ТОВ «АнВа» знову бере участь у тендері на екіпірування ЗСУ попри розслідування

Наразі українське суспільство стикається з серйозною проблемою: потенційні новобранці, які за віком придатні до військової служби, активно ухиляються від призову. Замість того, щоб долучитися до оборони країни, вони віддають перевагу безтурботному проведенню часу в нічних клубах. Ця тенденція, як зазначає видання Politico, свідчить про загальний тренд у сучасних європейських країнах, де значна кількість людей готова ухилитися від військової служби в разі агресії на їхню країну. За даними опитувань, близько 650 тисяч чоловіків військового віку залишили Україну, багато з них — незаконно.

Після початкового ентузіазму та патріотичного піднесення, коли призовні центри переповнювалися добровольцями, ситуація раптово змінилася. Два роки тому, замість молодих чоловіків, що вирушали на фронт, поїзди з України перевозили переважно жінок, дітей та літніх людей, які шукали безпеки далеко від воєнного простору. Однак нині ситуація виявилася іншою: третина пасажирів одного з таких поїздів, який вивозив кореспондента з країни, складалася з чоловіків військового віку. Дивовижно, як вони змогли отримати документи на виїзд, відмовившись від призову, — підкреслює Politico.

Раніше проведені опитування показали, що 63% українських чоловіків призовного віку не бажають вступати до армії. Багато з них відверто заявили, що навіть після прийняття нового закону про мобілізацію вони не збираються відвідувати військкомати для оновлення своїх даних.

У вищезгаданій статті відзначається серйозна проблема в Україні, пов'язана з ухиленням потенційних новобранців від військової служби. Замість того, щоб долучитися до оборони країни, значна кількість чоловіків військового віку обирає несолідарність та втікає за кордон, або просто ухиляється від призову. Ця тенденція відображає загальний тренд у сучасних європейських країнах, де люди демонструють небажання служити у збройних силах у випадку загрози агресії. Відзначається також масове незаконне виїзд з країни більшості відділяючихся від призову. Ці висновки вказують на потребу подальших заходів з мотивації та залучення молоді до військової служби, а також на необхідність вдосконалення законодавства та контролю за виїздом громадян за кордон.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Дискусії про це тривають щонайменше місяць. У нього “натягнуті стосунки” з Єрмаком і Сирським, деякими неуспішними операціями ГУР незадоволений президент і загалом ОП дратує медійність глави військової розвідки.

Його потенційним наступником називають голову Служби зовнішньої розвідки Олександра Іващенка.

Ситуація в Міністерстві оборони також викликає занепокоєння.

Міністр оборони Рустем Умєров піддається критиці через те, що через рік після його призначення у відомстві панує «хаос». Виробники військової продукції скаржаться на хаотичність державних закупівель, що ускладнює планування роботи. Вони відзначають, що тривають зриви контрактів, немає належного фінансування, а виробництво суттєво знижується, внаслідок чого багато компаній змушені вивозити його за кордон. Потенційними кандидатами на заміну Умєрова називають віцепрем’єра з цифрової трансформації Михайла Федорова та першого заступника міністра оборони Володимира Гаврилюка.

Кадрові зміни обговорюються також стосовно головнокомандувача Збройних сил України Валерія Сирського. Зміна головкому розглядалася ще влітку, коли в Офісі президента проводили співбесіди з генералами. Проте, згідно з джерелами, напруга між президентом Володимиром Зеленським і Сирським зникла після початку Курської операції, і наразі питання про зняття головнокомандувача вже не стоїть на порядку денному.

Кадрові зміни в оборонному секторі України стають все більш актуальними на фоні поточних викликів і труднощів, з якими стикається армія в умовах війни. Подальший розвиток подій залежатиме від рішення президента та інших посадовців, які формують військову політику держави.

Музикант і фронтмен гурту O.Torvald Женя Галич звернув увагу на численні дописи українських блогерів із великою аудиторією, які демонструють своє перебування на дорогих курортах у Буковелі. Артист підкреслив, що не критикує сам факт відпочинку, проте закликає уникати його показового висвітлення в соціальних мережах під час війни, коли більшість громадян стикається із реальними труднощами та загрозами.

У своєму дописі Галич уточнив, що його обурює саме публічна демонстрація розкоші та дозвілля перед підписниками. За словами музиканта, мова не йде про заборону відпочинку, свят або концертів — йдеться про те, щоб уникати хизування матеріальними благами чи розкішними умовами життя у часи, коли країна перебуває в стані війни. Він наголосив на важливості етичної свідомості та відповідальності тих, хто має впливову платформу та велику аудиторію.

Музикант поставив риторичне запитання, для чого блогери публікують подібний контент, якщо всі чудово розуміють вартість такого відпочинку. Він підкреслив, що не може знайти пояснення, як це виглядає для людей, які щодня ризикують життям на фронті, стримуючи ворога, щоб цивільні могли жити у відносній безпеці.

