У Борисполі засудили чоловіка, що «допомагав» звільнятись із ЗСУ

У своєму відеозверненні адвокат Української православної церкви Роберт Амстердам розкрив вражаючі деталі щодо створеного ним звіту, що налічує понад 250 сторінок документації, яка свідчить про напади на УПЦ, а також на її святині та духовенство. За словами адвоката, зазначений законопроект 8371, який має на меті заборону УПЦ, вважається не лише проявом мови ненависті, але й викликає серйозну загрозу правам на вільне віросповідання.

"Цей законопроект є нічим іншим як проявом мови ненависті. Напади на вірян під час війни, вигнання їх із церков, відмова громадянам у доступі до місць, де вони можуть молитися, абсолютно неприпустимі. Я закликаю уряд зупинити розгляд цього законопроекту і припинити розділяти населення, нацьковувати брата проти брата", – наголосив Амстердам.

Адвокат також підкреслив, що УПЦ не має жодного зв'язку з Московським патріархатом, а навпаки, активно відстоює свою незалежність та позицію проти ідеології "русского мира". Він процитував заяву митрополита Київського Онуфрія щодо цієї теми, підкреслюючи ангажованість УПЦ в захисті інтересів України в умовах російської агресії.

Додатково, Роберт Амстердам виступив з закликом до підтримки України з боку Сполучених Штатів Америки, підкреслюючи критичне значення підтримки для обох країн.

"Від себе особисто: підтримка України критично важлива для Америки, не тільки для України. Як можна кинути людей, підвівши їх на кожному кроці? Хто повірить США після Кабула і тепер Києва?", – відзначив адвокат у своєму повідомленні в соціальній мережі.

Висновки до вищезгаданої статті такі:

• Звіт адвоката Роберта Амстердама, що містить об'єктивні докази нападів на УПЦ та її священиків, є документом важливого значення, який свідчить про необхідність захисту прав на вільне віросповідання в Україні.

• Законопроект 8371, спрямований на заборону УПЦ, вважається не лише проявом мови ненависті, але й серйозною загрозою для свободи віросповідання громадян.

• УПЦ відокремлена від Московського патріархату та активно виступає за свою незалежність та протидіє ідеології "русского мира".

• Підтримка України з боку Сполучених Штатів Америки є критично важливою як для України, так і для міжнародної спільноти в цілому, інакше це може підірвати довіру до американської зовнішньої політики.

Отже, важливо продовжувати захищати права на вільне віросповідання та підтримувати Україну в її боротьбі за незалежність та суверенітет.

Сумська область, що межує з Російською Федерацією, залишається вразливою до потенційних атак. Географічне розташування регіону робить його стратегічно важливим для обох сторін конфлікту.

Про це розповів командир батальйону ударних безпілотних авіакомплексів “Ахіллес”. Повномасштабна війна в Україні триває і росіяни шукають способи відкрити новий фронт.

Командир розповів про наявність резервів у ворога на Сумському напрямку.

“На жаль, так, вистачає. Противник може тримати високоінтенсивний темп бойових дій. Чи є можливість зібрати угруповання, щоб спробувати перетнути лінію держкордону у Харківській чи Сумській області? На жаль, є. Противник постійно проводить розвідувальні дії, намацує, в якому стані знаходиться лінія держкордону, шукаючи слабкі місця. Це ведеться з однією ціллю – у перспективі спробувати перетнути лінію держкордону”, – додав Федоренко.

Юрій Федоренко, командир батальйону “Ахіллес” 92-ї окремої штурмової бригади також повідомив про успіхи на Харківському напрямку.

“Більш детально про це скаже Генштаб, оскільки деякі позиції є перехідними. Але позитивна динаміка щодо деокупації є, більшість позицій, з яких вдалося вибити ворога, залишаються за нами. Противник не збирається виходити з Харківської області, залучає все наявне. Незважаючи на це, Сили оборони мають конкретні результати як щодо утримання позицій, так і додатково впроваджуємо наступальні дії для вибиття противника з нашої землі”, – зазначив Федоренко.

Він також поділився думками щодо стратегічних цілей ворога на Харківському напрямку, наголосивши, що окупанти не можуть їх досягти.

“Чи зможе противник реалізувати наміри, які він ставив перед собою у Харківській області? Це закріплення на плацдармі у Вовчанську, вихід у тил угрупованню, яке виконує завдання на Куп’янському відтинку, і максимальне наближення до адміністративних меж Харкова для взяття його під контроль, зокрема за допомогою ствольної артилерії. Чи вдасться це противнику? На поточний момент точно ні”, – сказав Федоренко.

Група One Fist, складаючись з цивільних хакерів-активістів з різних країн, отримала визнання від українських військових за їхні дії у кіберпросторі, спрямовані на протидію російській активності. One Fist успішно викрадала дані з російських військових компаній та проводила вторгнення в їхні камери з метою нагляду за їхніми військовими діями. Це визнання зі сторони українських військових відображає зміну у природі воєнного протистояння в епоху цифрових технологій.

