Сусідські суперечки на тлі постійного шуму: як гучні вечірки на Дарниці переросли у публічний конфлікт

Десятого березня цього року виповнюється рік з дня винесення вироку українському правозахиснику Максиму Буткевичу. Після присудження йому 13 років позбавлення волі, протягом останніх 20 місяців колишній журналіст ВВС перебуває у полоні в Росії. Останній візит адвоката та отримана інформація від батьків Буткевича до колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині надихнули трохи оптимізму. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Листи від друзів вже відправлені, але їх доставка може зайняти деякий час. Максим повідомив, що не отримав передачі від української сторони, яку планувалося передати військовополоненим напередодні новорічних свят. На жаль, разом з цією передачею Буткевич не отримав також листа від своїх батьків. Навіть після надходження посилки, російська сторона не підтвердила її вручення полоненим. Щодо умов у колонії, Буткевичу дозволили користуватися бібліотекою, що раніше було заборонено. Його зовнішній вигляд покращився, а харчування, за словами матері, теж мало б стати кращим. Наступного місяця, 13 березня, у Верховному суді Москви розглядатимуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову підтримують надію на зустріч з сином і надіються на його обмін. “Наша головна мета – дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію на його повернення”, – підкреслює Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич вирішив долучитися до фронту на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, незважаючи на відсутність військового досвіду, крім навчання на військовій кафедрі, де отримав філософську освіту. У червні 2022 року він потрапив у полон разом із своїм підрозділом у районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Після цього російські ЗМІ розпочали масштабну кампанію дезінформації, називаючи його “переконаним фашистом” та “головним підривником режимів” у Казахстані та Білорусі. Десятки російських сайтів поширювали фейкові новини, де його класифікували як “бойовика”, “нациста”, “пропагандиста” і “русофоба”, приписуючи йому навіть розпалювання громадянської війни. Також його називали “британським шпигуном” через його минулу роботу на BBC.

Максим Буткевич є відомим правозахисником в Україні, який протягом десятиліть адвокатував права людей та допомагав сотням мігрантів. У його біографії значиться робота в українській службі ВВС у Лондоні, викладання у Києво-Могилянській академії та робота в ООН.

Колеги та друзі описують Максима Буткевича як пацифіста та захисника мігрантів, який публічно засуджував різноманітні форми нетерпимості та фашизму. Майже 15 років свого життя він присвятив боротьбі за права людини. Максим був членом правління українського відділення Amnesty International та співзасновником організації “Без кордонів”, яка активно виступає проти ксенофобії та расизму в Україні, а також надає допомогу переселенцям. Він відзначився в боротьбі за визволення в’язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

“Максим боровся проти дискримінації, ворожніх висловлювань та виступав за те, щоб Україна не виганяла людей до країн, де їм загрожувала небезпека. Він допомагав їм знайти притулок тут”, – розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

Згідно з версією російських слідчих, у червні 2022 року Максим вистрілив із протитанкового гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку, де, за їх словами, були двоє людей. Проте, за словами його матері, його підрозділ ніколи не перебував у Сєвєродонецьку, а воював біля Золотого й Гірського. У серпні 2023 року суд у Москві підтвердив вирок правозахиснику. Після цього Максим на три місяці зник у російській каральній системі, і ні рідні, ні адвокати не знали його місцезнаходження. Виявилося, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве). Amnesty International називає вирок Максиму Буткевичу “помстою російської влади за його правозахисну діяльність”, а зізнання, яке він, за їхніми словами, зробив, – вимушеним.

У результаті дослідження статті про Максима Буткевича виявлено, що він є видатним правозахисником та активістом, який протягом багатьох років боровся за права людини та публічно виступав проти нетерпимості та фашизму. Його діяльність включала участь у роботі Amnesty International та співзаснування організації "Без кордонів", яка надавала допомогу переселенцям та боролася з ксенофобією та расизмом.

Проте, за версією російських слідчих, йому було пред'явлено обвинувачення у вистрілі з протитанкового гранатомета по житловому будинку у Сєвєродонецьку, що викликало смерть двох осіб. Однак згідно з відомостями його матері та інших джерел, його підрозділ не перебував у зазначеному місті.

Після вироку у Москві Максима Буткевича зник на три місяці, а потім виявилось, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині. Amnesty International та інші правозахисні організації вважають вирок Максиму неправомірним і спрямованим на помсту за його правозахисну діяльність.

Отже, справа Максима Буткевича є ще одним прикладом порушення прав людини та правозахисної діяльності у Росії, і необхідно продовжувати міжнародний тиск на владу цієї країни для його звільнення та захисту прав і свобод усіх громадян.

