У Києві в будівлі на Шота Руставелі продовжує працювати шахрайський кол-центр: нові подробиці розслідування

Керівник Волинської митниці Дмитро Стасенко потрапив у центр уваги через свою недавню заяву до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), в якій він нібито просить видалити свої електронні декларації. За інформацією, яку поширили джерела, Стасенко послався на те, що його дружина є військовослужбовцем, і це є підставою для таких дій. Під час минулого розслідування увагу звернули й на зміни в деклараціях самого Стасенка та його колишньої дружини Майї Рижевської, яка раніше працювала в Київській митниці. У її деклараціях за 2023 рік вказувалися спільні активи подружжя, тоді як у декларації за 2024 рік згадувалися лише її власні майнові права, а ім’я чоловіка взагалі зникло з документа.

На теперішній момент, Стасенко перебуває в шлюбі з Валентиною Федько, колишньою тренеркою з фізичної підготовки. Вона має родичів, які працюють в Службі безпеки України (СБУ), що, безумовно, додає нових нюансів до цієї справи. Деякі джерела також припускають, що Стасенко міг мати плани на переїзд до іншого регіону або навіть змінити місце роботи, що підкріплюється його змінами в деклараціях.

Варто звернути увагу на статки батька митника, Ігоря Стасенка, керівника департаменту документального забезпечення Офісу президента: на нього оформлено паркомісце та квартиру в житловому комплексі «Печерськ Плаза», а також що в 2021 році він придбав Toyota Land Cruiser Prado.

У 2023 році декларації заповнювали як сам Стасенко, так і його тодішня дружина Мая Рижевська (начальниця відділу митного оформлення №1 митного поста «Вишневе»). Натомість у 2024 році у реєстрі НАЗК відсутні декларації Дмитра Стасенка.

Питання доступності інформації про доходи та майно держслужбовців має суспільне значення, і звертає увагу на можливі ризики непрозорості у діяльності посадовців, зокрема у сфері митниці.

Програма "Захист України" розроблена для учнів 10-11 класів і має на меті формування у підлітків комплексного розуміння питань національної безпеки, громадянської відповідальності та особистої готовності до дій у надзвичайних ситуаціях. Вона включає теоретичні та практичні компоненти, які охоплюють широкий спектр тем.

КОМУ ВИГІДНО НАГНІТАТИ СИТУАЦІЮ ЩОДО “ПРИПИНЕННЯ” ТРАНЗИТУ РОСІЙСЬКОЇ НАФТИ ДО УГОРЩИНИ?

Відоме видання Politico нещодавно вийшло зі статтею із промовистою назвою “Угорщину очікує паливна криза”.

Звинувачують у цьому українську владу, що у січні місяці нібито встановила санкції щодо транзиту нафти територією України для компанії “Лукойл”, що поставляє нафту до Угорщини й Словаччини.

Начебто такі дії української сторони можуть призвести до великого дефіциту нафти на угорських НПЗ компанії MOL та до стрімкого зростання цін на нафтопродукти в країні. Водночас міністр закордонних справ РФ Лавров пообіцяв його угорському колезі Сіярто допомогти цю проблему вирішити через пошук інших шляхів поставок.

Масло у вогонь у цій самій статті Politico підлила експертка з Центру східних досліджень Ілона Ґізінська. Вона сказала, що угорці можуть зіткнутися із захмарними цінами на енергоносії та дефіцитом електроенергії всього за кілька тижнів, якщо не буде знайдено рішення. У мене відразу виникла підозра, що тут щось не так.

По-перше, компанія-оператор із транспорту нафти “Укртранснафта” не має прямих контрактів із окремими нафтовидобувними компаніями РФ. Вона уклала у 2019 р. Угоду на послуги із транзиту нафти із російською нафтопровідною компанією “Транснефть”. Угода діє у період 2020–2030 р. Своєю чергою “Транснефть” укладає контракти на транспортні послуги із “Лукойлом”, “Роснефть”, “Сургутнефтегаз” та іншими. Тобто “Укртранснафта” немає жодних правових відносин із російськими нафтовидобувними компаніями, тому й не може припинити транзит, зокрема для “Лукойла”. Це офіційно підтвердив представник “Укртранснафта” журналу “Форбс”.

По-друге, представник “Укртранснафти” повідомив, що жодних обмежень із транзиту нафти компанія не впроваджувала. Це ж саме підтвердила й словацька сторона.

По-третє, жодної катастрофи для угорських споживачів не станеться, навіть якщо й припиниться транзит російської нафти територією України до Угорщини, оскільки ця країна має можливості отримувати нафту за альтернативними маршрутами, зокрема із Хорватії.

Наводжу цитату відомого енергетичного експерта Михайла Гончара стосовно можливостей диверсифікації нафтових поставок в Угорщину. (“Ще в 2015 році MOL завершив модернізацію, збільшення потужностей системи “Адріа”–”Дружба” з метою розширення можливостей прокачування нафти з Адріатики. Тоді пафосно заявили, що розширені потужності з Адріатичного моря дають змогу не лише завантажити власний НПЗ в Сазхаломбатті, але й постачати нафту на НПЗ в Братиславу і навіть частково забезпечити транзит на НПЗ в Чехії. Тобто технічні можливості брати нафту із середземноморського ринку через хорватський термінал “Адріа” у MOL є”).

Яка ж мета усього цього нагнітання напруги? На мою думку, Кремль свідомо за допомогою своїх угорських та словацьких маріонеток роздмухує уявний конфлікт для того, щоб посилити антиукраїнські настрої серед громадян Угорщини й Словаччини для виправдання блокади їхніми урядами військової допомоги Україні та її євроатлантичній інтеграції.

Україна після початку широкомасштабної агресії мала повне право впровадити санкції на транзит російської нафти, але цього не зробила через прохання ЄС та зобов’язання Угорщини, Словаччини й Чехії до 2027 р. забезпечити припинення поставок російської нафти шляхом диверсифікації.

Про це все я й сказав кореспонденту видання Politico, але він вирішив мою точку зору не публікувати. Мабуть, було інше журналістське завдання. Тут вже про об’єктивність не йдеться. Також хотілося б більш сильної комунікації із цього важливого питання для національної безпеки України з боку Уряду.