Швейцарський мирний саміт не закінчиться мирною угодою для України

Система моніторингу та реагування на погодні явища включає:

Як вказується у матеріалах справи, чоловік був адміністратором групи у Viber, де було понад 13 тисяч підписників. Обвинувачений публікував там інформацію про місцезнаходження представників ТЦК та проведення ними мобілізаційних заходів.

Своїми діями він перешкоджав законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань. Публікації в месенджері ускладнювали або унеможливлювали здійснення законної діяльності ЗСУ та інших військових формувань або суттєво знижували її ефективність.

Таким чином, своїми навмисними діями чоловік вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України. На суді він визнав себе винним у вчиненні цього кримінального злочину та підписав угоду з прокурором.

Суд звільнив чоловіка від реального тюремного терміну з випробувальним строком на 12 місяців. Вирок може бути оскаржений у Волинському апеляційному суді протягом 30 днів.

Чи бажаєте ви, щоб я щось додав або змінив у цьому тексті? Можливо, ви хочете, щоб я більше уваги приділив якомусь конкретному аспекту цієї проблеми або розглянув додаткові інноваційні рішення?

У Києві продовжує зростати попит на оренду житла, що призводить до значного підвищення цін. Зокрема, ціни на бюджетні варіанти оренди піднялися з 6 до 8 тисяч гривень, але навіть за цією ціною пропозицій практично немає. Причиною такої ситуації є повернення великої кількості людей до столиці після переміщення через війну, а також внутрішні переселенці та студенти, що активно поповнюють ринок. Крім того, відновлення економічної стабільності та зростання зарплат у столиці також сприяють підвищеному попиту.

Середні ціни на однокімнатні квартири в Києві досягли 16 тисяч гривень на місяць, тоді як двокімнатні орендуються за 17-19 тисяч, а трикімнатні стартують від 20 тисяч. Водночас сегмент елітної оренди також переживає підйом. Попит на преміумклас квартири зріс на 50%, і тепер однокімнатні апартаменти в центральних районах столиці можуть коштувати до 50 тисяч гривень.

Окрім зростання цін, змінилися й вимоги орендарів до житла. Через перебої з електропостачанням багато хто шукає житло, обладнане генераторами та автономними системами енергопостачання. Особливо популярними стали квартири з газовими плитами та хрущовки, що забезпечують більший комфорт в умовах відключень енергії.

За прогнозами рієлторів, ціни на оренду житла в Києві продовжуватимуть зростати, особливо в сегменті багатокімнатних та елітних квартир. Очікується, що нижня планка оренди в бюджетному сегменті може піднятися до 10 тисяч гривень до весни 2025 року. Це може призвести до переміщення частини орендарів у приміські райони, де ціни поки що залишаються більш доступними.

Андріан Прокіп, доктор економічних наук та керівник енергетичних програм ГО "Український інститут майбутнього", поділився своїм аналізом можливих наслідків такого рішення. Його експертна оцінка допомагає зрозуміти потенційний вплив цієї реформи на різні сектори економіки та населення.

Нещодавно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) вийшла з ініціативою урівняти тарифи на розподіл електроенергії незалежно від класів напруги споживачів. Це така собі зрівнялівка, на яку завжди хворіла енергетична політика в Україні. Для пересічного громадянина зміна малопомітна. Однак великі промислові споживачі електроенергії негативно висловлюються про цю ініціативу. І тут я спробую пояснити чому. А ще ця ідея суперечить принципам європейської політики та регулювання (які ми зобов’язані імплементувати) та й, зрештою, здоровій логіці економічно обґрунтованого тарифоутворення.

В Україні є два класи напруги, що застосовуються для систем розподілу електроенергії. Перший — для споживачів, підключених до ліній з напругою понад 27,5 кВ (або тих, хто використовує понад 150 тис. МВт∙год на місяць). Другий — для споживачів, підключених до ліній з напругою менше 27,5 кВ. Зрозуміло, що споживачі першого класу — це велика промисловість, яка споживає багато енергії. В різних країнах Європи кількість класів напруги буває більшою, і для кожного із них є свої тарифи на розподіл. В Молдові, яку я часто використовую як приклад для порівнянь енергетичної політики, таких класів напруги три із відповідними тарифами на розподіл.

