Скандал навколо посадовиці: суд ухвалив запобіжний захід для Ольги Прилипко

Співробітники Бюро економічної безпеки (БЕБ) проводили на фабриці слідчі дії. Однак ситуація несподівано загострилася, коли група осіб вступила в конфронтацію з правоохоронцями.

Вразила мене історія публічно спійманих на брехні міністра енергетики та підлеглих йому чиновників. Вразила аналогіями, та висновками з них. Хто не в курсі – я коротко нагадаю суть зашквару.

Пару тижнів тому усі ми потерпали від тривалих блекаутів і підозрювали, що явно щось трапилося – але нам, смердам, знати про це не положено.

Експерт Харченко повідомив, що на Південно-Українській АЕС сталася аварія, згоріли трансформатори. Аварія не критична, і насправді за 24 години все відновили. Але міністр синхронно з підлеглим «Енергоатомом» заперечували факт аварії, називаючи з трибуни Верховної Ради викриття Харченка «російським іпсо».

Потім народний депутат Железняк опублікував відповідь Укренерго, де українською по білому було написано: «так, була аварія, так, вийшли з ладу трансформатори, так, відключили енергоблок».

Але чиновники продовжували заперечувати вже підтверджений факт і продовжували називати правду «російським іпсо». Ще й звернулися до РНБО та СБУ «вжити заходів щодо щодо тих, хто поширює чутки…».

Ну а потім міжнародна організація МАГАТЕ офіційно підтвердило факт аварії – тому що це їхня робота.

Думаєте, міністр визнав брехню, пояснив причини, покаявся? У жодному разі. Думаєте, йому загрожує відставка чи хоча б покарання за завідоме неправдиве інформування СБУ? Та щас.

За майже аналогічним сценарієм розвивалася історія зі зламом Дії у 2022. Хак відбувся у січні 2022-го. Міністр Дії та його підлеглі посіпаки заперечували цей факт, попри докази зі зливу у даркнеті частини бази вкрадених даних. Експерт Корсун повідомив про ці докази, його називали «агентом кремля» та внесли в «миротворець» – правда, за критику іншого державного додатку(на сьогодні вже видалили).

Але у липні 2023 нардеп від правлячої партії Федієнко (який також є палким прихильником цифроміністра Федорова) пише офіційний запит міністру оборони Резнікову, де українською по білому пише «У ніч з 13 на 14 січня 2022 року були зламані Дія…»

Експерт Корсун знов вказує на цей факт як на черговий доказ зламу Дії. І знов отримує порцію звинувачень у «розповсюдженні російської іпсо». І ось у липні 2024 факт зламу Дії підтверджується судом штату Меріленд, Генпрокуратурою та ФБР США, ця справа висвітлюється виданнями Wall Street Journal, USA Today, а також «Голосом Америки», а підозрюваного росіянина оголошено у розшук та оголошено винагороду у $10 млн. за його затримання

Що робить цифроміністр та його підлеглі? Звісно, заперечують очевидні факти. Смішно намагаються відбрехатися, начебто «злив даних 13,5 мільйонів громадян не може бути правдою тому що на той час в Дії було лише 1,5 мільйони». Хоча у новинах за той період особисто сам Федоров вихвалявся «у Дії вже більше 13 мільйонів користувачів». Маніпуляція настільки недалека, що спростовується за кілька секунд гугління. Думаєте, зізналися, пояснили, покаялися? Комусь загрожує відставка?

Отже, примітивне заперечення фактів, які не вигідні владі – це не разові випадки, це їхня стратегія, так вони розуміють «кінець епохи брехні». Не знаю чи їх цьому їх навчають, чи це інстинктивна реакція одноклітинного організму на подразнення.

Але ключова проблема браку довіри полягає у тому, що коли тебе ловлять на маленькій брехні – автоматично виникає переконання, що у великих питаннях ти так само брешеш. А проходження наступної зими – дуже велике питання для українців, особливо для тих, хто замкнений у межах України і не має можливості виїхати «перезимувати» десь на Балі чи Таїланд. Отак і виходить, що системна брехня чиновників перетворюється у питання виживання нації. А брехнею завжди намагаються прикрити корупцію, саботаж, некомпетентність, розкрадання. Явища, розвиток яких в Україні якраз повністю співпадає з цілями кремля.

