Суддю звинувачують у підробці документів для виїзду за кордон під час війни

Новий закон щодо посилення мобілізації в Україні призначений для забезпечення ефективної обороноздатності країни. Окрім звичайної повістки, він вводить ще один документ — "вимогу" від Територіальних Центрів Комплектування (ТЦК), який надає можливість військкомату обмежити право керування автомобілем особі, яка ухиляється від військової повинності.

Ця "вимога" виставляється в разі, якщо військовозобов'язаний протягом 60 днів після набрання законної сили закону не надав своїх персональних даних або не з'явився на призов до ТЦК, або не пройшов медичний огляд. Якщо встановлюється факт порушення, військкомат звертається до поліції з метою затримання особи.

У випадку, якщо поліція не може затримати особу за письмовим повідомленням, ТЦК висилає призовнику "вимогу" звичайною поштою рекомендованим листом. Якщо особу не знайдено за адресою або вона відмовляється розписатися за листом листоноші, вважається, що вимога не була вручена.

Якщо протягом 10 календарних днів особа не з'явиться до ТЦК, військкоми через суд починають обмежувати її права на керування автомобілем. Це ставить під відповідальність тих, хто ухиляється від військової служби, та сприяє зміцненню обороноздатності держави.

Висновки до вищезгаданої статті підкреслюють важливість нового закону щодо посилення мобілізації в Україні. Введення "вимоги" від Територіальних Центрів Комплектування (ТЦК), яка дає можливість обмежувати право керування автомобілем особам, що ухиляються від військової повинності, є важливим кроком у зміцненні обороноздатності країни.

Цей закон має на меті підвищити відповідальність тих, хто ухиляється від виконання військової служби, та забезпечити ефективну мобілізацію в разі потреби. Він встановлює чіткий алгоритм дій щодо видачі "вимоги" та подальших заходів у випадку порушення війсь

У травні в Україні спостерігалася значна мобілізація громадян, що виявилася ефективною та активною, порівняно з попередніми місяцями. Інформацію про це надав у рамках брифінгу секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони й розвідки Роман Костенко. Такий ріст активності громадян свідчить про зростання усвідомлення суспільства щодо важливості національної безпеки та обороноздатності країни. Виявлення такого зацікавлення та готовності до дій сприяє утвердженню стабільності та безпеки в Україні. Це важливий крок у напрямку консолідації суспільства та підвищення його відповідальності перед державою.

Костенко відзначив, що травень 2024 року став найпродуктивнішим місяцем у плані мобілізації з початку 2023 року. Він зазначив, що серед факторів, які сприяли посиленню мобілізації, було набрання чинності нового закону, а також зростання свідомості громадян.

“Я вважаю, що багато людей, які хотіли мобілізуватися в період розробки закону, чекали на умови, і в травні вони вирішили вступити до війська”, – сказав він.

Костенко також висловив думку, що ефективність нового закону про мобілізацію можна буде оцінити безпосередньо в армії вже через кілька місяців.

Також стало відомо, що Кабінет Міністрів України розширив можливості бронювання від мобілізації для працівників підприємств оборонно-промислового комплексу.

У Російській Федерації до судового розгляду, пов’язаного з багатомільярдними фінансовими зобов’язаннями, залучили Єлизавету Ющенко — колишню невістку третього президента України Віктора Ющенка. Судовий спір стосується боргу її колишнього чоловіка, а сама справа має складний і резонансний характер через значні суми та публічний статус фігурантів.

За наявною інформацією, російські кредитори намагаються з’ясувати коло осіб, які можуть бути опосередковано пов’язані з фінансовими операціями боржника. У цьому контексті ім’я Єлизавети Ющенко з’явилося серед учасників процесу, хоча вона не є основною стороною конфлікту. Йдеться про перевірку можливих майнових або фінансових зв’язків, що могли існувати під час шлюбу.