Тариф на розподіл для першого класу нижчий, ніж для другого. На це є підстави. По-перше, в цих мережах менші втрати: що вища напруга у мережі, то нижчі втрати у ній і навпаки. За 2023 р. втрати у мережах першого класу напруги становили 4,13 %, а другого — 7,14%. По-друге, це звичайна ринкова логіка: хто споживає більші обсяги, претендує на дисконти. Для прикладу, у Вінниці тариф на розподіл для першого класу становить 344,82 грн/МВт·год , а для другого — 2 028,18; у Львові — 311,75 та 1 631,03; у Дніпрі — 226,41 та 1 328,03. Отже, тарифи розраховуються, виходячи із витрат на розподіл електроенергії за класами та обсягів цього розподілу. Це означає, що споживач за кожним класом напруги повинен покрити витрати, пов’язані із цим розподілом. А кількість споживачів першого класу незрівнянно менша, ніж споживачів другого класу, яких одиниці чи десятки у регіоні.

Ідея урівняти тариф на розподіл, як очікується, скоротить тариф для другого класу на 25%, і, природно, підвищить його для споживачів першого класу. І тут важливо, що такий підхід порушує принцип каскадування витрат у формуванні тарифу (cost cascading principle of tariff construction), який є одним із базових у системі європейської енергетичної політики. Фактично, за втрати у мережах повинні сплачувати ті, хто ними користуються.

Насправді ця зміна призведе до чергового крос-субсидування — а це хронічна хвороба української енергетики. І споживачі першого класу покриватимуть витрати і втрати споживачів другого класу напруги.

Інший бік проблеми в тому, що великі споживачі часто є експортерами і конкурують на зовнішньому ринку. Скорочення тарифу для другого класу дещо знизить витрати та собівартість виробництва малих виробників. Але останні конкурують лише між собою на внутрішньому ринку.

Нарешті, є ще одна група бенефіціарів такого рішення, і вони насправді отримають найбільшу вигоду — це компанії, що дотують тариф для населення за механізмом ПСО — здебільшого Енергоатом (близько 80%) та частково Укргідроенерго. Ці компанії покривають різницю між реальною ціною електроенергії (яка зокрема включає плату за її розподіл) та фіксованим тарифом (4,32 грн/кВт·год).

Побутові споживачі — це виключно другий клас напруги. І скорочення тарифу на розподіл на другого класу знизить реальну ціну електроенергії, а отже, зменшить витрати Енергоатому та Укргідроенерго. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

Розслідування БЕБ зосереджується на вивченні операцій, які можуть не відповідати встановленим нормам та правилам зовнішньоекономічної діяльності. Експерти відзначають, що такі дії можуть мати серйозні наслідки для економіки країни, зокрема впливати на надходження до державного бюджету та репутацію України на міжнародному ринку зерна.

Про це повідомив Офіс Генерального прокурора.

“Повідомляємо, що згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань за зазначеними у Вашому запиті фактами (сірого експорту зерна з терміналу “Олімпекс” – ред.) розслідуються 3 кримінальні провадження”, – йдеться у відповіді ОГП.

При цьому у відомстві уточнили, що кримінальні справи розслідують детективи Бюро економічної безпеки. А процесуальне керівництво здійснює Офіс Генерального прокурора та Одеська обласна прокуратура.

Раніше стало відомо, що Бюро економічної безпеки розслідує кілька кримінальних проваджень, що стосуються сірого експорту зерна. За даними правоохоронців, найпоширенішою схемою такого ухилення від сплати податків на десятки мільйонів гривень є купівля зерна, що не має документів про походження, за готівку та подальше його вивезення за кордон за допомогою реквізитів “ризикових” або підставних компаній.

Одним із яскравих прикладів сірого експорту є кримінальні справи, які стосуються сірого експорту із зернового терміналу “Олімпекс” у 2021-2023 роках, коли ним активно керували одеські бізнесмени Сергій Гроза та Володимир Науменко.

Зокрема, у січні 2021 року правоохоронців зацікавила низка компаній, які займаються експортом зерна і пов’язані з агрохолдингом GNT Group Сергія Грози та Володимира Науменка. ТОВ “Ферко”, ТОВ “Металзюкрайн Корп ЛТД”, ТОВ “Зерновий Перевантажувальний Комплекс “Інзерноекспорт” та підприємство “Вторметекспорт”, що належать до GNT Group, активно використовували реквізити “ризикових” підприємств для проведення експортних операцій. Під час розслідування територіальне управління БЕБ в Одеській області виявило щонайменше три таких “ризикових” підприємства: ТОВ “АУТСТАФФ 19”, ТОВ “АЛІСЕНТА ТРЕЙД” і ТОВ “СОЛТЕК ПРОДАКТ”. Крім того, слідство встановило, що експортоване зерно зберігалося, зокрема, на складах ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл”, яке теж підконтрольне Грозі та Науменку.