Після того як бізнесмена Дмитра Фірташа офіційно внесли до санкційного списку України, громадський сектор зосередив увагу на ролі державних регуляторів у фінансовій системі. Особливий інтерес викликала позиція Національного банку України та його рішення стосовно банку «Альянс», кінцевим бенефіціаром якого, за даними відкритих джерел і заяв активістів, вважається саме Фірташ або структури, пов’язані з ним.

Громадські організації та експертне середовище наголошують, що запровадження санкцій проти великого бізнесу не може обмежуватися лише формальним включенням до списків. На їхню думку, важливим є комплексний підхід, який охоплює фінансові установи, що можуть прямо чи опосередковано перебувати під впливом підсанкційних осіб. У цьому контексті дії або бездіяльність Національного банку розглядаються як індикатор реальної ефективності санкційної політики держави.

На цьому тлі відсутність публічних кроків щодо банку «Альянс» викликала хвилю критики. Активісти наголошують: регулятор не оприлюднив результатів поглиблених перевірок, не повідомив про можливі обмеження чи додатковий нагляд і не пояснив, як саме забезпечується недопущення використання банківської системи в інтересах особи, яка перебуває під санкціями.

Окремо увагу звертають на роль заступника голови правління НБУ Дмитра Олійника, який відповідає за банківський нагляд. Саме на цьому рівні, за словами критиків, ухвалюються рішення щодо контролю за діяльністю банків. На їхню думку, відсутність жорстких дій щодо «Альянсу» може свідчити або про вибірковий підхід, або про недостатню інституційну реакцію.

Експерти зазначають, що банківський сектор є одним із ключових каналів, через які можуть обходитися санкційні обмеження. Тому саме Нацбанк має демонструвати максимальну прозорість, регулярні перевірки та публічну звітність. Інакше санкційна політика ризикує перетворитися на формальність.

Громадські активісти вимагають від регулятора чіткої та документованої оцінки діяльності банку «Альянс» з урахуванням санкційного статусу його бенефіціара, а також публічного пояснення подальших кроків. Поки цього не відбувається, довіра до антикорупційної та санкційної політики держави, за їхніми словами, залишається під питанням.

Питання оподаткування посилок з-за кордону, зокрема можливого перегляду неоподатковуваного ліміту у 150 євро, залишається дискусійним і потребує виважених рішень. Про це заявила керівниця Державної податкової служби Леся Карнаух, коментуючи обговорення, яке активно триває навколо імпортних відправлень для фізичних осіб. За її словами, держава усвідомлює чутливість цієї теми для громадян, однак водночас змушена враховувати фінансові потреби країни.

Очільниця ДПС наголосила, що питання оподаткування посилок перебуває у фокусі уваги не лише української влади, а й міжнародних партнерів. У межах євроінтеграційних процесів Україна поступово адаптує своє податкове та митне законодавство до європейських підходів, де подібні пільги або суттєво обмежені, або взагалі відсутні. Саме тому можливі зміни розглядаються як частина ширшої реформи, а не окреме рішення.

Очільниця податкової служби зазначила, що запроваджена пільга була виправданою в умовах воєнного часу і досі активно використовується. Разом із тим вона визнала, що частина бізнесу застосовувала схеми з дробленням або заниженням вартості посилок, що створювало неконкурентні умови на ринку. Саме на цю проблему, за її словами, регулярно звертають увагу українські виробники.

Представники бізнесу наголошують, що вітчизняним компаніям складно конкурувати з імпортними товарами, зокрема з продукцією з Китаю, яка фактично отримує додаткову податкову перевагу завдяки чинним правилам ввезення.

У Державній податковій службі підкреслюють, що будь-які рішення щодо скасування або обмеження пільг мають ухвалюватися після детального аналізу кожного окремого випадку. За словами Карнаух, для оборонних потреб мають діяти винятки, подібні до тих, що вже застосовуються в спеціальних режимах для окремих галузей. Натомість використання пільг для мінімізації податків або створення неконкурентних переваг потребує законодавчого врегулювання.

Коментуючи можливість оподаткування дрібних посилок вартістю 5–10 доларів, керівниця ДПС зазначила, що наразі обговорюється варіант збереження неоподатковуваного порогу для персональних відправлень на рівні до 45 євро. При цьому всі імпортні посилки перебуватимуть у зоні митного контролю та, ймовірно, підлягатимуть процедурі декларування.

Вона уточнила, що остаточний механізм ще не сформований. Завдання податкової служби на цьому етапі — забезпечити контроль за тим, щоб розмитнений товар, який перебуває на митній території України, коректно обліковувався суб’єктами господарювання, відображався в бухгалтерії та був пов’язаний із фінансовим результатом компаній.