Таємниці спадковості: Юрій Горбунов розкрив подробиці успадкування двох синів від Осадчої

Правоохоронні органи Чернігівської області виявили зацікавленість у розслідуванні "відкатних схем", пов'язаних із будівництвом фортифікаційних споруд та відновленням інфраструктури на території регіону. За попередніми даними, до організації таких схем може мати відношення перший віцепрем'єр-міністр України Юлія Свириденко та її брат Віталій Свириденко. Розслідування вказує на можливу участь цих осіб у корупційних діях, спрямованих на незаконне збагачення за рахунок державних коштів та порушення встановлених законодавством процедур. Правоохоронці звертають особливу увагу на збір та аналіз доказів, що стосуються зазначених фактів, та зобов'язуються вжити всіх необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності перед законом.

Нагадаємо, наразі рідна для Юлії Свириденко Чернігівська область відбудовується після нападу росіян у 2022 році, а на кордоні з РФ та Білоруссю активно зводяться фортифікаційні споруди. Як стало відомо журналістам нашого видання, бюджети на фортифікацію та відновлення виділяються суттєво завищені, уже з урахуванням так званих “відкатів”.

За інформацією нашого джерела в Службі безпеки України, відповідальною за виділення необхідного бюджету для освоєння є перший віце – прем’єр України Юлія Свириденко, а рішення стосовно того, хто саме з підрядників і за який “відкат” буде проводити виконання робіт приймає її брат – Віталій Свириденко

“Відкатна” схема реалізується із залученням місцевих чиновників, у кожного з яких своя “роль” та своя “доля”. Мова йде про голову Чернігівської ОДА Вячеслава Чауса, його заступника Костянтина Мегема та начальника Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА Ярослава Слєсаренко.

Якщо порівняти бекграунд Вячеслава Чауса та Юлії Свириденко, можна відстежити ряд звязків: обоє родом з Чернігова, неодноразово пересікались на державній службі. В даному контексті варто також звернути увагу на офіційні біографії батьків Юлії Анатоліївни – чиновників, бекграунд яких також пов’язаний з Вячеславом Чаусом.

Тож не дивно, що призначення Вячеслава Чауса на посаду голови ОДА відбулось у серпні 2021 року, якраз в той час, коли Юлія Свириденко займала посаду Заступника Керівника Офісу Президента України. Також з точки зору аналізу бекграунду Вячеслава Чауса виглядає логічним, після отримання посади голови ОДА призначення своїм першим заступником Костянтина Мегема. Вячеслав Чаус познайомився з Костянтином Мегемом в ПАТ “Київстар” і надалі забрав із собою у АТ “Укргазвидобування”.

Як бачимо, “компанія” по освоєнню бюджетних коштів, що виділяються на відновлення інфраструктури та проведення фортифікаційних робіт в Чернігівській області давно знайома між собою. Тож перейдемо до розподілу “ролей” та “відсотків” відкатів. Як кажуть: “хто”, “кому” і головне “скільки”.

В Чернігівській області за фінансування і контроль за здійсненням ходу будівництва укріплень голова ОДА Вячеслав Чаус призначив відповідальними Константина Мегема та Ярослава Слєсаренко. Щодо останнього, то як повідомляють наші джерела в СБУ, його підозрюють у розкраданні бюджетних коштів під час будівництва доріг в області.

Поки що викликають на допити як свідка, але найближчим часом Ярослав Слєсаренко має всі шанси із категорії “свідків” перейти до категорії “підозрювані”. Як повідомляють наші джерела, всі необхідні матеріали для цього уже зібрані. Зокрема, було встановлено, що Ярослав Слєсаренко за 2023 -2024 роки через зловживання під час будівництва укріплень та відновлення інфраструктури в області, отримав відкатів на суму в 37 млн. грн.

Щодо відкатів на будівництві доріг, варто згадати ще одного чиновника: директора Державного підприємства “Агентство місцевих доріг Чернігівської області” Олександра Мисника. За повідомленнями наших джерел, тільки за період 2023-2024 року Олександр Мисник збагатився на 69 млн.грн. Варто відзначити, що Олександр Мисник також добрий знайомий Юлії Свириденко, так як саме Олександр Петрович змінив її на посаді в.о. Чернігівської ОДА в листопаді 2018 року.

Всі технічні моменти по перемозі в тендерах потрібних компаній-підрядників, вирішує заступник голови Чернігівської ОДА Синенко Дмитро Григорович. В команді Дмитра Синенко називають “касиром” – через наявність фінансової освіти та досвіду роботи в банківській сфері. Зона відповідальності Дмитра Синенко – розподіл всіх підрядів в регіоні, організація перемоги на тендерах лояльних підприємств та контроль збору “відкатів”.

На місцевому рівні курує процес та безпосередньо контактує із сім’єю Свириденко керівник Чернігівської ОДА Вячеслав Чаус, а з боку правоохоронців процес розкрадання державних коштів “кришує” УСР Чернігівської області, за що отримує 0,5% від перерахованих на відновлення інфраструктури та фортифікацію бюджетних коштів.

