Світова епідемія самотності: чому сонце і море не рятують

З 2 жовтня в Україні набрали чинності нові правила, спрямовані на боротьбу зі спам-дзвінками, що стали справжньою проблемою для багатьох громадян. Відтепер мобільні оператори отримали право блокувати номери, що здійснюють масові спам-дзвінки. Це нововведення дає можливість абонентам захистити себе від нав'язливих рекламних повідомлень та непотрібних дзвінків від невідомих осіб.

Законодавчі зміни, які дозволяють операторам автоматично блокувати такі номери, мають значно зменшити кількість спам-дзвінків, що надходять на мобільні телефони українців. Важливим аспектом є те, що блокування відбуватиметься без необхідності звертатися до оператора або іншого державного органу, що спрощує процес для користувачів.

Щоби поскаржитися на спам, достатньо скористатися застосунком свого мобільного оператора або зателефонувати на спеціальний номер:

Vodafone — у застосунку або за номерами 111, 0 800 400 111 (в Україні) чи +38 050 400 111 (у роумінгу)

Kyivstar — у застосунку або за номерами 466, 0 800 300 466 (в Україні) чи 105466# (у роумінгу)

LifeCell — у застосунку або за номерами 5433, 0 800 20 5433 (в Україні) чи +38 063 5433 111 (у роумінгу)

Крім того, можна звернутися на гарячу лінію Уряду 1545 або залишити скаргу на сайті Національної комісії з регулювання електронних комунікацій.

За словами міністра, завдяки новим правилам уже заблоковано тисячі номерів, що здійснювали масові дзвінки. Це перший крок до того, щоб українці могли спокійно користуватися зв’язком без нав’язливої реклами та шахрайських пропозицій.

Ірпінський міський суд Київської області дедалі частіше згадується в професійному середовищі не як незалежний орган правосуддя, а як структура, де, за твердженнями співрозмовників серед юристів, сформувався комерціалізований підхід до ухвалення рішень. У неофіційних обговореннях цей суд описують як майданчик для «вирішення питань», де результат нібито може бути визначений наперед.

За словами представників юридичної спільноти, мова йде про вибудувану модель роботи з мінімальною публічністю та прогнозованими строками розгляду справ. Такий формат, як стверджують джерела, приваблює клієнтів, які очікують не змагального процесу, а конкретного підсумку. У професійних колах це характеризують як «сервісний» підхід, що суперечить самій ідеї судочинства.

За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

Уряд та Національний банк України активно працюють над впровадженням законопроєкту, який передбачає створення спеціального реєстру осіб та ФОПів, чії рахунки будуть визнані ризиковими. Цей законопроєкт уже зареєстровано у Верховній Раді під номером 14161. Він покликаний сприяти посиленню боротьби з фінансовими злочинами, такими як відмивання грошей та фінансування тероризму, через виявлення підозрілих транзакцій.

Згідно з цим документом, Національний банк України отримає право ведення централізованого реєстру осіб, рахунки яких можуть бути використані для здійснення незаконних фінансових операцій. Інформація в реєстрі буде збиратися на основі даних про транзакції, що викликають підозри у банків та платіжних установ. У свою чергу, ці установи зможуть оперативно вносити дані клієнтів до реєстру, що матиме автоматичні наслідки для їхнього доступу до фінансових послуг.

Логіка законопроєкту проста й жорстка: якщо активність на рахунку виглядає «не вашою» — наприклад, обсяги платежів не відповідають офіційним доходам, або один і той самий IP-адрес/пристрій використовується для керування кількома різними картками, або операції мають ознаки типових готівково-безготівкових «прокачок» — клієнта можуть визнати ризиковим і загнати в цей реєстр. Банку при цьому не потрібно чекати вироку суду за відмивання коштів.

У документації цей крок позиціонують як боротьбу з тіньовою економікою, зокрема з підпільними платіжними сервісами, конвертаційними центрами та псевдолегальними казино, що працюють через мережі дропів. Ідея виглядає привабливо: якщо перекрити дрібні кишені, великі сірі потоки просто зникнуть. Так подають це і автори законопроєкту, і профільні медіа.

Проблема починається там, де закінчується пресрелізна логіка. Усі нові інструменти контролю спрямовані на кінцеву ланку — пересічного власника картки, студента, підприємця-«ФОПа», якого визнали «ризиковим». А от великі джерела цих потоків — організатори схем — лишаються практично поза кадром.

