Субота, 7 Червня, 2025

Трагедія Маріуполя на голлівудській сцені: український фільм удостоєний Оскара

Важливі новини

Відома українська акторка висловилася про зрадницю Безрук

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

У коментарі, наданому в інтерв’ю, Денисенко чітко зазначила, що більше не зможе працювати з Безрук. Вона наголосила, що не засуджує її вибір, але стверджує, що це була свідома позиція, яку акторка обрала, виїхавши до країни-агресора.

“Галя Безрук вибрала залишитися в Росії, будувати кар’єру там. З нею я не готова працювати. Навіть якщо вона скаже: ‘Україно, моя рідна, я тебе люблю’, то ні. Це була свідома позиція — вибрати РФ. Я теж якоюсь мірою її розумію, чому вона так зробила. Ми завжди робимо вибір або з любові, або зі страху. Вона зробила вибір зі страху. Бо боялася, що тут її нічого не чекає, зі страху за свою дитину, кар’єру. Але це не та людина, з якою мені по дорозі”, — зазначила акторка.

Денисенко також поділилася своїми думками щодо інших колег, які, незважаючи на те, що багато років працювали в Росії, після початку повномасштабного вторгнення підтримали Україну. Серед них — Катерина Кузнєцова, Любава Грешнова, Михайло Пшеничний. За словами Наталки, вона готова працювати з цими акторами.

“Вони жили в Росії, працювали там. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вони зібрали речі і поїхали звідти. Я готова з ними працювати, звичайно. Вони так само, як і я до повномасштабного вторгнення, не усвідомлювали всієї серйозності ситуації. Поки війна не прийшла до твого дому, ти не розумієш цього”, — підкреслила вона.

Про Галину Безрук

Галина Безрук здобула популярність завдяки своїм ролям у таких серіалах, як “Останній москаль”, “Будиночок на щастя” і “Слуга народу”. З початком повномасштабного вторгнення вона відкрито підтримала путінський режим і переїхала до Росії, де продовжує будувати свою кар’єру.

Попри численні негативні коментарі на свою адресу, акторка довго мовчала про війну, а потім заявила, що вибирає сім’ю, а не батьківщину. Її батьки, які залишилися жити в Києві, також підтримали це рішення.

Стало відомо де Офіс Президента шукатиме кошти для подальшого фінансування війни

Ключові елементи військового обліку:

Офіс Президента на чолі з Андрієм Єрмаком готує масштабну стратегію залучення коштів до державного бюджету через активи олігархів, здобуті внаслідок корупційних схем у період незалежності України. Як повідомляє джерело, досвід кримінальних справ проти Ігоря Коломойського, який наразі перебуває під вартою, може стати моделлю для подальших дій держави.

Зокрема, Банкова доручила силовикам активізувати роботу над кримінальними справами, що стосуються Ріната Ахметова, та підготувати план подальших дій на 2024 рік. За задумом Офісу Президента, цей крок допоможе наповнити бюджет і частково компенсувати скорочення зовнішньої фінансової допомоги.

Одним із об’єктів державного інтересу, окрім обленерго, є гірничо-металургійний комплекс Ахметова, який, попри війну, продовжує приносити олігарху значні прибутки. Протидія та активізація слідства щодо Ахметова є частиною загального курсу ОП на економічну стабільність шляхом контрольованої націоналізації.

Українцям, які перебувають у Німеччині, радять якнайшвидше знайти роботу

Українським біженцям, які знайшли прихіст у Німеччині через війну, рекомендують якнайшвидше знайти роботу. Таку пораду дає видання Deutsche Welle, посилаючись на зміни в політичній ситуації в країні. Видання зазначає, що у Німеччині в економіці і в суспільних настроях останнім часом відбуваються швидкі зрушення, які в 2025 році можуть побічно і навіть прямо позначитися на українських біженцях, […]

The post Українцям, які перебувають у Німеччині, радять якнайшвидше знайти роботу first appeared on НЕНЬКА ІНФО.

Що насправді руйнує українську енергетику – Андріан Прокіп

Однак, як повідомляє видання "Інформатор", реалізація цієї реформи викликала низку запитань щодо її практичного втілення та впливу на судову систему. Особливу увагу громадськості привернула ситуація з суддями колишнього ОАСК та пов'язаними з цим бюджетними витратами.

ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА З ДУШКОМ КОМУНІЗМУ

В української енергетичної політики є одна хронічна хвороба протягом десятиліть — прагнення щось урівняти, дозволити комусь не платити, перекласти платежі на інших. Постійно відбуваються намагання залатати боргові дірки, перекладаючи відповідальність з одних гравців на інших. Мотиви при цьому можуть бути різними: чи то популізм і удавана турбота про споживача, чи то прагнення покращити становище компанії, яка ближча до душі тим, хто приймає рішення.

Протягувати такі рішення вдавалось відносно легко до початку повномасштабної війни. Попри те, що справи в енергетиці були далекими від ідеалу, все ж завжди можна було нашкребти фінансового ресурсу, щоб протягнути такого плану рішення. Проте повномасштабна війна і пов’язане з нею економічне падіння, скорочення споживання енергоносіїв, втрата енергетичних активів як через окупацію, так і через постійні обстріли значно скоротили ліквідність і грошові потоки в енергосекторі. В результаті, протягом повномасштабної війни уряд двічі вдавався до підвищення тарифу на електроенергію для населення. Такого радикального підвищення тарифів годі було уявити до 2022 року. І вже навіть здавалось, що здорова економічна логіка почне перемагати логіку комунізму: поділити, урівняти, не заплатити. Але “ніт”…

Всередині липня в енергетичному регуляторі почали поговорювати про зрівнювання ставок тарифу на розподіл, незалежно від обсягів споживання та підключеної напруги — це рішення збентежило як енергетиків, так і ключових споживачів електроенергії.

Про це тоді я написав окремий текст, роз’яснюючи, чому це рішення неправильне і навіть шкідливе. Зокрема, це повернення до крос-субсидування, коли одна категорія споживачів не повністю покриває витрати й втрати, а компенсація відбувається за рахунок інших. Окрім цього, такий підхід суперечить принципам європейського енергетичного регулювання, а також може суттєво вдарити по стимулах розвитку великих підприємств, які споживають значні обсяги електроенергії, а відтак, це прямий удар по економіці країни. Тут вже навіть не варто згадувати, що великі промислові споживачі і без того страждають від зростання цін, то їм хочуть бонусом ще трішки підвищити.

Тоді ж я писав, що ключовими бенефіціарами стануть ті компанії, які дотують нижчий тариф електроенергії для населення (механізм ПСО) — “Укргідроенерго”, а передусім — “Енергоатом”. У цих компаніях залишиться більше коштів: в середньому 38 коп. на кожну 1 кВт·год. Отак з миру по нитці — гіганту капітал. І це на додачу до того, що ці компанії акумулюватимуть більший ресурс після підвищення тарифу з 2,64 до 4,32 грн/кВт·год.

І от коли, здавалось, регулятор відмовився від цієї ідеї після хвилі критики, в медіа з’явилась інформація, що оновлений склад регулятора збирається повернутись до цього питання. Зрівняйлівка. Але у нашому колгоспі хоч всі й рівні, є деякі рівніші за інших.

От “Енергоатом” став об’єктом новин і минулого тижня. І знову ж таки про економіку в енергетиці. Так, у мережі з’явилась фотокопія наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, яким компанії буде дозволено не сплачувати за боргами. Цікаво, як можна збудувати нормальну енергетику, дозволяючи не платити за боргами? Які компанії будуть готові працювати зі стратегічним підприємством енергосектору, якщо вони розумітимуть, що їм цілком можуть законно не сплачувати за виконані роботи та надані послуги? Як це підвищить платіжну дисципліну в умовах того, що борги є однією із найбільших загроз для української енергетики у переддень дуже складної зими?

Минулого тижня з’явилась ще одна ідея такого ж штибу — було озвучено пропозиції залучити газові компанії до механізму ПСО на ринку електроенергії. Тобто газовики мають заплатити за електроенергію, бо в енергетиків вже грошей немає. Зрозуміло, що мотив — благородний: якщо електроенергетичні компанії не мають ресурсу для закупівлі імпортної електроенергії для покриття соціальних цілей, то є бажання знайти інших донорів для таких операцій. Але все ж виникає запитання: є ж компанії, які отримали додатковий фінансовий ресурс після підвищення тарифу для населення, чому не вони виступлять донором? А хто буде кінцевим бенефіціаром операцій після того, як газовики оплатять імпорт електроенергії, споживачі її отримають і за цю електроенергію розрахуються, оплачуючи електроенергетичним компаніям?