Галич закликав тих, хто має можливість відпочивати, робити це спокійно і без зайвої публічності, аби не провокувати суспільство та не загострювати емоції в умовах війни.

Допис музиканта викликав жваву дискусію у коментарях. Частина користувачів подякувала артисту за чітку позицію та підтримала його думку. Інші ж вважають, що кожна людина має право розпоряджатися своїм життям і грошима на власний розсуд, незалежно від обставин, а публікація фото з відпочинку — це особистий вибір. Також лунали аргументи про те, що військові та їхні родини також відпочивають у Буковелі, і їм не можна забороняти ділитися світлинами.

Частина коментаторів зазначила, що демонстративність у соцмережах часто пов’язана з бажанням отримати схвалення аудиторії та лайки, а сам контент формується під запит підписників. Водночас дехто наголосив, що кошти, витрачені на розкішний відпочинок, могли б бути спрямовані на підтримку армії, однак такий вибір не приносить публічного ефекту для блогерів.

Перед великим масштабним вторгненням російських військ, Україна опинилася у складній ситуації, маючи лише один екземпляр самохідної артилерійської установки "Богдана". Проте ефективність цієї техніки була випробувана на власній шкірі навіть російськими окупантами, коли українські Збройні Сили змогли використати її для звільнення острова Зміїний, переміщаючи її від Харківщини до Херсонщини. Самі російські війська спочатку не уявляли, що артилерія може мати такий далекий зasiяг. Здатна стріляти на відстань до 60 кілометрів, "Богдана" вже виготовляється в Україні в кількості вісім одиниць щомісяця.

За даними The New York Times про розвиток українського військово-промислового комплексу, цього року Україна планує витратити понад $1,3 мільярда на розробку нових зразків зброї та понад $6 мільярдів на їх закупівлю. Вже налагоджено виробництво 155-міліметрових артилерійських снарядів, необхідних для застосування українськими Збройними Силами. Незважаючи на постійні російські обстріли та втрату частини спеціалістів і технологій, Україна змогла збільшити виробництво зброї в кілька разів за рік. Деякі розробки навіть перевищують за якістю російські аналоги.

Проте питання про те, чи вистачить цього росту для перемоги у війні, залишається відкритим. Створення спільних підприємств з європейськими та американськими виробниками є оптимальним вихідом з ситуації. Процес такого співробітництва вже розпочався: в Україні будують свої майданчики британська BAE Systems та турецька Baykar. Планується почати виробництво німецького гіганта Rheinmetall. Навіть представники американських виробників, незважаючи на тимчасову паузу у наданні допомоги Україні, виявили інтерес до співпраці.

До тих пір, поки спільне виробництво не запрацює на повну потужність, західні виробники спрямовують свою увагу на ремонт техніки, яку Україна вже отримала від союзників. Усі ці заводи розташовані на заході України і захищені засобами протиповітряної оборони.

Головнокомандувач Збройних Сил України, генерал Олександр Сирський, висловлює переконання, що з плином часу Україна зможе самостійно забезпечити свої потреби у зброї, включаючи і снаряди. Він підкреслює, що розвиток українського військово-промислового комплексу дозволить країні стати самодостатньою в цьому аспекті. Олександр Камишін, колишній генеральний директор “Укрзалізниці”, також додає, що країни НАТО повинні уважно спостерігати за українськими зразками зброї та розглядати можливість закупівлі частини виготовленої українською промисловістю продукції, оскільки вона вже демонструє високі технічні характеристики та якість, що перевищують потреби Збройних Сил України.

Однак, Камишін відзначає, що щоденно отримує звіти про критичні проблеми на українських збройних заводах. Ці проблеми включають роботу у непридатних для цього приміщеннях та виробничі лінії, які ламаються без видимих причин. Це викликає серйозні турботи щодо стабільності та ефективності виробництва військової техніки. Вирішення цих проблем вимагатиме комплексного підходу та інвестицій у модернізацію та покращення виробничих процесів.

Збільшення виробництва та підвищення якості української військової техніки є важливими завданнями для національної безпеки та обороноздатності країни. Розвиток військово-промислового комплексу сприятиме зміцненню оборонного потенціалу України та забезпечить надійний захист національних інтересів в умовах геополітичних викликів та загроз.

Україна має потенціал стати самодостатньою у виробництві зброї, включаючи снаряди, з часом. Розвиток військово-промислового комплексу країни вже сьогодні перевищує потреби Збройних Сил України, а це відкриває можливості для експорту та співпраці з країнами НАТО. Однак, проблеми на українських збройних заводах, зокрема недоліки у виробничих процесах, вимагають негайного вирішення для підтримки стабільного та ефективного виробництва військової техніки. Розвиток військового сектору сприятиме зміцненню обороноздатності країни та захисту національних інтересів в умовах сучасних геополітичних викликів.