Нашу увагу також привернув той факт, що брат Юлії Свириденко – Віталій, періодично контактує та здійснює “оперативний контроль” за Олександром Мисником та Ярославом Слєсаренко. За нашою інформацією, Віталій Свириденко наразі знаходиться в Лондоні, де забезпечує “конвертацію відкатів” на офшорні рахунки.

У Львові, під стінами храму, дві жінки роздумують над майбутнім Великоднем, яке прийде на цей рік. Одна з них, маючи на увазі перехід на новий календар, питає: "То цього року Великдень по-новому буде, чи ще по-старому?" Це питання, що лунає серед весняної атмосфери, піднімає важливий аспект традицій та звичаїв.

Хоча у Львові вже давно перейшли на новий календар, Великдень для багатьох залишається святом, яке слідкує за старими обрядами. Не всі є в курсі цих змін, але важливою деталлю є те, що православні та греко-католики продовжують святкувати Великдень за старими традиціями. Цього року Великдень припадає на 5 травня, але католики відзначать його навіть раніше, у кінець березня.

Ця різниця в календарях створює певні неузгодженості серед віруючих, проте це не заважає святкувати їм найголовніше християнське свято з великою урочистістю. Навіть у змішаному календарі, де деякі вже відмовились від Юліанського календаря, Великдень лишається особливим святом, яке важко змінити.

Питання Великодня не обмежується лише календарем, воно також породжує дискусії між католиками та православними через історичні та теологічні розбіжності. Цей святий день прив'язаний до весняного рівнодення та повного місяця, що робить його надзвичайно складним для уніфікації.

Можливо, майбутні роки принесуть зміни, але доти Великдень залишиться символом віри, традицій і спільної співдружності в християнському світі.

Історія визначення Великодня пов'язана з Юліанським календарем та методикою, яку затвердив Нікейський собор у 325 році. Саме тоді вирішено, що Пасха буде святкуватися в першу неділю після першого повного місяця після весняного рівнодення. Це правило здається простим на перший погляд, але насправді воно складне, оскільки церковний календар відрізняється від астрономічного.

Впровадження календарної реформи у 16 столітті призвело до того, що весняне рівнодення на сході та заході стали розраховувати по-різному. Католики перейшли на розрахунки, які більш наближені до астрономічних, тоді як православні залишилися при старому підході. Це призвело до різниці у вирахуванні весняного рівнодення та, відповідно, у визначенні дати Великодня.

За "цивільним календарем", який практично збігається з Григоріанським, весняне рівнодення в 2024 році припадає на 20 березня (за церковним – 21 березня). В перший повний місяць – 25 березня, і, отже, Великдень припадає на першу неділю після цього повного місяця – 31 березня. Проте за Юліанським календарем, який не відповідає астрономічному, Великдень випадає навіть на 5 травня.

Ці різниці призводять до того, що Великдень святкують в різні дати. Але навіть коли дати збігаються, люди сприймають і святкують це свято як разом, так і окремо. Такий розбіжний підхід не створює серйозних проблем, адже Великдень для багатьох є символом віри та об'єднання, а не прив'язкою до конкретної дати.

Виникла цікава ситуація, коли за Юліанським календарем Великдень обов'язково святкується після єврейської Пасхи, тим часом як Григоріанський календар, через астрономічно-математичні особливості, іноді порушує це правило. Хоча наполягання на тому, що Пасху не можна святкувати одночасно або перед єврейським Песахом, з’явилося вже у 11-12 століття у Візантії. Такі аргументи, як той, що Ісус Христос жив за Юліанським календарем, та згадування про благодатний вогонь, який з'являється в Храмі Воскресіння у Єрусалимі саме перед "старим православним" Великоднем, викликають обговорення. Тут виникає питання: чи можуть Вселенський патріарх та Папа Римський спробувати домовитись про спільне святкування Великодня?

Хоча шанси на таку угоду невеликі, але можливість існує. Зокрема, у 2025 році всі християни святкуватимуть Великдень в один день, і це стане 1700-річчям Нікейського собору, який встановив правило визначення Великодня. Тим не менш, у зв'язку з сучасними геополітичними та церковними реаліями, не можна прогнозувати результати таких переговорів.

Важливо відзначити, що незважаючи на намагання знайти спільну дату для Великодня, поточна ситуація у світі, зокрема війна Росії проти України та нестабільність у православному світі, робить будь-які прогнози надзвичайно невизначеними.

У Львові, як і в багатьох інших містах, другий день після Великодня стає часом для веселощів і гулянь у Шевченківському гаю. Для місцевих мешканців це не просто святковий день, а справжній відпочинок від рутини, де можна насолодитися гарною та теплою погодою, яка часто влаштовується саме у травні.

