Таємниці Української Еліти: Нерухомість Дружин Посадовців у Дубаї

Аналіз ситуації в Україні від заступника директора британського Королівського інституту об’єднаних досліджень, Джонатана Еяля, розкриває низку помилок у стратегії підтримки України з боку Заходу. Хоча український уряд залишається на плаву, Росія не змогла здійснити свій план захоплення, і українські сили захисту продовжують працювати. Однак міжнародна підтримка України виявилася недостатньою. Розбіжності в політиці США щодо постачання зброї і низька віра у перемогу України в Європі підкреслюють цю проблему. Спочатку стратегія Заходу передбачала обмежену підтримку України, але події відвернулися від цього. Хоча постачання зброї було здійснено, воно часто затримувалося і було несистематичним. Президент США Джо Байден підтримав обмеження збройної підтримки з метою уникнути ескалації конфлікту з Росією. Цей підхід обмежив можливості українських військ і призвів до обмежених дій на території супротивника.

Незважаючи на ряд помилок, які зауважив політолог, Захід може надіятися на корекцію ситуації в Україні. Військові втрати Росії значні, що може стати стримуючим фактором у подальшому розвитку конфлікту. Незважаючи на те, що росіяни, ймовірно, зможуть утримати частину української території, їхній ресурс може бути обмеженим для розширення бойових дій. Підтримка України з боку Заходу також може зрости, особливо якщо адміністрація Байдена отримає схвалення Конгресу на новий пакет військової допомоги. Проте, для того щоб зміцнити європейську підтримку, керівникам ЄС доведеться переглянути свою риторику щодо війни в Україні. Наразі жоден із впливових західних покровителів України не проявив готовності інвестувати в неї більше, ніж вже пообіцяв, що може ускладнити ситуацію. Таким чином, перший рік війни відзначився українською хоробрістю, другий – стійкістю, а третій може виявитися рішучим щодо подальшого розвитку конфлікту.

У висновку можна зазначити, що стаття розглядає різні аспекти конфлікту між Україною та Росією з погляду західних політичних експертів. Вона акцентує увагу на помилках, які, на їхню думку, допустили західні країни у своїй стратегії підтримки України, а також на можливих шляхах вирішення ситуації. Відзначається, що необхідно змінювати риторику щодо війни в Україні для зміцнення європейської підтримки, а також враховувати можливість нових пакетів військової допомоги з боку США. Зазначається, що перші два роки війни відзначилися великою хоробрістю та стійкістю України, але подальший розвиток подій може виявитися вирішальним для майбутнього конфлікту.

Наші перші дні, кроки чи слова є надзвичайно важливими подіями, однак більшість людей не здатні їх пригадати. Це явище має назву дитяча амнезія і вже багато десятиліть залишається однією з найбільших загадок для нейробіологів та психологів. Вчені намагаються з’ясувати: чи немовлята справді створюють спогади, які згодом стають недоступними, чи їхня пам’ять на початкових етапах розвитку ще не готова до повноцінного збереження інформації.

Одні дослідники припускають, що діти все ж формують спогади, але вони втрачаються через перебудову мозку у перші роки життя. Саме в цей період активно розвивається гіпокамп — ділянка, відповідальна за довготривалу пам’ять. Масове утворення нових нейронних зв’язків може «перезаписувати» ранні враження, роблячи їх недоступними для свідомого відтворення у дорослому віці.

Багато років вважалося, що діти до 3–4 років не зберігають спогадів через нерозвинений гіпокамп — частину мозку, відповідальну за формування пам’яті. Однак нові дослідження показують інше.

Команда професора Єльського університету Ніка Терка-Брауна провела експерименти з немовлятами, використовуючи МРТ для фіксації активності мозку. Виявилося, що гіпокамп вже у віці від одного року може брати участь у створенні спогадів. Немовлята впізнавали раніше показані зображення, що свідчить про здатність до запам’ятовування.

Тим не менш, залишається питання: куди зникають ці спогади згодом? Деякі досліди на тваринах показали, що спогади не зникають повністю, а стають «неактивними» й можуть бути відновлені за певних умов.

Інша проблема — так звані фальшиві спогади. Люди часто переконані, що пам’ятають події раннього дитинства, хоча насправді їхня свідомість лише відтворює картину на основі розповідей близьких або фотографій.

Науковці підкреслюють: дитяча амнезія тісно пов’язана з нашим розумінням власної ідентичності. «Ми маємо сліпу пляму в перші роки життя, і це змушує замислитися над тим, що робить нас тими, ким ми є», — каже професор Терк-Браун.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Гастінгс звертає увагу на те, що європейські країни, які стикаються з внутрішніми кризами, можуть шукати шляхів завершення війни навіть шляхом компромісів, неприйнятних для України. Додатковий фактор — вибори у США, які, за його словами, можуть принести ще більше труднощів для Києва.

Колумніст попереджає, що можливе повернення Дональда Трампа до влади стане катастрофічним для України, оскільки колишній президент США неодноразово демонстрував прихильність до Володимира Путіна. Навіть якщо до Білого дому прийде інша адміністрація, наприклад, Камала Гарріс, тиск на припинення війни без перемоги України може залишитися пріоритетом.

Європейські країни, зокрема, можуть виявити втому від конфлікту через економічні проблеми та енергетичну кризу. Гастінгс зазначає, що вже сьогодні Україні стає важче переконувати міжнародних лідерів продовжувати надавати підтримку на рівні, який потрібен для успішного опору агресору.

Журналіст також наголошує на тому, що навіть якщо Росія не зможе повністю окупувати Україну, країна може залишитися в стані руїни, де важко жити чи інвестувати. Економічні втрати, мільйони біженців та загальна нестабільність загрожують тривалому відновленню.

Гастінгс підкреслює, що хоча членство України в НАТО могло б бути найкращою гарантією безпеки, це залишається малоймовірним варіантом через категоричну позицію Путіна, який відкине будь-яке врегулювання війни на таких умовах.

Попри все, автор закликає Захід до рішучіших дій, підкреслюючи необхідність різкого збільшення постачання зброї та фінансової допомоги Україні. Він критикує позицію деяких західних політиків, які вважають, що нинішня підтримка України достатня для того, щоб завдати Путіну втрат, стверджуючи, що це лише зміцнює переконання російського лідера у слабкості та роз’єднаності Заходу.