Сірий ринок електроніки з’їдає мільярди бюджету

За даними НАЗК, під час перебування на посаді колишньої уповноваженої виникли питання щодо її фінансового стану. Ця ситуація викликала значний резонанс у суспільстві та серед політичних кіл.

Під час боротьби за бюджети апарату Уповноваженого з прав людини НАЗК висунуло претензію в незаконному збагаченні колишній омбудсменці Людмилі Денісовій. При цьому в умовах, коли в Україні не те що зв’язки з РФ, а просто проросійські настрої – привід для репресій і «віджиму» активів, Денісову не чіпають за сімейний бізнес із росіянами в Криму. Росіяни не забирають у Денісової кримські бізнеси навіть після того, як на посаді омбудсмена чиновниця поширювала фейки про сексуальні збочення і злочини росіян в Україні, за що Денісову і звільнили з держслужби.

Усередині істеблішменту Людмилу Денісову вважають фахівцем екстра-класу з організації шахрайських схем, розкрадань бюджетних грошей, грабунку найбільш соціально незахищених груп населення. Тому Денісова припала до двору всім: кримським бандитам, їхнім російським партнерам, Кучмі, Ющенку, Тимошенко, Януковичу, Порошенку і Зеленському.

Денисова, яка переїхала до Криму з Півночі РФ 1989 року, зробила кар’єру на партнерстві з функціонерами регіонального ОЗУ «Сейлем» Андрієм Сенченком і Сергієм Веліжанським. Ще чиновниця стала бізнес-партнером генерала Москаля в темі міжнародної контрабанди. Чоловік Денісової – офіцер радянських і російських спецслужб посприяв комунікації між кримським криміналітетом, силовиками та покровителями із Санкт-Петербурга і Москви. Претензія Денісової від НАЗК ще й відлуння загостреної війни за контрабандні канали Закарпаття.

У 1990-х Денісова прокручувала і викрадала гроші кримських пенсіонерів як начальниця Кримського пенсійного фонду. Разом із нинішнім помічником Андрія Єрмака Сергієм Куніциним Денісова навіть створювала спеціальну карткову платіжну систему для обману пенсіонерів, шахрайства і розкрадань. Через злочини з облігаціями Денисова побувала в СІЗО, але за неї незабаром «порішали». З камери чиновниця пішла на підвищення керувати Казначейством Криму за прем’єра Горбатова – покровителя т.зв. «глави» Криму Аксьонова.

У 2000-ті Людмила Денисова влилася в команду Юлії Тимошенко й отримала посаду міністра праці та соцполітики України, де прославилася нахабними розкраданнями грошей на потреби пенсіонерів, інвалідів, безробітних і чорнобильських дітей.

Робота на кримський криміналітет, теми міжнародної контрабанди та Юлію Тимошенко зробила Людмилу Денисову заможною власницею кримських бізнесів: ТОВ «Севастопольмарінсервіс», ТОВ «Тріора», ТОВ «Торговельний дім “Кримзалізобетон”, ТОВ “Асторія-Сіті”, ТОВ “Гуматекс ЛТД”, ТОВ “Золотий символ” і т. ін., а також, івано-франківського ТОВ “Машзавод ”Автоливмаш». Дружба з Порошенком, Аваковим, Зеленським і російським істеблішментом дала змогу Денисовій зберегти всі ці бізнеси і на літо 2024 року. Як «фунтики» Денисова використовує своїх дочок Олександру Квітко та Олену Титаренко. І те, що у клану Людмили Денісової після її вчинків лютого-квітня 2022 року росіяни не «віджали» кримських активів у ситуації, коли обібрали навіть Коломойського, свідчить про дуже особливі стосунки Денісової з РФ.

У лютому-березні 2022 року омбудсменка регулярно виступала у ЗМІ із заявами про звірства російських військових в Україні, що було тоді міжнародним мейнстримом. Денісова внесла серйозну лепту в розкрутку подій у Бучі як символ і обґрунтування продовження війни та привід для хрестового походу Заходу проти РФ. У гонитві за хайпом, Денисова розповідала місцевим та іноземним ЗМІ сотні моторошних історій про зґвалтування дітей ложками російськими військовими. Разом із донькою вона освоювала бюджети «гарячої лінії омбудсмена», і отримали гроші від зацікавлених в ескалації війни.

