 150 танків, а було 20, і прикрити нас нічим”, – розповів журналістам офіцер 123-ї бригади ТРО.

Загалом із січня по жовтень 2024 року в Україні прокурори порушили 60 000 справ проти солдатів за самовільне залишення своїх військових частин, зазначили у виданні. Це майже вдвічі більше, ніж у 2022 і 2023 роках разом узятих.

Місцева влада заявила журналістам, що деякі з дезертирів 123-ї бригади ТРО вже повернулися на фронт. Проте деяка частина солдатів продовжує переховуватися.

Крім того, деякі військові користуються можливістю покинути Україну, вирушаючи в закордонні тренувальні табори. Один зі співробітників польської служби безпеки повідомив журналістам, що в середньому близько 12 українців щомісяця тікають з військових зборів у країні.

Головна проблема полягає в тому, що різке зростання дезертирства збіглося зі стрімким просуванням росіян на фронті, підкреслили у виданні. З літа 2024 року РФ змогла захопити більше територій України, ніж будь-коли з 2022 року.

Офіцер 123-ї бригади ТРО заявив журналістам, що за три роки в його підрозділі не було жодної ротації. Зазвичай вони складаються з чотирьох тижнів, протягом яких солдати отримують можливість відпочити, потренуватися з новобранцями і полагодити пошкоджену техніку.

“Вугледар нікому не потрібен. Місто перетворилося на руїни понад рік тому, тому не було причин наражати своїх людей на небезпеку, захищаючи його. Вони просто вбивають їх, замість того щоб дати їм можливість реабілітуватися і відпочити”, – сказав він.

Десятки інших солдатів з Миколаївської та Запорізької областей розповіли журналістам, що вони виснажені та мають проблеми з психічним здоров’ям. За їхніми словами, мирні громадяни не хочуть, щоб Україна здалася, але й воювати вони не готові.

Чиновник із Генштабу ЗСУ поділився з журналістами, що більшу частину дезертирів складають піхотинці та штурмовики, які втомилися від війни.

Європейський Союз прийняв важливе рішення щодо продовження підтримки українських громадян, які тимчасово перебувають на території країн ЄС. Згідно з оголошенням, програма безкоштовного роумінгу для українців буде продовжена ще на один рік.

Наразі українці зможуть користуватися домашніми тарифами мобільного зв’язку в країнах ЄС без додаткових платежів протягом чотирьох місяців. Громадяни ЄС, у свою чергу, матимуть такі самі права під час відвідин України.

Телекомунікаційні оператори з ЄС та України вперше підписали спільну заяву про скоординовані зусилля щодо забезпечення та стабілізації доступного або безкоштовного роумінгу та міжнародних дзвінків між ЄС та Україною у квітні 2022 року.

Окремо у лютому 2023 року Єврокомісія запропонувала приєднати Україну до зони роумінгу ЄС. У квітні того ж року Комітет асоціації між Україною та ЄС прийняв пропозицію Єврокомісії щодо приєднання України до правил ЄС щодо роумінгу.

Нагадаємо, 18 червня президент України Володимир Зеленський підписав закон про імплементацію норм європейського законодавства з роумінгу. У квітні минулого року уряд затвердив відповідний документ.

У своєму виступі перед студентами у Чернівцях, президент Зеленський розглянув різноманітні ситуації, які можуть лежати в основі рішення військовослужбовців покинути свої пости. Відзначаючи, що кожна історія є унікальною, він підкреслив, що не можна узагальнювати всі випадки дезертирства. Зазначивши, що деякі військові можуть залишити свої місця через неприємності військового оточення, він підкреслив, що це не завжди виправдовує невиконання службових обов'язків. Однак Зеленський відзначив інші, більш серйозні сценарії, де самовільні дії військовослужбовців можуть мати трагічні наслідки для багатьох. Відомий випадок, коли певна група військових покинула свої позиції, призвівши до загибелі численних осіб через загрозу та паніку, підкреслив необхідність розуміння контексту індивідуальних вчинків. Таким чином, Зеленський аргументував, що загальна амністія для всіх дезертур не є відповідним рішенням у зв'язку з різноманітністю ситуацій та їхніми наслідками.