Ну і вишенька на торті — хабар у пів мільйона доларів, на отриманні якого затримали одного із заступників міністра. А хабар, як повідомляють медіа, дали за сприяння передачі обладнання з одного державного підприємства до іншого. От вона, ефективність державної власності в наших умовах і тої моделі економіки, яка стала невіддільним елементом енергетичної політики України в останні десятиліття.

Депутат вимагав $10 тисяч за влаштування на державну службу

Державне бюро розслідувань затримало чинного депутата Житомирської обласної ради за спробу шахрайського заволодіння коштами. Як з’ясувалося, посадовець вимагав $10 000 в обмін на обіцянку “влаштувати” громадянина на конкурсну посаду у державному органі. За даними слідства, у березні 2025 року депутат вийшов на чоловіка, який перебував у пошуку роботи, та запропонував свої “послуги”. У розмовах він […]

Український фільм “20 днів у Маріуполі”, режисера Мстислава Чернова, визнаний переможцем престижної премії Оскар у номінації “Найкращий документальний фільм”. Це історична подія для України, оскільки вперше український фільм отримав таке визнання на світовому рівні. Стрічка розповідає про жахливі події, які трапилися в Маріуполі під час обстрілів російських військ. Український режисер під час церемонії вручення Оскара висловив свою вдячність за нагороду, але також закликав до миру та безпеки для України. Фотокореспонденту Євгену Малолєтці та продюсерці стрічки Василісі Степаненко також було вручено Оскар, вони разом з режисером працювали в Маріуполі. Цей успіх став важливою подією для українського кіномистецтва, підкресливши його вагу та високий рівень.

На всіх кінофестивалях, де фільм “20 днів у Маріуполі” здобував нагороди, режисер Мстислав Чернов використовував їх платформу, щоб привернути увагу до трагедії, яка сталася в Маріуполі та наслідків війни. Його документальний фільм розповідає про перші тижні російського вторгнення в місто: обстріли, трагічні втрати серед цивільного населення, бомбардування медичних закладів. Стрічка відтворює жахливі події та сцени смерті багатьох місцевих мешканців від рук російських військ. Режисер постійно наголошує глядачам на те, що війна продовжується в Україні, і все, що вони бачать на екрані, відбувається зараз. Спільно з фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко вони вирушили до Маріуполя 23 лютого 2022 року, перед вторгненням. Їхній репортаж допоміг світові побачити реальність того, що відбувалося в місті. За цю роботу вони отримали Пулітцерівську премію, найпрестижнішу нагороду для журналістів. У фільмі також змальовано особисте життя воєнних кореспондентів і документування історії. Журналісти ризикували життям, знімаючи події в Маріуполі. Перед тим, як фільм “20 днів у Маріуполі” отримав Оскар, він вже був визнаний численними нагородами та відзнаками у всьому світі. Газета New York Times описала стрічку як “безжальний і дійсно важливий документальний фільм”. Журнал Rolling Stone наголосив на “жахливому свідченні необхідності і високої ціни документування життя в зоні конфлікту”. На головному фестивалі незалежного кіно у світі Sundance у 2023 році “20 днів у Маріуполі” отримав приз глядацьких симпатій. Кінокритики з США визнали його кращим у номінаціях “режисерський дебют” та “політична документалістика” на Critics’ Choice Documentary Awards. Український фільм став найкасовішою документальною стрічкою минулого року в Україні, зібравши понад 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату. Мстислав Чернов був удостоєний премії Гільдії режисерів Америки. Під час нагородження премією BAFTA у Лондоні він висловився про Маріуполь як символ боротьби та віри, закликавши продовжувати боротьбу. Після отримання Оскара режисер висловив надію, що його фільм приверне увагу до ситуації в Україні та допоможе зупинити війну.

Український документальний фільм “20 днів у Маріуполі” став переможцем Оскара у номінації “Найкращий документальний фільм”, що є історичною подією для українського кінематографа. Режисер Мстислав Чернов разом зі своєю командою відобразили жахливі події під час російського вторгнення в Маріуполь, дозволяючи світові побачити реальність війни. Фільм засвідчує важливість документування подій в умовах конфлікту та ризики, які при цьому виникають. Нагороди та визнання на різних фестивалях свідчать про високу цінність цієї стрічки в очах кінокритиків та глядачів. Перемога на Оскарі стала важливим кроком для привернення уваги світу до ситуації в Україні та закликом до зупинки війни.

Останні новини