Суд у Чернігові визнав утримання в ТЦК «рабством», але не звільнив чоловіка

Наприкінці 2025 року Державний оператор тилу Міністерства оборони України завершив укладання 12 контрактів на забезпечення харчуванням Збройних сил України у 2026 році. Загальна сума домовленостей сягнула 15,07 млрд грн. Формально ці угоди мали стати черговим етапом реформи тилового забезпечення, однак фактично вони знову привернули увагу до системних проблем у сфері закупівель — від обмеженої конкуренції до сумнівної якості продуктів для військовослужбовців.

Керівництво ДОТ на чолі з Арсеном Жумаділовим уперше застосувало модель довгострокових контрактів терміном від дев’яти до дванадцяти місяців. Такий підхід декларувався як інструмент стабільності постачань і прогнозованості витрат. Водночас сам формат угод не усунув головної вади системи — залежності від закритого каталогу з приблизно 340 позицій, за яким і відбуваються закупівлі. Саме каталог, за оцінками аналітиків, суттєво обмежує участь нових постачальників і знижує рівень реальної конкуренції.

Механізм зловживань виглядає класично: постачальники завищують ціни на популярні та масово споживані продукти і водночас занижують вартість екзотичних або маловживаних позицій, які військові практично не замовляють. Це дозволяє формально зменшити загальну вартість пропозиції по всьому каталогу та виграти тендер, компенсуючи «дешеві» позиції надприбутками на базових продуктах.

Ще одна системна проблема — відсутність у закупівлях великих національних рітейлерів. За даними розслідувачів, великі мережі уникають участі через високі ризики: ймовірність замовних кримінальних проваджень, тиск з боку податкових органів та вплив так званої «старої мафії», яка роками контролює ринок харчування для армії.

Хоча ДОТ формально запровадив обмеження цін на окремі позиції, експерти застерігають: це не вирішує проблему по суті. Старі постачальники, які зберегли доступ до тендерів, компенсують втрати за рахунок зниження якості продукції. Яєць по 17 гривень, як три роки тому, вже немає, зате залишаються поставки неякісних або фальсифікованих продуктів за ціною першосортних.

Ці побоювання підтверджуються результатами аудиту Рахункової палати за 2024 рік. Перевірка показала, що понад половина військовослужбовців не задоволені харчуванням. За дев’ять місяців 2025 року кожна п’ята відібрана партія консервів не відповідала вимогам якості, 45% зразків сиру виявилися фальсифікатом, а 42% напівкопчених і сирокопчених ковбас не відповідали стандартам безпечності.

Формально агентство Арсена Жумаділова нарахувало постачальникам штрафні санкції на суму 125,54 млн грн. Однак ефективність цього механізму залишається вкрай низькою. Добровільно компанії сплатили лише 20,10 млн грн, тоді як близько 84% нарахованих штрафів фактично «зависли» і не були стягнуті.

У підсумку, попри зміну назв і декларовані реформи, система харчування для ЗСУ продовжує працювати за старими правилами: із закритим колом постачальників, маніпуляціями з цінами та хронічними проблемами якості, за які зрештою розплачуються військові.

Колишній військовий прокурор Денис Чехунов опинився в центрі нового антикорупційного розслідування. Після багаторічної служби в органах прокуратури Чехунов виїхав до Словаччини, а журналістські та правоохоронні перевірки виявили значні активи його родини, що не були повністю відображені у офіційних деклараціях. За даними слідства, родина накопичила елітну нерухомість, сотні гектарів землі та чималі фінансові ресурси, а також створила розгалужену мережу бізнесів, діяльність яких не завжди відповідала законодавчим вимогам України.

Кар’єра Дениса Чехунова розпочалася на початку 2000-х років у прокуратурі Харківської області. Згодом він працював транспортним прокурором, а у 2015 році очолив управління процесуального керівництва головної військової прокуратури, де займався кримінальними справами високого рівня. Саме на посаді керівника цього підрозділу його дії та рішення почали привертати увагу громадськості та антикорупційних органів.

Однією з найбільш резонансних знахідок у деклараціях став елітний пентхаус у новобудові на Печерську, на вулиці Старонаводницькій, 4в. Офіційною власницею вказана мати прокурора — Ніна Чехунова. У 2014 році вона придбала квартиру площею 137 квадратних метрів за 4,1 мільйона гривень, а також паркомісце, що обійшлося у 284 тисячі. Сам прокурор отримав право користування цією нерухомістю і вніс її у свою декларацію.

У розпорядженні Чехунова також виявлено заміський маєток у селі Коротич під Харковом площею 515 квадратних метрів. Дружина прокурора, Каріна Решта, має власну квартиру в Харкові, але встановити її місце розташування не вдалося. Натомість у реєстрі знайдено нежитлові приміщення загальною площею 9206 квадратних метрів, що раніше були оформлені на Каріну Решту та змінювали власників у 2017–2018 роках. Ці об’єкти мали бути задекларовані, адже на той момент вона ще залишалася власницею.

