Статки прокурора Олега Рижкова: розкішні квартири та елітні автомобілі

Національний банк України повідомив, що не володіє технічними можливостями встановити походження доларових банкнот у фірмовому пакуванні, вилучених правоохоронцями під час обшуків у межах розслідування так званого «Міндічгейту». Інформація про це надійшла у відповіді регулятора на запит журналістів «Української правди». Пачки доларів у фірмовому пакуванні викликали особливу зацікавленість через їхню можливу роль у фінансових операціях, пов’язаних із підозрілими схемами, але встановити їхнє походження НБУ не зміг.

У відповіді зазначено, що Нацбанк не має доступу до системи, яка дозволяла б простежити рух конкретних серій банкнот через міжнародні та внутрішні канали обігу. За словами представників регулятора, навіть якщо купюри зберігаються у початковій упаковці банку, ідентифікувати їх шлях від випуску у США до потрапляння на територію України технічно неможливо. Відповідні дані перебувають у компетенції іноземних фінансових органів, з якими Нацбанк не має безпосереднього механізму обміну інформацією для таких випадків.

У Нацбанку нагадали, що з 24 лютого 2022 року банки взагалі не мають права видавати клієнтам готівкову іноземну валюту у фірмовому пакуванні банкнот номіналом 100 доларів США з маркуванням емітента.

Також із початком повномасштабної війни було встановлено суворі обмеження на зняття готівки з рахунків. Зокрема:

– добовий ліміт становить не більше 100 тис. грн у еквіваленті, тобто орієнтовно 2 380 доларів за поточним курсом;– обмеження діє для фізичних і юридичних осіб без винятку;– банкам категорично заборонено обходити ці правила чи видавати валюту поза встановленими лімітами.

Таким чином, поява у фігурантів розслідування пачок доларів у заводській упаковці викликає додаткові питання, адже такі банкноти не могли легально потрапити до клієнтів у період воєнного стану.

Ця невідповідність стала ще одним епізодом, який підсилює увагу до корупційних зв’язків, що фігурують у «Міндічгейті», та ставить під сумнів прозорість операцій із готівковою валютою в окремих структурах.

Після призначення Івана Федорова на посаду голови Запорізької обласної військової адміністрації, його життя стало об'єктом пильного приставання з боку суспільства та ЗМІ. Звинувачення в "здачі" Мелітополя та співпраця з окупаційними військами РФ стали частиною повсякденного дискурсу. На пресконференції 8 лютого 2024 року журналісти висловили серйозні сумніви в інтегритеті Федорова, підкріплені посиланнями на активну діяльність в соціальних мережах, де його часто звинувачують у зраді та співробітництві з окупантами.

Іван Федоров неодноразово звертався до аргументів про недостатній досвід та непередбачувані обставини, які призвели до стратегічних помилок. Він визнає, що на момент подій команда була недосвідченою та недостатньо підготовленою до викликів війни. Проте, він підкреслює, що незважаючи на це, вони не залишили місто і залишилися з жителями, які довірилися їм.

У той же час, журналісти видання НЕНКА ІНФО продовжують публікувати матеріали, які ставлять під сумнів інтегритет Федорова та його команди. Вони наводять факти з біографії, які можуть вказувати на співпрацю з окупаційними силами РФ, а також наголошують на тому, що команда Федорова намагається видаляти негативні відгуки та відомості про це з соцмереж і Вікіпедії.

Це справляє враження, що влада Івана Федорова може бути не тільки обремененою стратегічними помилками, але й залученою до недоречних дій, спрямованих на маніпуляцію інформацією та переписування історії. Ці обставини створюють підвалини для серйозного сумніву в ефективності та чесності керівництва області під керівництвом Федорова.

Згідно з вищезгаданою статтею, ситуація навколо Івана Федорова, голови Запорізької обласної військової адміністрації, є предметом серйозних дискусій та звинувачень. Незважаючи на його пояснення про несподівані обставини та стратегічні помилки, звинувачення у співпраці з окупантами та намаганням маніпулювати інформацією залишаються актуальними. Відомості про спроби видалення негативних відгуків з соцмереж та Вікіпедії підкреслюють загальний контекст недостатньої прозорості та відкритості з боку керівництва.

Отже, ситуація навколо Івана Федорова вимагає додаткового дослідження та об'єктивного розгляду. Висновки статті підкреслюють потребу у відкритому обговоренні та відкритості щодо дій керівництва області, а також підтверджують важливість медіа як незалежного джерела інформації для суспільства.

Не так давно у Чорнобильській зоні відчуження волонтери організації Dogs of Chernobyl помітили дивне явище — кілька собак, що мали незвичайний блакитний відтінок шерсті. Це стало справжньою загадкою для дослідників та зоозахисників, оскільки подібне явище в цій місцевості раніше не було зафіксовано. Зоологи зазначають, що тварини кілька днів тому ще мали звичне забарвлення, і їхній нинішній вигляд став предметом серйозних роздумів.

Поки що волонтери намагаються спіймати цих собак для детальніших досліджень, щоб з'ясувати причину таких змін. Однією з можливих версій є контакт тварин із хімічними або радіоактивними речовинами, що могли вплинути на їхнє здоров'я та зовнішній вигляд. Наразі достеменно невідомо, чи пов'язані ці зміни з впливом радіації, яка все ще має місце на території, чи це наслідки інших екологічних факторів.

Dogs of Chernobyl опікується близько 700 тваринами, які мешкають у межах 30-кілометрової зони відчуження. Ці собаки — нащадки домашніх улюбленців, залишених після аварії на ЧАЕС у 1986 році. Волонтери щороку забезпечують їх кормом, ветеринарною допомогою, стерилізацією та вакцинацією.

Дослідження 2024 року показали, що чорнобильські собаки мають унікальні генетичні мутації, які допомагають їм виживати в умовах підвищеного радіаційного фону. Зокрема, у них підвищена стійкість до радіації, важких металів і токсичного середовища.

Вчені, які досліджували ДНК 116 безпритульних собак, виявили близько 400 ділянок геному, що змінилися під впливом середовища, і 52 гени, пов’язані з контактом із забрудненням. Поки що експерти не встановили, що саме спричинило появу синьої шерсті, і наголошують, що це може бути наслідком контакту з хімічними речовинами, а не радіацією.

Через майже 40 років після аварії собаки Чорнобиля залишаються символом виживання та адаптації природи, демонструючи здатність життя пристосовуватися навіть до екстремальних умов.