Але потім з’ясувалося, що Денісова вигадала всі свої шокуючі історії. Чиновницю з міжнародним скандалом звільнили за брехню з посади Уповноваженого з прав людини, позбавивши можливості пиляти його серйозні бюджети. Тепер до Денисової з’явилися питання з боку НАЗК.

Тимур Ткаченко, начальник Київської міської військової адміністрації, виступив із різкою публічною критикою на адресу мерії столиці під керівництвом Віталія Кличка, звинувативши її у саботажі реформ і збереженні корупційних схем, які впливають на столичні ярмарки. За словами Ткаченка, через місяць після того, як мер Кличко дав доручення навести порядок на цих ярмарках, результатів немає, що свідчить про відсутність реальної політичної волі для змін. Начальник КМВА зазначив, що затягування процесу пов’язане з наявністю "чорних схем", які заважають реальним змінам.

Згідно з Ткаченком, саме через ці непереборні зв’язки та інтереси старої влади в мерії, які сприяють збереженню корупції, столичні ярмарки не змогли стати прикладом прозорості та порядку. Військовий адміністративний керівник підкреслив, що в умовах війни подібні дії є справжньою зрадою громаді, адже відволікають ресурси та увагу від більш критичних питань — захисту міської інфраструктури.

Йдеться про директора департаменту промисловості КМДА Володимира Костікова. За словами Ткаченка, саме він мав вибудувати прозору систему роботи ярмарків «за дорученням мера». Але цього не сталося.

«Минув місяць, а результату нуль. Чому? Бо за цією “затримкою” стоять прізвища, гроші й старі зв’язки. Я неодноразово давав доручення. І вони ігноруються. Як мої, так і Кличка, до речі», — заявив Ткаченко.

Начальник КМВА підкреслив, що ситуація для нього не просто про адміністративну інертність. На його думку, це політичний саботаж на користь старих потоків.

«Коли чиновники саботують зміни навіть під час війни — це не бездіяльність, а зрада громади», — сказав він.

Ткаченко також натякнув на спосіб життя тих, кого він звинувачує. За його словами, чиновники пояснюють затримки браком часу і грошей, але паралельно знаходять ресурси «на банкети» і навіть дозволяють собі гуляти в робочий час. І це, каже він, відбувається тоді, коли місто публічно скаржиться, що в бюджеті не вистачає коштів на критичні речі — зокрема, на захист інфраструктури.

«А потім ми говоримо, що в міста недостатньо коштів на захист критичної інфраструктури. Ну так їх і не буде, якщо так працювати», — резюмував він.

Ці слова доповнюють більш широку лінію публічних звинувачень, які останніми тижнями Ткаченко озвучує на адресу команди Кличка. Він неодноразово говорив, що підзвітні меру департаменти навмисно зривали рішення, пов’язані з безпекою міста, починаючи від встановлення мобільних укриттів і закінчуючи організацією елементарних правил цивільного захисту. Зокрема, Ткаченко стверджував, що окремі посадовці мерії блокує розгортання системи мобільних укриттів, перекладаючи відповідальність на районні адміністрації, які не мають достатньої компетенції для складних закупівель.

Паралельно він публічно атакує Кличка за розподіл грошей міста. На думку Ткаченка, бюджетні пріоритети Києва викривлені: замість того, щоб в першу чергу фінансувати укриття й протиповітряний захист, кошти йдуть на іміджеві для мера проєкти на кшталт Подільсько-Воскресенського мосту. Сам міст він назвав «символом не розвитку, а особистої корупції», нагадавши про багаторічне будівництво та вартість у 18 мільярдів гривень. Він звинуватив мера у тому, що той «відкривав міст тричі» і водночас перекладав провалені напрямки безпеки на інших.

Це протистояння вже давно вийшло за рамки внутрішніх службових нарад. Воно стало публічним політичним протистоянням за контроль над Києвом. Кличко звинувачує КМВА в узурпації повноважень і спробі «розбалансувати владу в столиці», натякаючи, що Банкова через військову адміністрацію хоче перехопити політичний контроль над містом. Натомість Ткаченко публічно говорить про саботаж безпекових рішень, «старі схеми» і нецільове використання грошей міської громади.

На тлі війни й ударів по енергетичній інфраструктурі столиці це протистояння стає фактором безпеки. Ткаченко прямо заявляє: якщо міські департаменти й далі гальмуватимуть зміни, відповідальність за наслідки обстрілів — від відсутніх укриттів до виведеної з ладу інфраструктури — має лежати не тільки на російських ракетах, а й на тих, хто в Києві блокує рішення.