США зацікавились компроматом зібраним Андрієм Портновим на українських високопосадовців

Подивимось, що вийде: Українські правоохоронні органи виявили живий інтерес до справи, пов'язаної з полковником Вадимом Височиним, керівником Центрального спортивного клубу Збройних Сил України. Ця справа викликає сумніви через вражаючий рівень розкішного майна, яке належить Височину, що стоїть у розрозненні з його військовим статусом і обов'язками перед військовими. У світлі цього, з'являються запитання щодо джерела походження цього майна та можливого порушення законодавства щодо декларування та фінансової діяльності.

Полковник Височин має цивільну дружину і дорослого сина, а в них – два маєтки під Києвом і кілька дорогих автомобілів.

Цивільна дружина керівника Центрального спортивного клубу ЗСУ Леся Леськів задекларувала квартиру у Львові площею 93 квадратні метри, яку 2002 року купила нібито за 1500 гривень. Саме ця ціна вказана в офіційному документі жінки. Крім того, в її декларації є будинок на 262 квадратні метри та земельна ділянка в селі Петрушки під Києвом. За декларацією, маєток придбали 2012 року за 930 тисяч гривень – на той момент це трохи більше 100 000 доларів.

Зараз їздить жінка на Mercedes-Benz GLE 250 2017 року випуску. Автомобіль придбаний начебто за 500 000 гривень – на той час це трохи менше 18 тисяч доларів. Однак навіть зараз найдешевший автомобіль цієї моделі у 2017 році коштує від 30 тисяч доларів.

Ще один будинок поруч, у тих же Петрушках, – на 340 квадратів. Згідно з реєстром прав на нерухоме майно, він належить дорослому синові Вадима Височина – Павлу.

Цей маєток разом із земельною ділянкою купили 2021 року. Судячи із соцмереж Павла, він у цьому будинку не живе, а мешкає в іншому родинному маєтку, записаному на його маму.

Будинок, записаний на самого Павла, наразі ремонтується, тож, найімовірніше, Павло мешкає з батьками в маєтку, який перебуває у власності його матері.

Саме біля цього будинку ми зафіксували автомобіль Tesla Model S 2016 року випуску. Автомобіль записаний на Павла.

Крім цієї машини, за даними з системи YouControl, у сина полковника є BMW I3 2017 і Volkswagen Polo 2019.

У самого керівника ЦСК ЗСУ Вадима Височина є ще два авто – Tesla Model Y 2021 року і Audi A3 2015-го. Останніми машинами іноді користується і син полковника.

Це тільки ті автомобілі, які наразі належать родині. До цього у Височини були ще два Mercedes-Benz, BMW, Volkswagen Multivan і Tesla MODEL 3.

За декларацією від 2019 року, Височин-старший отримував майже 40 000 гривень на місяць і мав 320 000 гривень заощаджень. Отже, загалом річного доходу Вадима Височина за 2019 рік не вистачило б навіть на одну його «теслярку». Навіть якщо не витрачати гроші на їжу, комуналку та бензин.

Леся Леськів у 2016 році отримувала 23 000 гривень на місяць, а у 2019 році – 34,5 тисячі. Інших декларацій жінка не подавала. Заощаджень у неї не було.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Подоляк наголосив, що політичний примус має дати чіткий сигнал, що кожна країна має право обирати свій шлях та альянси. Однак найбільш обговорюваним аспектом є військовий примус, який передбачає перенесення війни на територію Росії. За словами радника, удари по російських регіонах, таких як Курська область, а також інші прикордонні та глибокі російські території, мають не лише військове значення, а й глибокий соціальний вплив на населення Росії.

Військові операції на території РФ мають на меті знищення ключової інфраструктури: складів, виробництв, логістичних центрів. Це посилює економічний примус, оскільки Росія вже стикається з серйозним дефіцитом боєприпасів і озброєнь. Подоляк наголошує, що виснаження російських ресурсів очевидне, особливо через те, що Кремль змушений звертатися по допомогу до таких країн, як Північна Корея та Іран.

Радник також наголосив на важливості дипломатичного примусу. Він вказав на те, що Росія витрачає величезні кошти на війну, що впливає на її економіку і ресурси. Разом з тим, подальші військові удари вглиб російської території можуть спричинити зміну настроїв серед росіян, що матиме серйозні наслідки для стабільності Кремля. За словами Подоляка, такі атаки можуть викликати соціальні протести, що послабить владу Путіна.

Одним з ключових аспектів стратегії України є використання західної зброї дальнього радіусу дії для ударів по важливих військових об’єктах на території Росії. Подоляк стверджує, що це значно прискорило б хід війни та зупинило б активність російських військ. Удари по критичній інфраструктурі, таких як транспортні вузли, можуть серйозно вплинути на бойові спроможності Росії і змусити її до перемовин.

Верховна Рада України зробила значний крок у напрямку вдосконалення військового законодавства, ухваливши в першому читанні законопроєкт, який стосується питань самовільного залишення військових частин та дезертирства в умовах дії воєнного стану. Цей документ спрямований на внесення змін до чинного законодавства з метою пом'якшення наслідків для військовослужбовців, які приймають рішення повернутися до виконання своїх обов'язків.

Згідно з новим підходом, європейці фінансують українські державні контракти з українськими виробниками зброї на виробництво устаткування для ЗСУ, включно з ракетами великої дальності та безпілотниками, які можуть завдавати ураження по території Росії. Київ вказує партнерам, з якими компаніями працювати і купувати озброєння, а європейці самостійно перевіряють виробників, перш ніж погоджуватися на угоди.

Україна все ще покладатиметься на західних партнерів щодо передової зброї, наприклад, у ракетах для Patriot. Але чиновники кажуть, що новий підхід дасть змогу Києву отримати зброю швидше і в більшій кількості, ніж чекати, поки буде виготовлено європейську зброю. Україна може це зробити, бо зараз через недостатнє фінансування її збройова промисловість працює набагато нижче рівня своєї виробничої потужності. За деякими оцінками – на 30%.

Прихильники цього підходу кажуть, що українські оборонні компанії здатні виробляти багато систем швидше і дешевше за західних постачальників. Українські компанії також адаптують обладнання більш конкретно до постійно мінливих потреб країни, одночасно зміцнюючи її оборонну промисловість на майбутнє.