У висновку до цієї статті можна зазначити, що виступ президента Зеленського перед студентами в Чернівцях відобразив складність ситуацій, пов'язаних з дезертирством в армії. Підкреслено, що кожен випадок має свої власні причини та наслідки, і необхідно розглядати їх індивідуально. Зеленський підкреслив, що хоча деякі випадки можуть бути виправданими через невлаштовання у військовому колективі, існують і ситуації, коли дезертирство може призвести до серйозних та непоправних наслідків для інших військовослужбовців та цілого військового підрозділу. Таким чином, висновок полягає в необхідності індивідуального підходу до розгляду кожного випадку дезертирства і в уникненні загальних амністій, які не враховують всіх можливих наслідків та обставин.

Припустімо, що глобалісти не відмовляються від своїх планів, навіть коли Сполучені Штати перебувають у передвиборчому анабіозі, а Збройні Сили України втрачають території та боєздатність через недостатність озброєнь. У цій ситуації деякі європейські країни можуть вирішити ввести свої війська. Така можлива дія натякає на західний кордон, з метою допомогти визволити території, на які наступають Збройні Сили України, оскільки недоцільно розраховувати, що українська армія висилатиме свої частини у важкодоступні райони, такі як Авдіївка. Проте перед цим необхідно отримати дозвіл від Польщі, оскільки увесь цей рух буде відбуватися поза рамками НАТО, і стаття 5 статуту НАТО на це не поширюється. Наразі Польща відкрито проти ескалації конфлікту, проте можливий дозвіл... Якщо військ буде недостатньо, то Збройні Сили України звільнять лише обмежену територію, тому це не суттєво вплине на хід війни, і тоді міжнародне співтовариство буде спільно нести відповідальність за поразки та відступи. Це варіант, який може виправдати європейські інтереси. Отже, достатньо введення військ для цілей допомоги. Ці війська стануть негайною метою атак, подібно до найманців сьогодні. Як тільки дістануться до місця призначення, лідери країн, які не надсилали свої війська, зможуть зайняти більш вигідну позицію, особливо у контексті літніх виборів до Європейського Союзу. Але якщо дрони почнуть пролітати через територію Білорусі, що буде наступним кроком? Напад на Білорусь? Тепер це неможливо, оскільки там розміщено ядерну зброю. Окремим ризиком є угорський фактор. Якщо угорські війська зайдуть на Закарпаття, вони його не покинуть. Угорські війська точно не дозволять насильно мобілізувати місцевих жителів, які мають угорські паспорти. Це саме стосується і Буковини. Крім того, місцеві еліти швидко захочуть приєднатися до Європейського Союзу і НАТО, подалі від Зеленського, Путіна та війни. Тому референдуми про входження будуть проведені дуже швидко, що може призвести до розпаду держави. Можливо, Еммануель Макрон саме цього й домагається, щоб потім засісти за переговірний стіл як сторона, що контролює частину західної України. В кінцевому підсумку, Франція вже була серед переможців Другої світової війни, тому вона має відповідний досвід. Це також може бути вигідним для Путіна. Загалом, наразі ця ідея виглядає дуже ризиковано.

У висновку можна зазначити, що сценарій введення військ НАТО на територію України є дуже складним і потенційно небезпечним. Потреба в дозволі польської сторони, а також можливість конфлікту з угорською стороною вказують на серйозні труднощі на шляху до реалізації такого сценарію. Крім того, існує ризик загострення військового конфлікту з Росією та іншими зацікавленими сторонами. Таким чином, варто обережно оцінювати всі можливі наслідки та ризики перед прийняттям будь-яких рішень щодо втручання іноземних військ у внутрішні справи України.