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

На момент оточення наказу на відступ не було, і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підкреслив, що його війська не повинні битися до останньої людини. Це вказувало на можливість майбутнього наказу на відступ, проте ситуація залишалася напруженою.

Українські батальйони, оточені біля Прогресу, отримували допомогу через важкі дрони, які постачали продовольство, воду та боєприпаси. Проте ці ресурси не могли безкінечно забезпечувати військових і не замінювали важкі боєприпаси чи не надавали можливості для евакуації поранених.

Операція з прориву з оточення стала критично важливою. Близько 14:00 вчора, внаслідок важкої ситуації, спостережні пункти 1-го та 3-го батальйонів потрапили в повне оточення. Командир бригади не віддав наказ на прорив, що змусило особовий склад самостійно діяти в умовах обмеженого часу та ресурсів.

Завдяки злагодженій роботі артилерії, аеророзвідки та суміжних сил, батальйони змогли вирватися з оточення. Операція була надзвичайно напруженою і складною; затримка хоч на кілька годин могла призвести до утворення другого кільця оточення, що могло б серйозно підкріпити російську пропаганду.

Бійці 31-ї та 47-ї механізованих бригад продовжують боротьбу і залишаються основними стовпами оборони на даній ділянці фронту. Важливість цієї операції підкреслює необхідність довіри до сержантського та офіцерського складу, які на передовій забезпечують ефективне командування і координацію дій в критичних ситуаціях.

Психологи та дієтологи дедалі частіше наголошують на тому, що харчування є важливою складовою нашого психоемоційного здоров’я. Щоденні звички у виборі їжі можуть або підтримувати стабільний настрій, або, навпаки, поступово підсилювати тривожність, дратівливість і відчуття виснаження. Багато продуктів здаються абсолютно безпечними, проте їхній вплив на нервову систему виявляється значно сильнішим, ніж ми уявляємо.

Одним із найочевидніших, але водночас найчастіше недооцінених факторів є кофеїн. Надмірне споживання кави, міцного чаю чи енергетичних напоїв різко підвищує рівень кортизолу — гормону стресу, що прямо впливає на роботу серця та нервову регуляцію. Саме тому після кількох чашок кави можуть виникати тремтіння, внутрішня напруга, прискорене серцебиття та надмірна збудливість. Для людей, схильних до тривожних розладів або панічних атак, такий вплив стає особливо небезпечним і здатний спричинити різкі емоційні перепади.

Свою роль відіграють і солодощі, а також продукти з високим глікемічним індексом. Торти, солодкі напої, випічка з білого борошна спричиняють різкі скачки рівня глюкози в крові. Спочатку людина відчуває приплив енергії та збудження, але дуже швидко настає спад сил, роздратованість, відчуття «виснаження» й емоційна нестабільність. Чим частіше повторюється цей цикл, тим важче організму утримувати стабільний настрій.

Окрему увагу експерти приділяють фастфуду, готовим соусам і продуктам з високим вмістом трансжирів. Такі страви негативно впливають і на травну систему, і на роботу мозку. Вони погіршують концентрацію, сприяють хронічній втомі та можуть посилювати відчуття внутрішнього напруження. Нерідко люди помічають: після «важкого» перекусу стає складніше зібратися, з’являється апатія або, навпаки, безпричинна злість.

Психологи радять не лише обмежувати такі продукти, а й свідомо замінювати їх на ті, що підтримують нервову систему. До заспокійливих умовно відносять банани, горіхи, індичку, вівсянку та інші страви, багаті на триптофан, магній і повільні вуглеводи. Вони допомагають організму стабільніше виробляти нейромедіатори, відповідальні за відчуття спокою та задоволення.

Важливу роль відіграє й режим харчування. Регулярні невеликі прийоми їжі впродовж дня допомагають уникнути різких стрибків глюкози та енергії. Коли між їжею проходить занадто багато часу, рівень цукру падає, з’являються дратівливість, тривога, відчуття, що «все не так», і навіть легкі запаморочення — усе це лише посилює загальний стрес.

Водночас фахівці підкреслюють: харчування саме по собі не вилікує від тривожних розладів і не замінить психотерапію чи медичну допомогу. Однак раціон без надлишку кофеїну, цукру та фастфуду робить організм більш стійким до стресу, допомагає м’якше переживати емоційні навантаження та менше «розгойдуватися» між підйомами й спадами настрою.

Якщо тривожність заважає спати, працювати або жити звичним життям, експерти радять звертатися до лікаря чи психолога. А контроль за тим, що на тарілці, у такому разі стає важливим додатковим кроком до більш стабільного самопочуття.