Синоптики прогнозують заморозки на Київщині

Однак, як зазначає авторитетне видання The New York Times, цей оптимізм може бути дещо стриманим через ряд об'єктивних факторів. Ключовим обмеженням є кількість кваліфікованих пілотів, здатних керувати цими складними машинами.

Про те, що родина народного депутата Ярослава Железняка має тісні бізнес-зв’язки з росіянами та й досі веде бізнес в окупованому Донецьку, співпрацюючи з самопроголошеною владою ДНР, йшлося у нашому попередньому матеріалі. На додачу до вже озвучених фактів, журналістам через сторонній спеціальний пошуковий ресурс вдалося ідентифікувати матір Ярослава Железняка у російських соціальних мережах.

З’ясувалося, що у забороненому в Україні “Вконтактє” матір народного обранця Ірина Железняк представляється за дівочим прізвищем та активно публікує свої фото на розкішних авто. Ірина Железняк (Ходаріна) також називає себе мешканкою москви й має у друзях значну кількість росіян.

Цікаво, що і сам Ярослав Железняк мав профіль у “Вконтактє”, який й досі не видалений.

За допомогу у встановлені особи Ірини Железняк (Ходаріної) редакція висловлює вдячність спеціальним підрозділам правоохоронних органів України, які більш детально та глибоко досліджують проросійські корені активів та бізнес-діяльність родини народного депутата.

Нагадаємо, ще в березні 2020 року, коли “Компромат.Leaks” опублікувало дані, стверджувалося, що сім’я нардепа Ярослава Железняка “має бізнес в Донецьку і співпрацює з владою так званої ДНР”. З того часу пройшло понад три роки. Водночас згідно з даними OpenData, рідні політка й досі продовжують контролювати донецьку компанію ТОВ “КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ОФІСНОГО ЦЕНТРУ“ КОНГРЕС-ХОЛ”, а відповідно, й співпрацювати з окупаційною владою.

Так, за даними з Реєстру, серед співвласників ТОВ “КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ОФІСНОГО ЦЕНТРУ“ КОНГРЕС-ХОЛ” – Железняк Ірина Василівна – мати Ярослава Железняка.

Бізнес-партнером пані Железняк у цьому бізнесі є особа на ім’я Жигулін Олексій Михайлович. В Україні він перебуває під дією антиросійських санкцій РНБО.

Збройні сили України заявляють про збиття 13 російських військових літаків протягом двох тижнів, що представляє значне зростання порівняно з попередніми періодами конфлікту. У середині січня стало відомо, що українські Повітряні сили збили російський літак дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) А-50 та летючий командний пункт Іл-22. Проте, кількість збитих літаків РФ стрімко зросла в лютому. Загалом з 17 по 29 лютого українські військові, за даними командування ЗСУ, збили 13 літаків РФ, включаючи бомбардувальники Су-34 та винищувачі Су-35. Це зростання кількості збитих літаків РФ припадає на фоні значних затримок у постачанні західних боєприпасів, включаючи ракети для комплексів протиповітряної оборони (ППО). Такі дані публікуються Києвом, проте керівництво РФ в більшості випадків не визнавало ці втрати.

Високий рівень активності українських Повітряних сил в збиванні російських літаків за останні два тижні привертає увагу військових аналітиків, які вважають, що це може бути наслідком використання Україною ракет "земля-повітря" в рамках американського комплексу PATRIOT. Згідно з повідомленням американського видання Forbes, окрім PATRIOT, українці також можуть використовувати норвезькі зенітно-ракетні комплекси NASAMS. Варто зазначити, що джерело Військово-повітряних сил України в Головному управлінні розвідки вказує на те, що російський А-50 над Росією було збито переробленим радянським комплексом С-200.

Збільшення кількості збитих літаків РФ свідчить про більшу агресивність України, яка ризикує використовувати пускові установки PATRIOT поблизу лінії фронту для завдання шкоди російським літакам, за словами ВВС Джастіна Бронка, старшого наукового співробітника Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI). Збільшення кількості збитих літаків також може бути пов'язане з їхнім розміщенням ближче до лінії фронту в Україні, де Росія активно використовує бомбардувальники Су-34 для атак на населені пункти та інфраструктуру.

Відповідно до речника Повітряних сил України Юрія Ігната, хоча він не підтвердив прямо використання PATRIOT та NASAMS для збивання літаків, але і не заперечив цього. Він зауважив, що Україна має інструменти, які здатні діставати російські літаки на великих відстанях. Варто відзначити, що західні системи ППО, такі як PATRIOT і NASAMS, зазвичай використовуються для захисту великих міст і стратегічних об'єктів всередині держави, але вони можуть бути переміщені на різні напрямки.

Успішне збивання російських літаків дозволило відтіснити їх від лінії фронту та зменшити інтенсивність авіаційних атак. Ці новітні розробки можуть відігравати важливу роль у стратегічному вимірі української оборони.

• Українські Повітряні сили активно використовують американські та норвезькі зенітно-ракетні комплекси, такі як PATRIOT і NASAMS, для збивання російських літаків над територією України.

• Збільшення кількості збитих російських літаків свідчить про більшу агресивність та ефективність українських військ у повітряному бою.

• Використання PATRIOT і NASAMS навколо лінії фронту вказує на стратегічну важливість цих систем для захисту України від російської авіації.

• Успішне збивання російських літаків сприяло відтісненню їх від лінії фронту та зменшенню загрози для мирного населення.

• Необхідно відзначити важливу роль PATRIOT і NASAMS у стратегічному вимірі української оборони та їхню здатність забезпечувати безпеку країни від повітряних загроз.

Ключові елементи ефективної системи реагування на стихійні лиха:

Дивна заява Шмигаля про те, що 98% повісток надсилають людям, які не працевлаштовані і не платять податки. Адже, це, м’яко кажучи, не відповідає дійсності.

Але мене вражає ось що.

Спершу уряд посилив транзакційне навантаження на бізнес, взявши на нього відповідальність за мобілізаційні процедури: вручення повісток, доставку співробітників у ТЦК. Це закономірно призвело до масового звільнення людей з офіційного місця роботи і переведення їх у тінь (з припиненням нарахування податків на зарплату, яку почали платити в конвертах).

Кількість таких людей загалом по країні становила сотні тисяч.

Тепер прем’єр говорить про те, що повістки розсилають тим, хто офіційно не працевлаштований….

Тобто уряд спершу загнав людей у тінь, а тепер пробує їх звідти “дістати” за допомогою повісток.

А навіщо було змушувати бізнес модерувати вручення повісток? Це ж не радянські державні підприємства.

Декомунізація у нас пройшла лише у вигляді знесення пам’ятників, але не в умах чиновників та їхньому ставленні до людей. Людей і бізнес досі розглядають як “ресурс”, яким потрібно “управляти”. Моделі соціального діалогу, людиноцентричної політики у нас досі — зі сфери фантастики.

Наприклад, бізнесу потрібно пам’ятники ставити за те, що в такій ситуації він зберігає робочі місця і платить податки. А не навантажувати його не властивими йому функціями, і до того ж протиприродними.

Тому що якщо бізнесу потрібен співробітник, він переведе його в тінь, але збереже.

Тому всі дії уряду в цьому плані — це моторошне шарахання з боку в бік.

То максимально натиснути на офіційний ринок праці, то на тіньовий.

В уряді взагалі розуміють, що вони роблять?