За результатами розслідування правоохоронці виявили, що жодне зі згаданих “ризикових” підприємств не має підтверджень придбання зернових, які планувалося експортувати, – а це понад 2 тисячі тонн кукурудзи, ячменю, пшениці (це тільки те, що було виявлено правоохоронцями під час обшуків). Крім того, всі ці підприємства порушували вимоги фінансової та податкової звітності, демонстрували нульову прибутковість, занижували податок на прибуток.

Лише в межах цього кримінального провадження, за підрахунками правоохоронців, компанії Грози та Науменка завдали державі збитків на суму майже 37,5 млн грн. При цьому експортером “сірих” зернових було ТОВ “Агірос”, що належить відомому контрабандисту Вадиму Альперіну, проти якого РНБО запровадила санкції 2021 року і якого позбавили українського громадянства. А відвантажувала ці зернові, за даними ЗМІ, ще одна підконтрольна Грозі та Науменку компанія “Аттолло Гранум”.

Наразі це кримінальне провадження ще розслідується.

Ще одне кримінальне провадження, у якому фігурує компанія Грози та Науменка ТОВ “Олімпекс Купе Інтернешнл”, розслідує територіальне управління БЕБ міста Києва. Воно відкрите роком пізніше, у 2022-му, проте також стосується “сірого” експорту зернових.

Справу розслідують за статтями про ухилення від сплати податків, підробку документів для державних реєстрів, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом і незаконне поводження зі зброєю або боєприпасами.

Схема, за якою діяла компанія Грози і Науменка, ідентична тій, що використовувалася раніше, відрізняються лише назви фіктивних компаній, та й то не всі. У ній, зокрема, фігурує згадане вже в іншому кримінальному провадженні ТОВ “АУТСТАФФ 19”.

Крім цієї компанії вони також використовували “ризикові” підприємства “ЕКСПРЕС ВСІ” та “АГРОТРАНС-ГРУП”. З їхньою допомогою, за даними слідства, з терміналу зникло щонайменше 40 тис. т зернових та олійних у 2023 році.

Крім того, детективи БЕБ вважають, що злочинна діяльність, пов’язана з ухиленням від сплати податків через сірий експорт зернових, на терміналі “Олімпекс” триває.

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

На початку травня 2023 року Служба безпеки України повідомила про ліквідацію масштабної схеми нелегальних постачань преміум-автівок до Росії. Згідно з даними СБУ, Віталій Бобир з серпня 2022 по березень 2023 року переправив до Росії 45 автомобілів на суму понад 3 мільйони євро. Авто купувалося в українських автосалонах, оформлювалося на підконтрольні компанії і переправлялося через територію Євросоюзу до Білорусі, а звідти – до Росії. Серед замовників були топ-менеджери «Газпрому» і співробітники телеканалу Russia Today.

Після обшуків у бізнесмена було знайдено документи і печатки компаній з України, Кіпру та Білорусі, зокрема печатку Dimicandum Invest Holding LTD. Сам Бобир стверджує, що ці документи сфабриковані і заперечує будь-яку причетність до схеми.

Dimicandum Invest Holding LTD, заснована в 2012 році, наразі фігурує у справі про порушення санкцій ЄС. У 2023 році компанія отримала контракт з «Білоруськалієм» на перевалку 3,5 мільйона тонн калійних добрив на причалах Балтійського судномеханічного заводу, що є третиною річного експорту білоруського підприємства до санкцій. За ці послуги Dimicandum мала отримати понад 68,6 мільйона доларів США.

Згідно з документами, які отримали журналісти, частина добрив перевантажувалася в Санкт-Петербурзі і далі відправлялася до Китаю, Індонезії та Бразилії. Водночас існують підозри, що Dimicandum Invest Holding LTD використовувалася як «прокладка», щоб приховати реальну суму угоди.

«Білоруськалій» підпадає під санкції США з серпня 2021 року та ЄС з червня 2022 року. Кіпрська компанія, що надає послуги цьому підприємству, порушує ці санкції. Експерти зазначають, що таке порушення може призвести до вторинних санкцій США, що охоплюють будь-які угоди з підсанкційними компаніями, незалежно від країни.

Розслідування виявило, що Dimicandum Invest Holding LTD пов’язана з високопосадовцями Білорусі, зокрема з Віктором Шейманом, колишнім керівником Управління справами президента Білорусі. Генеральний директор «Білоруськалію» і фінансовий директор Dimicandum є колишніми чиновниками, пов’язаними з Шейманом.

Згідно з розслідуванням, Андрій Свиридов, фінансовий директор Dimicandum, є екс-заступником Шеймана. Попри його заперечення, документи і підписи свідчать про його причетність до угоди.