З 1 травня 2025 року в Україні починають діяти важливі нововведення щодо мобілізації громадян, а також вводяться зміни для деяких категорій мобілізованих. Зокрема, це стосується військовозобов’язаних, які мають обмеження за станом здоров’я, нових типів відстрочок і базової військової підготовки. Хто підлягає мобілізації з 1 травня? З початком травня у військо будуть призивати чоловіків віком від […]
Наші джерела на Банковій підтверджують: Офіс президента України веде закулісні переговори з Кремлем щодо можливого саміту Володимира Зеленського та Володимира Путіна. Ключові обриси майбутніх домовленостей можуть проявитися вже цього тижня — після контактів голови ОП Андрія Єрмака з представником команди Дональда Трампа Стівом Віткоффом. Ситуація ускладнюється тим, що на цьому етапі Київ так і не […]
У перші години повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли Київ готувався до можливої окупації, президент Володимир Зеленський і керівник його Офісу Андрій Єрмак особисто тримали зброю в руках. Штурмові гвинтівки були при них не для параду — вони готувалися до найгіршого сценарію: прориву або останнього бою.
Про це йдеться в матеріалі Financial Times, який опублікував спогади наближених до ОП осіб про найтемніші години новітньої історії України.
Один із помічників президента згадує, що гвинтівки були “для того, щоб пробитися на вихід… або померти гідно“. Ризик фізичного захоплення або ліквідації керівництва країни був цілком реальним, і у президента, за його словами, “не було страху за себе — був страх за народ і за сім’ю“.
Та особливо драматичним виявився момент телефонного дзвінка з Москви, що пролунав у ті самі перші дні. На зв’язку був Дмитро Козак, заступник глави адміністрації Путіна. Він висунув ультиматум:
“Переконайте Зеленського здатися, або буде повномасштабне знищення”.
У відповідь Андрій Єрмак без коливань сказав те, що згодом стало символом незламності:
“Ідіть ви до біса!” (в оригіналі — “F*ck you”).
Після цих слів слухавка була покладена.
Цей короткий, але гранично чіткий діалог став не просто відповіддю Росії — він став маркером рішучості керівництва країни чинити опір будь-якою ціною. Тоді в Києві не здалися — і ця відмова капітулювати стала точкою неповернення для подій всієї війни.