Проте, варто зазначити, що така практика стає предметом загального обговорення в світі, де виникають певні опаски стосовно стимулювання державою цивільних хакерів. Хакер під псевдонімом Voltage, координувавши злам з території США, виявився Крістофером Кортрайтом, ІТ-спеціалістом із Мічигану. Він, 53-річний чоловік, заявив ВВС, що відчуває задоволення від того, що його допомога Україні отримала офіційне визнання.

One Fist, складаючи з себе представників з восьми різних країн, включаючи Британію, США та Польщу, провела низку кібератак і ділилася про це в соцмережах. Всі учасники отримали грамоти за “вагомий внесок у розвиток і забезпечення життєдіяльності військових”, підписані командувачем Десантно-штурмових військ України. Міністерство оборони України не відповіло на запити ВВС щодо коментарів.

Хоча Україна неоднозначно заохочувала дії хакерів-добровольців проти російських об’єктів в кіберпросторі з початку повномасштабної війни, розсилка офіційних нагород іноземним громадянам сприймається як суперечливий крок і ознака змін у сучасній війні.

Хоча в багатьох країнах, включаючи Британію та США, існують офіційні системи нагород за етичне хакерство, цей випадок може бути першим, коли країна нагороджує хакерів за злочинну діяльність. У жовтні Міжнародний Комітет Червоного Хреста застеріг від використання та заохочення цивільних хакерів через збільшення хакерських атак українськими органами та під час конфлікту в Газі, виходячи з правил ведення війни, викладених у Женевських конвенціях.

Доктор Лукаш Олейник, автор книги “Філософія кібербезпеки”, висловлює занепокоєння щодо нагородження Україною іноземних хакерів, вважаючи це потенційно проблематичним кроком. “Нагороди можуть в подальшому розмити межі між військовими і цивільними особами, а також навіть підірвати заклик МКЧХ до обмеження участі цивільних осіб у бойових діях. На довгостроковій основі це може бути небезпечним”, – зауважує він.

Факт того, що кіберпростір тепер вважається відкритим простором для участі будь-хто є “ознакою нашого часу”, – додає доктор Олейник. Крістофер почав здійснювати кібератаки проти Росії після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Він віддається цій справі і готовий на жертви. “Через це я втратив свою роботу і витратив усі свої заощадження на підтримку України”, – розповів він ВВС. – “Ця нагорода дійсно піднімає моральний дух”.

Хоча в нагородах не вказано, які саме кібератаки принесли найбільшу користь Україні, Voltage вказує на трьох потенційних кандидатів. На початку вторгнення у 2022 році група One Fist протягом місяців визначала розташування сотень камер відеоспостереження, які були доступні для громадського перегляду в Україні. Виявилося, що російські війська використовували їх для спостереження за переміщенням військ, і команда Voltage допомогла вимкнути ці камери. Також One Fist втрутилася в систему камер в окупованому Криму, щоб відстежити рухи російських танків та техніки через Керченський міст.

Нещодавно, у січні, Крістофер разом з іншими хакерами успішно зламали відомого російського виробника зброї та викрали 100 гігабайт особистих даних, що стало приводом для публічної радості української влади. “Масив переданої для ГУР МО України інформації містить документацію на 194 номенклатурні одиниці: креслення, технічні завдання, патенти, програмне забезпечення тощо – як про наявні, так і перспективні військові розробки”, – зазначалося у повідомленні ГУР. В розвідці додали, що викрадені дані стали “значним ударом” для Москви і приблизно оцінюються в 1,5 мільярда доларів, хоча підстав для такої оцінки не уточнювалося.

Конфлікт в Україні спричинив значний сплеск кіберактивності, переважно з боку прихильників України. Групи, такі як Anonymous, використовували хакерські атаки низького рівня, на які Росія переважно реагувала відбиттям. Зокрема, були атаковані теле- та радіостанції, а також новинні вебсайти. Російську владу також звинувачували у співпраці з хакерськими групами, такими як Killnet, для атак на Україну, але вона ніколи не визнавала такої співпраці.

Більша частина цивільної хакерської активності з обох сторін після першого року війни почала зменшуватися. Проте, група One Fist продовжувала атакувати Росію та все активніше співпрацювала з українською владою у виборі цілей.

Емілі Тейлор, виконавча директорка Oxford Information Labs і редакторка журналу Chatham House Cyber Policy, погоджується, що нагороди хакерам є важливим моментом, який може змінити підходи до використання кібердобровольців у конфліктах. “Уряди зазвичай стримують недержавних учасників від прямих дій у кіберпросторі, страхуючись ескалації чи небажаних наслідків, але воєнний час часто є періодом інтенсивних технологічних інновацій, і вторгнення в Україну не є винятком”, – вказує вона. “Іноді такі події змушують переглянути питання, які раніше були табу”, – додає експертка.

Крістофер стверджує, що його команда налагодила міцні стосунки з українськими військовими. “Вони надсилають нам ідеї, а ми надсилаємо їм варіанти, але вони ніколи не надають нам жодної допомоги чи фінансування, бо це, я думаю, перетнуло би певну межу”, – зауважує він. Крістофер визнає, що нагороди від військових є суперечливим питанням, але заявляє про своє намір продовжувати хакерські дії на користь України.