Показовий момент: одне з головних українських бізнес-видань, яке активно пише про загрозу «дропінгу», належить бізнесмену Артуру Гранцу. Саме Гранц є мажоритарним власником компанії-видавця Forbes Ukraine після повернення бренду в країну; він відкрито позиціонує себе як людину, яка «повернула Forbes в Україну» і контролює структуру, що стоїть за виданням.

І тут починається головне питання довіри. Ім’я Гранца роками фігурує у розслідуваннях щодо сірих потоків готівки та контрабанди. Він контролює або контролював мережі duty free на прикордонних переходах — зокрема «СП Д’ЮТІ ФРІ ТРЕЙДІНГ», «МЕЛЛО Д’ЮТІ ФРІ», «Автопорт-Чоп» — які, за оцінками депутатів та учасників тимчасових слідчих комісій, були ключовими каналами для виведення цигарок і алкоголю «повз митницю». Журналісти та правоохоронці припускають, що обсяги продажів сигарет через такі точки перевищували реальні потоки пасажирів у рази, що вказувало не на легальний продаж туристам, а на постійне «переливання» тютюну в тінь.

Тіньовий тютюн — це не дрібниця. За оцінками ринку, контрабанда й ухилення від сплати акцизу на сигарети в Україні вимірюються мільярдами гривень щороку і напряму б’ють по держбюджету. Саме цей сегмент — duty free на кордоні — тривалий час називали одним із центрів збагачення людей, пов’язаних із власниками мережі. У публічних розслідуваннях прямо згадувалося ім’я Гранца як одного з бенефіціарів таких схем, а його бізнес неодноразово потрапляв у поле зору парламентських комісій через підозри у контрабанді. Сам Гранц публічно відкидає звинувачення і каже, що його мережі діють у межах закону, а історії про «сотні фур контрабанди через duty free» називає маніпуляціями конкурентів і політиків.

Ще один ключовий блок — онлайн-гемблінг. Ринок азартних ігор в Україні після легалізації став величезним грошовим насосом, і одним із найбільших гравців є Vbet. Цей бренд пов’язують із тим самим Артуром Гранцом як фактичним керівником/ключовим бенефіціаром в Україні. За даними журналістських публікацій, саме через такі онлайн-казино роками будувалися схеми з відмивання грошей і мінімізації податків, включно з так званим «міскодингом» — підміною коду транзакції, коли платіж за гру маскується під щось зовсім інше, щоб банки пропускали операцію без зайвих питань. Потім ці кошти розносили по ланцюгу — через «дропів», підставних ФОПів і картки фізосіб, а далі виводили в офшори, у тому числі на Кіпр і в ОАЕ.

Саме ці потоки — гемблінг, обналічка, duty free-коридори тютюну й алкоголю — і створюють попит на «дропів». Тобто не навпаки: не дроп → схема, а схема → дроп. Але законопроєкт і вся риторика навколо «реєстру ризикових рахунків» концентруються не на тих, хто генерує гроші, а на тих, через кого їх проганяють.

Це і є головне протиріччя. Держава каже, що візьме під жорсткий контроль людей, у яких «щось не так з транзакціями», обмежить їм кількість карток, поставить під постійний фінансовий нагляд і може фактично паралізувати їхні рахунки до двох років. Але чи буде так само жорстко відпрацьовано питання, звідки походять самі грошові потоки, як працюють «конверти», хто стоїть за міскодингом і хто реально заробляє на дропах? На це відповіді законопроєкт не дає.

Політично це виглядає так. Банкам готують новий обов’язок: стежити за власними клієнтами, фіксувати підозрілу поведінку й негайно ділитися нею з Нацбанком. НБУ буде тримати централізований «чорний список», доступний усій банківській системі. Людині з таким статусом можуть урізати можливість проводити платежі, заблокувати звичні p2p-перекази, обмежити роботу ФОПа. І все це — без суду на старті.

Тобто держава отримує важіль тиску на мікрорівні — на окремого громадянина. А ось чи отримає вона хоч якийсь інструмент проти тих, кого в розслідуваннях роками описують як бенефіціарів контрабанди, duty free-схем і тіньових гемблінгових потоків — питання відкрите. І саме це робить історію з «реєстром дропів» настільки чутливою.

