Таємниці спадковості: Юрій Горбунов розкрив подробиці успадкування двох синів від Осадчої

У Рівненській області розпочато службову перевірку після резонансного інциденту під час мобілізаційних заходів у місті Здолбунів. У соціальних мережах поширилося відео, на якому зафіксовано, як співробітник територіального центру комплектування застосував газ проти 15-річної дівчини. Кадри показують, що підліток намагалася зачинити двері під’їзду житлового будинку, не дозволяючи військовим увійти всередину. За словами дівчини, вона намагалася захистити свого батька, якого планували доставити до ТЦК у межах мобілізаційних заходів.

За офіційною інформацією, правоохоронці та представники територіального центру комплектування вже опитують свідків та учасників події. Перевірка має встановити, чи були дії співробітника адекватними та законними, а також чи дотримувалися всі процедури під час примусового залучення громадянина. Особлива увага приділяється питанням дотримання прав неповнолітніх і безпеки громадян під час проведення мобілізаційних заходів.

Під час сутички один із працівників ТЦК намагався перешкодити зачиненню дверей, після чого до під’їзду підійшов інший військовий та застосував газовий балончик, розпиливши речовину в обличчя та очі неповнолітньої. У цей час батькові дівчини вдалося зачинитися у квартирі.

На відео постраждала розповідає, що після застосування газу їй було важко дихати, з’явилися ознаки панічної реакції та сильного стресу. За її словами, вона не одразу зрозуміла, що відбувається, і досі перебуває у шоковому стані.

У Рівненському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки підтвердили факт інциденту. Там зазначили, що подія сталася під час проведення мобілізаційних заходів у Здолбунові. Командування ТЦК призначило службову перевірку дій військовослужбовців, за результатами якої обіцяють ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Водночас у ТЦК наголосили, що заходи з оповіщення та перевірки військово-облікових даних чоловіків призовного віку тривають, і закликали громадян виконувати вимоги законодавства у сфері мобілізації.

Навіть в умовах війни українці не припиняють замислюватися про майбутнє, особливо коли йдеться про освіту та професійний шлях дітей. Питання стабільності, затребуваності та суспільної користі професій виходить на перший план, адже ринок праці швидко змінюється під впливом війни, технологічного прогресу та глобальних трансформацій. Експерти наголошують: наступне десятиліття стане періодом глибокого переосмислення багатьох спеціальностей, однак роль людини як носія знань, відповідальності та креативності залишиться визначальною.

Очевидно, що в умовах тривалої війни особливу вагу зберігатимуть військові та медичні професії. Армія потребуватиме не лише військовослужбовців, а й аналітиків, інженерів, фахівців із сучасних технологій, зв’язку та логістики. Медична сфера також залишатиметься критично важливою — лікарі, медсестри, реабілітологи, психологи та фахівці з протезування будуть необхідні як під час війни, так і в період післявоєнного відновлення.

HR-експертка Тетяна Пашкіна наголошує: поряд із професіями майбутнього є ті, які вона називає «вічними». Лікарів, учителів та інженерів, за її словами, навряд чи можна повністю замінити алгоритмами. ШІ може змінити інструменти, але не сутність роботи, що базується на емпатії, відповідальності або складних технічних рішеннях. Учителі, до прикладу, працюватимуть у новому форматі — дистанційно, із більшим акцентом на індивідуальному навчанні. А аптеки, можливо, частково автоматизують продаж ліків, проте контроль за процесами все одно залишатиметься за людьми.

Пашкіна прогнозує, що трансформація найбільше торкнеться професій «золотої середини» — юристів, бухгалтерів, клерків та спеціалістів, які виконують рутинні операції з документами або кодуванням. Просту роботу буде вигідно автоматизувати, а отже, ці сфери поступово звужуватимуться. Працівникам доведеться або підвищувати кваліфікацію, або переходити в суміжні галузі.

Креативна сфера теж перебуває на порозі змін. Пашкіна зазначає, що професія креатора еволюціонує — від людини, яка створює контент, до спеціаліста, який керує інструментами ШІ. Та водночас вона вважає, що суспільство вже втомилося від надміру «ідеальних» ШІ-зображень і дедалі частіше прагне автентичності. Тому повна заміна творчих професій навряд чи відбудеться: інструменти допомагатимуть, але люди знову шукатимуть живий, справжній продукт.

Говорячи про нові можливості, експертка звертає увагу на світовий демографічний тренд. Населення Землі старіє, і цей процес зачіпає Україну. Уже зараз у фокусі опиняються люди віком 55+, які становлять так звану «срібну економіку». Попит на технології для старших людей — від «бабусефонів» до розумних будинків і систем геріатричного догляду — створює нові професійні ніші. Це означає, що продукти та послуги майбутнього будуть розраховані на іншу споживчу поведінку, відмінну від сучасної.

На протилежному полюсі — розвиток диджиталізації і збереження ремісничих професій. Пашкіна підкреслює, що штучний інтелект поки не здатний виконувати складні, інтелектуально або фізично унікальні види роботи, які потребують ручної майстерності або високої точності. Тому певні ніші ручної праці, особливо у високому сегменті, залишаться поза зоною автоматизації ще довгі роки.

