Соціологічне опитування: українці залишаються вдома попри енергетичні виклики

У Національному заповіднику «Києво-Печерська лавра» з’явилась рідкісна святиня — плащаниця початку XVIII століття, що походить з Маріуполя. Ця унікальна реліквія є свідченням багатої духовної спадщини Приазов’я та однією з небагатьох культурних цінностей, що змогли пережити драматичні події сучасності. Плащаниця була збережена завдяки тому, що під час повномасштабного вторгнення Росії вона перебувала на реставрації в Києві.

Згідно з даними Національного науково-дослідного реставраційного центру України, перші письмові згадки про цю святиню відносяться до 1706 року, що дозволяє встановити її точний час створення. Вона належить до періоду Кримського ханства і є яскравим прикладом духовного життя греків на території Приазов’я. Важливим є також те, що на плащаниці зберігся підпис, який вказує на рік створення, донаторів та інші деталі, що допомагають дослідникам реконструювати історію цього мистецького твору.

Наприкінці XVIII століття плащаниця зберігалася у храмі Святої рівноапостольної Марії Магдалини в Маріуполі. Однак на початку 1930-х років більшовики зруйнували церкву, і реліквію передали до фондів місцевого краєзнавчого музею. Перед війною її перевезли до Києва для реставрації, що фактично врятувало пам’ятку від знищення.

На плащаниці зображено сцену «Покладання до гробу»: біля тіла Христа стоять Богородиця, Іван Богослов, Йосип Аримафейський, Никодим та жінки-мироносиці. Обабіч композиції — два ангели, а над Христом — куполоподібний ківорій.

Реставраторки Марія Бухаріна та Ірина Єлісєєва розповіли, що стан тканини був критичним: численні плями воску, забруднення, деформації, розриви й втрати атласу та підкладки. У ході реставрації тканину очистили, відновили вишивку, закріпили нитки та відтворили напис. Плащаниця виконана з шовку, сухозлотиці, парчі, перлів, тасьми й леліток — усе це свідчить про виняткову майстерність її творців.

Разом із плащаницею збереглася шкіряна вкладка з грецьким написом, датована тим самим часом. Історики припускають, що обидва артефакти були привезені до Маріуполя греками-християнами під час їхнього переселення з Криму у XVIII столітті.

Співробітники Бюро економічної безпеки (БЕБ) проводили на фабриці слідчі дії, природа яких наразі не розголошується. Однак, під час цих заходів ситуація несподівано загострилася.

Цей випадок нагадує інцидент у Дніпрі, де охорона народного депутата Миколи Тищенка побила ветерана російсько-української війни. За словами осіб, обізнаних із ситуацією на фабриці, нападники належали до групи, пов’язаної з Григорієм Козловським. Журналістське розслідування RIVNE ONLINE зазначає, що у 2021 році “Винниківська тютюнова фабрика” була відповідальна за виробництво 61% нелегальної тютюнової продукції на ринку України.

Розслідування також звернуло увагу на діяльність громадської організації “Життя”, яка, за твердженнями журналістів, використовується виробниками контрафактних цигарок для законотворчих маніпуляцій та тиску на легальних конкурентів. Офіційний сайт ГО “Життя” не містить інформації про цей інцидент, хоча подія є однією з найбільш резонансних у сфері боротьби з контрабандою тютюну.

Андрій Скіпальський, відомий своєю критикою боротьби з контрабандою цигарок, також не коментував цей інцидент. Відсутність реакції з боку головних антитютюнових активістів країни, таких як Дмитро Купира, виконавчий директор ГО “Життя”, лише підтверджує підозри журналістів щодо зв’язків між активістами та виробниками нелегальної продукції.