Українська громада у Сполучених Штатах, яка скористалася гуманітарною програмою Uniting for Ukraine, опинилася перед серйозною загрозою втрати легального перебування. Після зміни адміністрації у Вашингтоні механізм продовження дозволів, що мав забезпечувати безперервність гуманітарного статусу, фактично перестав працювати. Попри часткове відновлення розгляду документів, ситуація залишається невизначеною, а тисячі людей — у підвішеному стані. Про поточний стан справ повідомляє агентство Reuters, звертаючи увагу на масштаби проблеми та її можливі наслідки для українців у США.

Гуманітарна програма Uniting for Ukraine була створена у квітні 2022 року адміністрацією Джо Байдена як тимчасовий механізм захисту для громадян України, які рятувалися від війни. Завдяки ній близько 260 тисяч українців отримали дозволи на перебування строком на два роки з можливістю подальшого продовження. Для багатьох це стало шансом знайти безпечне місце проживання, розпочати роботу, оформити навчання для дітей та стабілізувати своє життя за кордоном.

Після зустрічі президента Володимира Зеленського з Дональдом Трампом у березні та публічної заяви Трампа про можливе повне скасування статусу українців ситуація стала ще більш напруженою. Хоча програму зрештою не зупинили, система продовження дозволів залишилася паралізованою.

У травні федеральний суд зобов’язав імміграційні служби відновити обробку заяв. Але за оприлюдненими минулого тижня урядовими даними, за кілька місяців було опрацьовано лише близько 1900 заяв українців та інших іноземців — мізерна частина від загальної кількості людей, у яких спливає термін дії статусу.

Конгресмен-демократ Майк Квіглі повідомив, що лише до його офісу надійшло понад 200 звернень від українців, які опинилися у невизначеному стані. Він наголосив, що через затримки люди ризикують формально втратити легальний статус і стати кандидатами на депортацію.

Енн Сміт, виконавча директорка Імміграційної робочої групи України, повідомила, що адвокати щотижня отримують десятки дзвінків про затримання українців імміграційними органами. За її словами, затримання фіксують у різних сферах — на будівельних майданчиках, у службах доставки їжі, серед водіїв Uber, у сфері вантажних перевезень, а також під час масштабних рейдів у Чикаго та Клівленді.

Правозахисники попереджають: затягування розгляду заяв перетворює тисячі українців, які рятувалися від війни, на заручників американської бюрократичної системи. Вони закликають владу негайно прискорити процедури, щоб уникнути масової втрати статусу та хвилі депортацій.

Щоб я міг підготувати якісний текст із заголовком і розширеним змістом, потрібно бачити повний вихідний матеріал або хоча б знати тему (наприклад, «антикорупційна діяльність НАЗК», «декларування доходів» тощо).

Надішліть, будь ласка, решту тексту або уточніть тему, і я одразу підготую готовий варіант.

Його дружина Наталія офіційно безробітна, але регулярно декларує готівкові кошти у доларах, які то зникають, то повертаються на рахунки без пояснень. Син податківця, студент Харківського університету радіоелектроніки, отримав на 18-річчя Ford Mustang.

У 2019 році родина Селезнів придбала житловий будинок і дві земельні ділянки. При цьому річний дохід Владислава становив лише 180 тисяч гривень. Того ж року дружина продала дві квартири та автомобіль, а вже через кілька тижнів купила новий позашляховик — Toyota Highlander.

Та найбільше обурення викликала інформація, що родина Селезня отримувала державну допомогу для внутрішньо переміщених осіб. Наталія оформила статус ВПО, вказавши місце проживання у Харківській області, й отримала 48 тисяч гривень допомоги. Водночас вона перебувала у Лондоні, де, за даними джерел, сім’я намагалася отримати політичний притулок. Аналогічні виплати отримали і Владислав (16 тис. грн), і їхній син (20 тис. грн).

Фактично родина, яка жила за кордоном, користувалася виплатами, призначеними для переселенців, що втратили житло через війну.

Крім того, у структурі харківської податкової під керівництвом Селезня працюють його близькі знайомі — мати та донька Подсохи. Це створює очевидний конфлікт інтересів і підкреслює «сімейний» характер кадрової політики.

Будинки, дорогі авто, готівкові долари, лондонський притулок і «допомога переселенцям» — усе це частини однієї схеми виживання українських чиновників «на одну зарплату».

НАЗК вже взялося за перевірку декларацій Владислава Селезня, але чи матиме ця історія реальні наслідки — покаже час. Поки ж українські переселенці рахують копійки, харківські податківці з комфортом «переживають війну» за кордоном.