Співробітники БЕБ розкрили корупційну схему в Обухівській міськраді

У війні на українській землі палкий бій триває, а вирішено та закінчено ще мало. Де шукати найбільш запеклих сутичок та яка важлива військова техніка стане визначальною для обох сторін? Розглядаємо прогнози бойових дій та описуємо загальний хід подій у російсько-українській війні на наступні місяці.

Авіація РФ повернулася на передову як серйозний фактор на полі бою. Це не лише дії Су-24 та Су-34 біля Харкова чи на кордоні Сумщини, але й скидання чавунних бомб "Грачами" Су-25 в районі Часів Яр — прямо на лінії фронту. Хоча часто російські бомбардування не завжди точні, більшість їх досягає майже мішаної мети. Війська РФ обмежені не лише кількістю літаків, але й кількістю корегованих бомб. Запобігти загрозі від російської авіації буде важко, навіть якщо в ЗСУ з'являться перші F-16. Російські пілоти мають більше льотного досвіду, досвідченіші наземні служби та більше злітно-посадкових смуг на території Європейської частини РФ. Крім того, є літаки ДРЛС (дальнього радіолокаційного стеження), які можуть координувати дії повітряної сили РФ. Хоча Україна збила декілька з них, але ці літаки можуть продовжити виконувати завдання після ремонту.

Швидка реакція на російську авіацію майже неможлива, оскільки ескадрильї західних літаків будуть прибувати поступово, а пілоти проходять тривалу підготовку. Проте, використання цих літаків у бойових діях також буде поступовим. Але вони матимуть перевагу завдяки інтегрованим шоломним прицілам та бортовим радарам. F-16 значно превосходять за технічними характеристиками Міг-29, якими зараз озброєні Повітряні сили ЗСУ.

Загроза з повітря лишається і від російських дронів-розвідників Supercam та Zala, які часто діють в тилу ЗСУ біля третьої лінії оборони. Вони мають нові оптичні системи та працюють на оптичному каналі, щоб уникнути підкарантину електронної боротьби. Вони використовуються для наведення балістичних ракет, таких як "Іскандери", а також для дальніх ударів, таких як "Ланцети" по літаках на аеродромах. Останнім часом кількість атак на український тил помітно зросла.

Цей аналіз показує, що війна в Україні ще далеко від завершення, а бойові дії та стратегічні вибори обох сторін будуть вирішувати подальший хід конфлікту.

Над українськими територіями триває безперервний натиск — атаки приземлених об'єктів, мостів та шляхопроводів, що нагадують місця розташування військ. Російські сили періодично наносять удари по цим об'єктах, створюючи загрозу для рятувальників ДСНС. Україна використовує свій пострадянський арсенал протиповітряної оборони, такий як ЗРК "Оса", "Стріла" та комплекси "Тунгуска", з успіхом протистоячи різноманітним дронам у цій війні. Однак запаси ракет, які були надані Україні ще за часів СРСР, поступово вичерпуються. Також закінчуються запаси засобів ППО, таких як "Стінгери", після невпинних атак крилатими ракетами і розвідувальними дронами.

Навіть США звертаються до "зворотного інжинірингу" та відновлення списаних систем ПЗРК, щоб збільшити запаси, доки нове виробництво не досягне запланованого рівня. З браком засобів ППО все більше російських дронів проникає в тил ЗСУ і здатні наносити точні удари та використовувати балістику. Західна допомога продовжується, незважаючи на політичні труднощі. США підтримують Україну, навіть у світлі внутрішньополітичних конфліктів. Тому, ймовірно, питання про американську допомогу вирішиться, можливо, через кредит з можливістю списання чи іншими механізмами.

Паралельно на Заході укладаються контракти на боєприпаси, в Німеччині відновлюється виробництво "розумних мін", а завод з виробництва снарядів калібру 35х228 мм для "Гепардів" очікується досягнення планової потужності у середині 2024 року. Також продовжується робота з локалізації виробництва "Байрактарів" в Україні. Ці безпілотники, що успішно використовувалися під час конфлікту, зараз модернізуються, щоб стати ще ефективнішими в різних областях. Також триває робота над "коаліцією дронів", яка передбачає надсилання Україні сотень дронів-камікадзе та розвідувальних апаратів з Франції, Німеччини, Великої Британії та інших країн.

Європейський континент активно розширює виробництво пускових установок для системи ПЗРК PATRIOT, і це неабияко вплине на потреби та кадровий ресурс українських військ. Окрім того, країни Європи, що входять до НАТО, збираються придбати значну кількість ракет PAC-2 GEM-T з можливістю застосування проти балістичних цілей, оснащених неконтактним підривником. Також в межах співпраці з країнами ЄС можливе отримання Україною значної кількості 155-мм боєприпасів, що стане важливим доповненням до арсеналу.

Зараз у Європі виробництво 155-мм снарядів проводять чотири країни: Велика Британія (BAE Systems), Німеччина (Rheinmetall), Франція (Nexter) та Фінляндія разом з Норвегією (Nammo). Видобуття та обсяги зростають, що свідчить про готовність європейської промисловості підтримувати Україну. Останні пакети допомоги від Німеччини, зокрема, передбачають постачання 130 модернізованих до версії "1А3" БМП Marder та кількох сотень дронів для підсилення ЗСУ.