У вищезгаданій статті досліджується важливість нагородження хакерів у контексті їхньої участі в кіберпросторових конфліктах, зокрема у протистоянні України та Росії. Експерти підкреслюють, що нагороди можуть стати важливим стимулом для діяльності кібердобровольців, однак це супроводжується ризиками та суперечностями. Відзначається, що під час воєнного конфлікту використання кібератак стає невід’ємною складовою стратегії, проте варто ураховувати можливі наслідки таких дій. Також зазначається, що підтримка кібердобровольців з боку уряду може сприяти розвитку технологічних інновацій у період війни, але потребує обережного виваження. У кінцевих висновках статті наголошується на необхідності подальшого обговорення та аналізу цього питання в контексті міжнародної кібербезпеки.

Скандал навколо Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків продовжує розвиватися, привертаючи увагу не тільки української, а й міжнародної громадськості. Інцидент, що стався через виставку "Скарби самураїв: художні деталі мечів та мініатюрна скульптура Японії", яка проходила у Вільнюсі з весни 2025 року, спричинив обурення та численні суперечки.

14 травня литовські музейники під час звірки ящиків із експонатами зафіксували відсутність 49 предметів — здебільшого цуб (обмежувачів руків’я японських мечів), створених у XVII–XIX століттях. Серед них були унікальні зразки зі сценами з «Сказання про хейке», із соколиним полюванням, мавпою, що тягнеться за плодом, селянськими постатями, човном серед прибережних трав, літераторами в бамбукових гаях, пташками на гіллі, водяними ліліями, якорем серед хвиль.

Більшість цуб виготовлено зі сталі й бронзи з використанням ковки, литва, гравірування, золочення та інкрустації камінням. Страхова оцінка кожного експоната коливається від 600 до 3500 євро, середня — близько 1000 євро. Найдорожчими вважаються цуби школи Сотен, які мають значну мистецьку й історичну цінність.

Після виявлення нестачі уповноважена представниця Музею Ханенків у Литві Юлія Самойлова повідомила головного зберігача фондів у Києві Олену Крамареву. Того ж дня у фондосховищі в Києві знайшли два запаковані ящики зі «зниклими» цубами, які так і не були відправлені. Музей стверджує, що це адміністративна помилка з боку зберігача.

Проте митниця зафіксувала факт невідповідності декларації: через пункт “Київ-центральний” виїхало 512 експонатів, а реально відправлено 463. Тобто 49 предметів були заявлені як вивезені, але фізично залишилися в Києві. Це формально підпадає під ст. 201 ККУ (контрабанда культурних цінностей), де передбачено до 7 років позбавлення волі.

Для вивезення предметів Музейного фонду України за кордон необхідно отримати свідоцтво Мінкульту. Воно видається на 6 місяців і передбачає лише тимчасове вивезення. У випадку Музею Ханенків документи оформлялися як для «наукових досліджень», а не просто для виставкової діяльності. Цим процесом, за свідченнями джерел, керували чиновники Департаменту культури КМДА.

12 вересня директор департаменту Сергій Анжияк звернувся до Мінкульту з листом, у якому приклав звернення директорки музею Юлії Ваганової. У ньому вона просила врегулювати питання митних документів та визнавала, що зберігач фондів уже отримав адміністративне стягнення.

Згідно з інструкцією Мінкульту, митники мали обов’язково звірити кількість і фото всіх експонатів. Цього зроблено не було. Натомість на Київській митниці пояснюють: «Там була тисяча екземплярів, хто буде їх поштучно перевіряти?». Центральний апарат ДМСУ ж наголошує: «У такий час ми зобов’язані перевіряти все. Два ящики із майже 50 предметами — це велика частина колекції. Їх не могли не помітити».

Деякі експерти вважають, що ситуація могла бути використана як прикриття для контрабанди — під виглядом «великих партій» експонатів могли вивозити сторонні культурні цінності чи приватні колекції. Інші ж говорять про банальну халатність, однак і вона свідчить про системні «дірки» у митниці та можливі домовленості між чиновниками культури й митниками.

Формально всі цуби нині на місці — у Києві, але митниця не дає дозвіл на повернення колекції з Литви через підозри у маніпуляціях із документами. В результаті 463 експонати залишаються «заблокованими» і можуть офіційно вважатися незаконно вивезеними після завершення терміну дії свідоцтва.

Народна депутатка VII–VIII скликань Наталя Новак нагадала: «У фондах музеїв повно підробок. Адже було поширеною практикою, коли картини брали в адміністрації чи міністерства, а повертали копії. Потрібна всеосяжна ревізія».

Історія зі зниклими самурайськими цубами з Музею Ханенків оголила одразу кілька проблем:

недосконалість митного контролю,

ручне управління культурними процесами в КМДА,

ризики підміни чи незаконного вивезення культурних цінностей.

Цей скандал може стати каталізатором масштабної перевірки музейних фондів і процедур їхнього вивезення за кордон. Бо головне питання, яке сьогодні турбує і експертів, і суспільство: скільки оригіналів експонатів насправді залишилося у сховищах київських музеїв?