Чим займається дружина прокурора, яка декларувала високі доходи, але не вказала жодної компанії? Розслідування показало, що Каріна Решта була ФОПом, а також засновницею або співвласницею щонайменше п’яти компаній — від фермерського господарства «ІВОЛГА» до будівельної фірми «Лігабудсервіс» та агрофірми «Фауна». Участь у цих компаніях також брали родичі прокурора: мати, брат Валентин Чехунов та його син — Микола Чехунов, який сьогодні також працює у військовій прокуратурі.

Родина Чехунових володіє значним масивом нерухомості. Брат прокурора має два будинки в Харкові — один площею 169 квадратів, другий — понад 600. Батько чиновника володіє будинком у Коротичі площею 545 квадратних метрів і квартирою на 185 квадратів. У його декларації також зазначені два автомобілі Toyota Camry, один з яких був придбаний всього за 10 тисяч гривень, що викликає додаткові запитання. Заощадження батьків сягають 1,7 мільйона гривень та 96 тисяч доларів.

Мати прокурора є власницею цілої мережі підприємств — від мисливського господарства «Снайпер», яке орендує 4127 гектарів угідь, до компаній «Малюк 1», «Малюк 2», «Малюк 3», «НВН» та «Яруга 1». Масштаби бізнес-активів родини значно перевищують те, що офіційно декларував сам прокурор.

Після початку перевірок і журналістських розслідувань Денис Чехунов виїхав до Словаччини, де перебуває досі. Питання щодо повноти його декларацій, походження активів та можливого конфлікту інтересів залишаються відкритими — і, як очікується, стануть предметом уваги контролюючих органів.

Останнім часом проблема збереження історичного середовища Києва набула особливої гостроти. Активісти та експерти в галузі охорони культурної спадщини б'ють на сполох, звертаючи увагу громадськості та влади на загрозливу тенденцію до руйнування старовинних будівель та спотворення історичних ландшафтів міста.

У столиці на вихідних спалахнув скандал. Знесли садибу Зеленських. Мер Києва Віталій Кличко вже встиг назвати те, що відбулося «цинічною провокацією» і зазначив, що профільний департамент КМДА за кілька днів до того відправив до Мінкульту документи, аби захистити будівлю і надати статус пам’ятки:

«Активісти приходять під будівлю мерії. Мовляв, «Кличко зніс памʼятку». Але чому обурені демонстранти не йдуть і не ставлять питань парламенту, який вже понад 5 років так і не ухвалив поданий містом законопроєкт, щоб столиця мала важелі впливу на недобросовісних власників старовинних будівель? Чому не звертаються до уряду, від якого місто вже стільки років вимагає повернути у власність громади будинок Сікорського, який перебуває на балансі Міноборони. Той же Кабмін заблокував передачу громаді Гостинного двора, який місто разом з активістами повернуло з приватної власності в державну. А памʼятка теж стоїть без реконструкції і руйнується».

Відповідь від в.о. міністра культури Ростислава Карандєєва не забарилася. Він назвав це неправдивими закидами, звинуватив у всьому столичну владу, яка неналежно працює на цьому напрямку.

Тим часом, вчора, 22 липня, Консультативна рада Департаменту охорони культурної спадщини КМДА вже втретє (!) не підтримала включення Садиби Зеленських, 1890 р. до Переліку памяток м. Києва. Про це повідомив активіст Дмитро Перов.

Вперше облікову документацію подала ГО Мапа Реновації у грудні 2022 р. Вдруге – доопрацьований пакет документів розглядався в квітні 2024 р. Втретє уже нова облікова від ГО Спадщина була розглянута, 22 липня 2024 р. Вже після того, як будинок, підло знесли забудовники “тургенєви” й після заяв Кличка та представників Департаменту.

Дії – а точніше бездіяльність Департаменту прямо призвели до зруйнування історичної памʼятки у минулу пʼятницю. А відмова у наданні їй статусу – виключає юридичний механізм щодо зобовʼязання її відновлення згідно ЗУ «Про охорону культурної спадщини». Й попри нібито підписаний меморандум з забудовником про відновлення, скоріш за все ніякого відновлення будинку не буде.

“Схема наступна: забудовник підписує меморандум з містом про відновлення. Про це пишуть ЗМІ. Кличко – герой України. Але якщо садиба не памʼятка – нема юридичних підстав її відновлення. Цей меморандум просто ніхто не виконуватиме” – зазначив активіст Дмитро Перов.

Схоже Карандєєв таки переграв Кличка, бо сьогодні 23 липня, Міністерство культури та інформаційної політики України визнало Садибу Зеленських, 1890 р. памʼяткою архітектури та зобовʼязала Департамент охорони культурної спадщини КМДА, який ще вчора не підтримав надання історичній будівлі статусу памятки (на думку, члена ради Богдана Кодушка – вона не має жодної – ані історичноі, ані архітектурної, ані культурної цінності.) внести її до Переліку памяток м. Києва.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини» тепер – власник буде зобовʼязаний відновити будівлю в первісному вигляді. Інакше – вона буде првернути до державної або комунальної власності міста.

Тим часом правоохоронці оголосили підозру власникові будівлі, за вказівкою якого у Києві знесли садибу Зеленських — історичну будівлю кінця ХІХ століття. Наразі слідчі оголосили власникові будинку про підозру за ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України — умисне пошкодження та знищення майна, на яке судом накладено арешт. Санкція статті передбачає штраф від 17 000 до 68 000 гривень або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.