У той же час, російська сторона продовжує мобілізувати свої ресурси. Заводи колишніх західних компаній у Росії виробляють порох, а хлібозаводи переобладнуються під виробництво дронів. Хоча можуть бути дефекти та зриви термінів, проте російські військові все одно отримують нову техніку й озброєння. Це вказує на тенденції у війні. Російські солдати оснащуються цифровими раціями, сучасними аптечками та бронежилетами з керамічними пластинами. Видно прогрес у порівнянні з тим, що було раніше. У таких умовах Україні необхідно постійно розвиватися та адаптуватися, щоб зберегти своє місце у конфлікті. Здатність до мобілізації та ведення тотальної війни може виявитися критичною для майбутнього країни.

Європейський континент активно розширює виробництво пускових установок для системи ПЗРК PATRIOT, і це неабияко вплине на потреби та кадровий ресурс українських військ. Окрім того, країни Європи, що входять до НАТО, збираються придбати значну кількість ракет PAC-2 GEM-T з можливістю застосування проти балістичних цілей, оснащених неконтактним підривником. Також в межах співпраці з країнами ЄС можливе отримання Україною значної кількості 155-мм боєприпасів, що стане важливим доповненням до арсеналу.

Зараз у Європі виробництво 155-мм снарядів проводять чотири країни: Велика Британія (BAE Systems), Німеччина (Rheinmetall), Франція (Nexter) та Фінляндія разом з Норвегією (Nammo). Видобуття та обсяги зростають, що свідчить про готовність європейської промисловості підтримувати Україну. Останні пакети допомоги від Німеччини, зокрема, передбачають постачання 130 модернізованих до версії "1А3" БМП Marder та кількох сотень дронів для підсилення ЗСУ.

У той же час, російська сторона продовжує мобілізувати свої ресурси. Заводи колишніх західних компаній у Росії виробляють порох, а хлібозаводи переобладнуються під виробництво дронів. Хоча можуть бути дефекти та зриви термінів, проте російські військові все одно отримують нову техніку й озброєння. Це вказує на тенденції у війні. Російські солдати оснащуються цифровими раціями, сучасними аптечками та бронежилетами з керамічними пластинами. Видно прогрес у порівнянні з тим, що було раніше. У таких умовах Україні необхідно постійно розвиватися та адаптуватися, щоб зберегти своє місце у конфлікті. Здатність до мобілізації та ведення тотальної війни може виявитися критичною для майбутнього країни.

Європейський континент активно розширює виробництво пускових установок для системи ПЗРК PATRIOT, і це неабияко вплине на потреби та кадровий ресурс українських військ. Окрім того, країни Європи, що входять до НАТО, збираються придбати значну кількість ракет PAC-2 GEM-T з можливістю застосування проти балістичних цілей, оснащених неконтактним підривником. Також в межах співпраці з країнами ЄС можливе отримання Україною значної кількості 155-мм боєприпасів, що стане важливим доповненням до арсеналу.

Зараз у Європі виробництво 155-мм снарядів проводять чотири країни: Велика Британія (BAE Systems), Німеччина (Rheinmetall), Франція (Nexter) та Фінляндія разом з Норвегією (Nammo). Видобуття та обсяги зростають, що свідчить про готовність європейської промисловості підтримувати Україну. Останні пакети допомоги від Німеччини, зокрема, передбачають постачання 130 модернізованих до версії "1А3" БМП Marder та кількох сотень дронів для підсилення ЗСУ.

У той же час, російська сторона продовжує мобілізувати свої ресурси. Заводи колишніх західних компаній у Росії виробляють порох, а хлібозаводи переобладнуються під виробництво дронів. Хоча можуть бути дефекти та зриви термінів, проте російські військові все одно отримують нову техніку й озброєння. Це вказує на тенденції у війні. Російські солдати оснащуються цифровими раціями, сучасними аптечками та бронежилетами з керамічними пластинами. Видно прогрес у порівнянні з тим, що було раніше. У таких умовах Україні необхідно постійно розвиватися та адаптуватися, щоб зберегти своє місце у конфлікті. Здатність до мобілізації та ведення тотальної війни може виявитися критичною для майбутнього країни.

Судячи з усього, Москва готується до тривалої кампанії, імовірно, російським військам не вистачить техніки навіть до кінця року (зважаючи на обмежену кількість бронетехніки та нестандартні машини, які вони зараз використовують через нестачу штатної техніки). Проте Кремль очевидно вирішив піти до кінця у цьому конфлікті. Росіяни готові витратити всі свої ресурси на наступні роки, щоб здобути контроль над якомога більшою частиною українських територій. Таким чином, війна ще далеко не закінчена, і перед українським народом стоять великі випробування цього літа.