Головним викликом для майбутніх поколінь стане не вибір професії, а готовність регулярно навчатись. Концепція lifelong learning, за словами експертки, перетворюється з модного терміну на об’єктивну необхідність. Ринок праці вимагатиме постійного оновлення навичок, а зміна фаху кілька разів за життя перестане бути чимось дивним. Професійні «реінкарнації» стануть звичайною частиною кар’єрної траєкторії: людина може почати інженером, продовжити в креативній сфері, перейти в машинне навчання, а потім опанувати аграрну справу — і це не сприйматиметься як хаотичність, а як адаптивність.

Додатковим чинником стане зростання тривалості життя. Якщо люди у майбутньому працюватимуть довше, то навряд чи залишатимуться в одній професії 50–60 років. Аби уникнути професійного вигорання, доведеться переходити між галузями. Саме тому професія кар’єрного консультанта теж може еволюціонувати і розширюватися.

Пашкіна підсумовує: більшість професій, у яких сьогодні працюватимуть діти, ще не існують. І тому батькам важливо не стільки вказувати на конкретну сферу, скільки вчити дітей мислити гнучко, вміти адаптуватися і бути готовими до нових викликів. Світ змінюється швидко — і здатність навчатися все життя стане головною конкурентною перевагою майбутнього.

Українська каша "Зозуля": смак століть і традиційні секрети

Українська кухня завжди славилася своєю різноманітністю та унікальними стравами, серед яких особливе місце займають каші. Одна з таких страв — каша "Зозуля", яка готується вже понад 100 років і є улюбленою стравою багатьох українців. Головна складова цієї каші — пшоно, яке відзначається великою кількістю корисних речовин та неповторним смаком. Проте для досягнення ідеальної ніжності та смаку каші, важливо дотримуватися певних правил під час її приготування.

Ця старовинна українська страва готується на Вінниччині вже протягом століть. Названа "Зозулею", вона увійшла до Національного переліку нематеріальної спадщини України. Рецепт цієї каші передається з покоління в покоління, зберігаючи свою неповторну смакову палітру та корисні властивості.

Основою "Зозулі" є пшоно, зерно якого може гіркнути через тривалий термін зберігання. Щоб уникнути цього, пшоно слід промити окропом та періодично перемивати його кілька разів під водою. Для найкращого смаку та насиченості каші, рекомендується використовувати жирне молоко та вершкове масло.

Готуючи "Зозулю", важливо дотримуватися правильної технології приготування. Ця каша томиться в печі, що надає їй особливої поживності та аромату, але також може бути приготована на плиті або в духовці.

Зберігаючи традиції та використовуючи старовинні рецепти, "Зозуля" залишається не лише смачною стравою, але й символом культурної спадщини України, яку пишаються покоління за поколінням.

Українська каша "Зозуля" — це не лише страва, а й символ культурної спадщини нашої країни, що вже понад століття радує наші гастрономічні палати. Готування цієї страви передається з покоління в покоління, зберігаючи свою неповторну смакову палітру та корисні властивості. "Зозуля" — це приклад того, як традиційність та доглянутість у готуванні зберігаються в сучасному світі. Вона не лише насичує організм корисними речовинами, а й відтворює теплі спогади про минуле та зв'язок зі своїми корінями.

Національний природний парк «Гомільшанські ліси» опинився в центрі суспільної уваги через серйозні підозри у порушенні режиму охорони природи. Активісти та мешканці прилеглих громад заявляють, що територія, яка має статус заповідної та повинна зберігати унікальні природні комплекси, фактично використовується як господарське угіддя з комерційною метою.

За словами громадських діячів, керівництво парку, зокрема директор Олександр Помазан, пов’язують із практиками, що суперечать законодавству про природно-заповідний фонд. Серед найпоширеніших порушень називають незаконне сінокосіння, самовільний випас худоби та регулярне пересування важкої техніки територією парку без відповідних дозволів і екологічних обґрунтувань. Такі дії, на думку екологів, завдають значної шкоди ґрунтам, рослинному покриву та середовищу існування диких тварин.

Як зазначається у внутрішніх документах та актах огляду, порушення фіксувалися неодноразово. Водночас, за твердженням заявників, реакція адміністрації обмежувалася формальними відповідями без реальних заходів з припинення незаконної діяльності.

Лише влітку 2025 року, згідно з актами перевірок, було задокументовано незаконну заготівлю сіна на трьох ділянках у межах заповідної та господарської зон. Загальна сума завданих збитків, за попередніми розрахунками, перевищила 11,9 мільйона гривень. Мова йде про площу понад 63 гектари, де, за наявною інформацією, діяльність велась без будь-яких дозволів або встановлених лімітів.

Показовим став інцидент 6 серпня 2025 року, коли правоохоронці зупинили техніку під час спроби вивезення заготовленого сіна. За словами очевидців, особи, причетні до перевезення, заявляли про «узгодження» своїх дій з адміністрацією парку. Серед тих, кого пов’язують із систематичним використанням заповідних луків для випасу худоби, називають окремих місцевих мешканців, які роками фактично користуються державними землями у приватних інтересах.

Критики керівництва парку стверджують, що ігнорування цих фактів може свідчити про свідоме потурання порушенням. На їхню думку, НПП «Гомільшанські ліси» ризикує втратити статус природоохоронної установи і перетворитися на інструмент збагачення окремих осіб.

Офіційних рішень суду або остаточних висновків правоохоронних органів у цій справі наразі не оприлюднено. Водночас екологи та громадськість вимагають повного розслідування, притягнення винних до відповідальності та відновлення знищених природних територій.