Після спливу строків повернення боргу кредитор заявив, що отримав лише часткову компенсацію. Водночас подружжя ініціювало розлучення та уклало шлюбний контракт. У Росії це розцінили як можливу спробу перерозподілу майна з метою мінімізувати фінансові зобов’язання. У суді вимагають стягнути понад 1,3 млрд рублів разом із відсотками.

Спочатку відповідачем у справі був лише Єфімцев. Однак суд першої інстанції визнав боргові зобов’язання спільними для подружжя та залучив до процесу і Єлизавету Ющенко. Таким чином, її можуть визнати солідарною боржницею.

Сама Ющенко заперечує претензії. Вона наполягає, що відповідно до умов шлюбного договору все цінне майно перейшло колишньому чоловікові, а отже вона не має нести відповідальність за його фінансові зобов’язання. Рішення суду сторона захисту планує оскаржити в апеляційній інстанції.

Публічних коментарів від представників родини Ющенка або української сторони наразі немає.

Дедалі більше українців, виснажених тривалою військовою агресією, демонструють готовність обговорювати територіальні компроміси в обмін на реальні гарантії безпеки та припинення бойових дій. Цей феномен експерти та західні медіа пояснюють насамперед емоційною та фізичною втомою населення, що пережило роки постійного напруження, втрати близьких та руйнування інфраструктури. Багато громадян прагнуть хоча б часткової стабільності та можливості планувати майбутнє без постійного страху нових атак.

Аналітичні матеріали західних видань відзначають, що така зміна суспільних настроїв не обов’язково свідчить про зменшення патріотизму чи готовності обороняти країну. Насправді, мова йде про прагматичний запит на безпеку та відчуття контролю над власним життям. Для багатьох українців питання збереження територій залишається ключовим, але одночасно з’являється усвідомлення того, що повна перемога у війні може вимагати ще тривалого часу і величезних людських ресурсів.

Тенденцію підтверджують і результати соціологічних досліджень українських інституцій. За даними опитувань, станом на кінець січня 2026 року близько 40% українців заявили про готовність підтримати виведення українських військ з окремих районів Донбасу заради завершення війни. Водночас лише невелика частина з них — близько 9% — погоджується на такий крок без значних застережень. Ще 31% вважають подібний сценарій загалом прийнятним виключно за умови отримання чітких гарантій безпеки з боку США та європейських країн.

Разом із цим суспільство залишається глибоко поділеним. Понад половина опитаних — близько 52% — категорично виступають проти будь-яких територіальних поступок і наполягають на збереженні територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах. Такий баланс думок, на думку західних аналітиків, створює ризик внутрішнього напруження та політичного розколу в разі спроб реалізації компромісних сценаріїв.

Окрему увагу міжнародні оглядачі приділяють можливим політичним наслідкам для президента Володимира Зеленського. Зазначається, що офіційна згода на втрату частини територій може суттєво змінити його сприйняття як всередині країни, так і за кордоном — від образу символу опору до політика, який погодився на тривалу окупацію українських земель.

Водночас для значної частини українців ключовою умовою будь-яких переговорів залишається наявність дієвого механізму захисту від нової війни. Проста відмова від територій без вступу до НАТО або отримання рівноцінних гарантій безпеки сприймається більшістю як капітуляція, а не як шлях до стійкого миру.

Офіційна позиція української влади залишається незмінною. Вона закріплена в Конституції та неодноразово підтверджувалася заявами РНБО, Офісу президента та Міністерства закордонних справ. Київ наполягає на повному відновленні територіальної цілісності та наголошує, що будь-які «торги» територіями є юридично нікчемними й створюють небезпечний прецедент для світового правопорядку.

Попри це соціологічні дослідження, які фіксують зміну суспільних настроїв, залишаються важливим орієнтиром для міжнародних партнерів. Саме ці дані дедалі частіше враховуються під час формування стратегій подальшої військової, фінансової та дипломатичної підтримки України у 2026 році.