У висновку можна сказати, що конфлікт між Україною та Росією відомий своєю складністю та тривалістю. Російська агресія продовжується, і Москва вкладає значні ресурси у ведення цієї війни. Незважаючи на обмежену кількість техніки та можливі обмеження до кінця року, Кремль зріштований до досягнення своїх цілей в Україні. Для українського народу перед нами стоять складні випробування, і потрібно бути готовими до тривалої та напруженої ситуації.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

“Столицю треба готувати до оборони однозначно,” – наголосив Попович, пояснюючи, що навіть у відсутності поточної загрози наступу на Київ, місто повинно мати готову оборонну інфраструктуру. На його думку, такі заходи підвищують захист міста та гарантують готовність на випадок непередбачуваних обставин.

За словами Мартіна Бреста, потужні укріплення не лише зміцнять безпеку Києва, а й додадуть впевненості його жителям. “Коли люди бачитимуть міцні оборонні споруди, їм буде легше та спокійніше,” – підкреслив Брест, додавши, що настав час серйозно підійти до фортифікаційних робіт. Його думка ґрунтується на переконанні, що Київ, як і прифронтові міста, має бути готовим до будь-яких сценаріїв.

Попович також зазначив, що зараз потребують особливої уваги і Запорізька, і Дніпропетровська області, особливо враховуючи близькість до лінії фронту. “Покровськ розташований дуже близько до Дніпропетровської області, а в самій Запорізькій області вже йдуть штурмові дії,” – сказав він. На думку військового експерта, фортифікація має бути пріоритетом у цих регіонах, адже це забезпечить підвищену безпеку для прифронтових територій.

“Часто від військових можна почути, що приходять до укріплень, а вони не готові або виконані лише частково,” – зазначив Попович. Такі недопрацювання створюють серйозні ризики для особового складу. Тому завчасне проведення фортифікаційних робіт у загрозливих зонах допоможе уникнути недоліків у підготовці та забезпечить необхідний рівень захисту.

Забезпечення надійних фортифікаційних споруд у Києві, Запоріжжі та Дніпропетровській області є не тільки тактичним кроком, але й важливим елементом національної безпеки. Як наголошують експерти, готовність до оборони столиці має стати безумовним пріоритетом, оскільки це надасть громадянам впевненості у стабільності та безпеці навіть у важкі часи.

Поглиблення фортифікаційних зусиль може стати основою для розвитку сучасної оборонної стратегії, яка зможе адекватно відповісти на будь-які загрози, незалежно від їхнього характеру та часу виникнення.

Президент України Володимир Зеленський розкрив важливі перспективи стосовно надання далекобійної зброї українській армії, наголошуючи на тому, що це може суттєво змінити хід війни з російськими окупаційними військами. В інтерв'ю для італійського телеканалу Rai 1, Зеленський пояснив, що Україна не має наміру використовувати далекобійну зброю на будь-якій території, крім тимчасово окупованих частин країни. Він підкреслив, що головна мета полягає у деокупації своїх земель та завершенні війни. Водночас, Зеленський зазначив, що наявність сильної зброї іноді може зупиняти ворога без її використання, оскільки ворожі війська страхуються від потенційного використання цієї зброї. Президент дав приклад успішного використання тактики у Чорному морі, де російські кораблі зазнали значних втрат і відступили, уникнувши протистояння з українськими силами. Зеленський наголосив, що наявність далекобійної зброї може значно змінити хід війни і допомогти Україні просуватися вперед у конфлікті з Росією.

У висновку до цієї статті можна зазначити, що висловлені президентом України Володимиром Зеленським думки щодо важливості надання далекобійної зброї українській армії є вкрай актуальними та стратегічно важливими в контексті ведення війни з російськими окупаційними військами. Президент підкреслив, що наявність такої зброї може значно змінити хід конфлікту та сприяти деокупації тимчасово окупованих територій. Крім того, він підкреслив важливість стримування ворога без активного застосування зброї та вказав на приклади успішного використання тактики у Чорному морі. В цілому, стаття підкреслює необхідність міжнародної підтримки України у забезпеченні її обороноздатності та реалізації стратегічних заходів для врегулювання конфлікту на сході країни.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Пошкоджені електропідстанції мають «вирішальне значення для роботи українських атомних електростанцій», і існує ймовірність того, що «реактори можуть залишитися без живлення і стати небезпечними».

Офіційні українські джерела визнали технічний аналіз кризи, проведений Greenpeace.

Основні лінії електропередач від чотирьох підстанцій до трьох атомних електростанцій було перерізано, а на Хмельницькій АЕС було чути «гучний вибух». Дві лінії електропередач у Рівному стали недоступними, а потужність знизилася на шести з дев’яти діючих ядерних реакторів на трьох майданчиках.

У разі втрати електропостачання на українських реакторах є дизель-генератори та акумуляторні батареї, здатні забезпечити необхідне електропостачання із запасом палива на сім-десять днів. Але якщо не вдасться забезпечити подачу палива або відновити електропостачання, наслідки можуть призвести до ядерної катастрофи.

Раніше МАГАТЕ повідомляло, що після атаки Україна відключила 7 із 9 діючих ядерних реакторів.

При цьому прильоти по підстанціях офіційно не підтверджувалися.