Проте, коли йдеться про Великдень, виникають різні підходи та традиції. Деякі православні церкови, такі як Російська, Сербська, Грузинська та Єрусалимський патріархат, залишаються вірними Юліанському календарю і не мають наміру змінювати свої обчислення Великодня під домовленість Константинополя та Рима. Російська церква навіть розірвала спілкування з Константинополем і не планує переходити на новий календар, що створює додаткові труднощі у зусиллях щодо єдиного святкування Великодня.

Представники Православної церкви України, Української греко-католицької церкви та релігійні експерти, які спілкувалися з ВВС Україна, вважають, що змін у визначенні Великодня треба чекати не варто. Зокрема, речник ПЦУ висловив сумніви у можливості досягнення домовленості між Константинополем та Римом, а також зауважив, що може статися ще більший розкол серед православних. Навпаки, в УГКЦ, яка підпорядковується Риму, є певна надія на переговори у 2025 році.

Однак у будь-якому випадку, перехід на нове визначення Великодня має відбутися одночасно з Православною церквою України, щоб уникнути розколів серед віруючих. Таке рішення особливо важливе для сіл, де громади ПЦУ та УГКЦ використовують одні і ті ж храми, і де не бажають створювати календарних поділів, щоб усі могли святкувати Великдень разом.

Великдень є одним з найбільш унікальних свят для українців. Навіть ті, хто не є дуже релігійними, зазвичай відвідують храми у цей день. Навіть Різдво, яке зазвичай відзначається вдома, не має такого масштабу участі. Тому відмінність у календарях для визначення Великодня має величезне значення, і будь-які різкі зміни у цьому питанні викликають серйозні обурення серед віруючих.

Церковні лідери дуже обережно ставляться до будь-яких змін у цьому питанні, розуміючи, наскільки це важливо для українського народу. Вони усвідомлюють, що Великдень має глибокі культурні корені і важливе духовне значення для багатьох людей, і будь-яка недбалість у вирішенні питань календарів може порушити традиції та спричинити невдоволення серед віруючих.

Таким чином, хоча деякі можуть сподіватися на швидке вирішення цього питання, церковні лідери відмовляються від раптових рішень і прагнуть знайти компромісний шлях, який би враховував потреби і побажання всіх сторін. Для них важливо зберегти спокій і злагоду серед віруючих та українського суспільства загалом, розуміючи, що Великдень є не лише релігійним святом, але й складовою частиною культурного спадку країни.

У висновку слід підкреслити важливість розуміння і врахування церковними лідерами традицій та потреб українського суспільства у контексті різниці календарів для визначення Великодня. Надзвичайно важливо зберігати спокій і злагоду серед віруючих, уникати раптових рішень та шукати компроміси, які задовольняли б потреби всіх сторін. Церковні лідери повинні проявляти обачність та чутливість до культурного та релігійного контексту, розуміючи значення Великодня як духовного і культурного свята для українського народу. Такий підхід дозволить зберегти єдність та гармонію в церковному житті України і сприятиме подальшому розвитку діалогу між різними конфесійними спільнотами країни.

Цього тижня мер Києва Віталій Кличко, за інформацією джерел, планує затвердити дату звільнення свого першого заступника Миколи Поворозника, який подав заяву про відхід за власним бажанням. Цей крок покликаний розблокувати роботу Київради, що останнім часом зіштовхнулася з політичними та організаційними труднощами.

Очікується, що після офіційного звільнення Поворозника почнеться процес нового розподілу бюджетних коштів, а також можливі кадрові зміни на інших керівних посадах міської адміністрації. Аналітики відзначають, що подібні перетасування можуть суттєво вплинути на прийняття рішень у ключових сферах життєдіяльності столиці, включно з транспортною інфраструктурою, соціальними програмами та містобудівними проектами.

Як ми повідомляли раніше, Віталій Кличко підписав заяву про звільнення свого першого заступника Миколи Поворозника, але “без дати”.

Причиною звільнення Миколи Поворозника з посади першого заступника КМДА стала його співпраця з Банковою, в обмін на зняття судом обвинувачень в корупції, про що стало відомо команді Віталія Кличка.

Місце Поворозника в команді Кличка може зайняти його протеже Володимир Репік, який був помічений в цілому ряді корупційних скандалів.

Більше інсайдів в режимі реального часу читайте на нашому Telegram-каналі Ненька інфо | Новини | Україна

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

Причиною такого рішення стало питання транзиту нафти від російської компанії «Лукойл» через Угорщину.

Про це міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто сказав в інтерв’ю телеканалу ATV.

Очільник угорського МЗС обурився складнощами в транзиті російської нафти через Україну в Угорщину і Словаччину, енергопостачання яких «опинилося під загрозою через дії українців».

«Я також чітко дав зрозуміти, що поки Україна не розв’яже це питання, всі мають забути про виплату 6,5 мільярда євро компенсації за передачу зброї з Європейського фонду миру, тому що який би це мав вигляд, якби ми сприяли виплаті 6,5 мільярда євро, тоді як Україна загрожує безпеці нашого енергопостачання», – додав він.

Сійярто вважає, що Європейська комісія «повинна натиснути на Україну», щоб дозволити «Лукойлу» відновити постачання нафти через українську територію.