П’ятниця, 17 Липня, 2026

Комбат, якого забули в Росії: офіцер елітного батальйону вже 22 місяці в українському полоні та розкритикував міфи Кремля

Важливі новини

Огляд можливостей наповнення держбюджету від влади

У зв'язку зі значним скороченням економічної підтримки від західних партнерів, уряд шукає альтернативні джерела для наповнення державного бюджету. Вже минулого літа стало відомо, що уряд готує законопроєкт про підвищення військового податку до 4,5% у 2024 році та спрямування половини його надходжень виключно на потреби Збройних Сил України протягом дії правового режиму воєнного стану. Українській владі доводиться розглядати радикальні податкові зміни, такі як підвищення ставок ПДВ і військового збору на 6-7% для забезпечення фінансування ЗСУ на рівні близько 400 млрд гривень. Крім того, Кабмін розглядає можливість запровадження нових податків, таких як військовий збір для приватних підприємців, щоб збільшити дохід до бюджету на 44 млрд гривень. Плани також передбачають збільшення акцизних зборів, запровадження щомісячних авансових внесків з податку на прибуток для АЗС та інші заходи. Нововведення також стосуватимуться сплати військового збору для юридичних осіб, платників податку на прибуток підприємств та фізичних осіб-підприємців, а також покупців банківських металів, легкових автомобілів, нерухомості та інших товарів та послуг.

Звертаючи увагу на непослідовність, недовіру та відновлення агресивної ідеології збору податків, необхідно зазначити, що ці фактори можуть негативно вплинути на відновлення економіки країни під час конфлікту. Українці вже протягом півтора року вкладають значні суми у підтримку Збройних Сил України, платять військові збори та добровільно допомагають в армійських потребах через волонтерство. Однак військовий збір не завжди має чітко визначене цільове призначення, оскільки кошти з нього йдуть безпосередньо до державного бюджету, і громадськість не має повної інформації щодо його використання.

Непослідовність та недовіра у владу можуть негативно вплинути на відновлення економіки в умовах воєнного конфлікту.Повернення до агресивної ідеології збору податків потребує обґрунтування та прозорості використання зібраних коштів.Необхідно забезпечити чітке цільове призначення військового збору та забезпечити контроль за його використанням з метою максимальної підтримки Збройних Сил та відновлення економічної стабільності країни.

Сирський: аналіз особистості нового головнокомандувача Збройних Сил України

У результаті рішення президента Володимира Зеленського, 58-річний генерал-полковник Олександр Сирський став новим головнокомандувачем Збройних Сил України, замінюючи на посаді 50-річного Валерія Залужного, який був звільнений. Ця кадрова зміна відбулася після тривалих політичних скандалів, що тривали протягом трьох місяців. Призначення Сирського на цю посаду викликало загальний інтерес у громадськості, оскільки воно стало результатом напруження між Офісом президента та колишнім головнокомандувачем Залужним, яке перетворилося на публічну дискусію. Напруження між сторонами почалося у листопаді 2023 року, коли Залужний опублікував статтю у виданні The Economist, що викликало критику з боку Офісу президента. Цей конфлікт наростав, і в кінці січня президент Зеленський звільнив Залужного. Це рішення підтверджувалося звістками про зустріч Зеленського з Залужним та міністром оборони, під час якої було оголошено про звільнення.

Після поширення цієї інформації в ЗМІ, прес-секретар Офісу Президента Сергій Нікіфоров був змушений публічно відзвітувати, що “президент не звільняв Залужного”. Тим не менш, досі залишається невідомим, чому Володимир Зеленський відклав підписання та оприлюднення указу про звільнення головнокомандувача ЗСУ. Одна з версій вказує на протистояння західних партнерів проти цього кадрового рішення, в той час як інші джерела стверджують, що обидва претенденти на посаду головнокомандувача – Олександр Сирський і Кирило Буданов – відмовились від прийняття посади. Незважаючи на ці труднощі, указ про звільнення Залужного все ж був підписаний, а на його місце призначено досвідченого генерала Олександра Сирського, якого вважали фаворитом голови Офісу Президента.

Олександр Сирський є видатним військовим діячем з вражаючим досвідом служби. Він народився 26 липня 1965 року в селі Новинки Владимирської області Росії. Після завершення військової академії він розпочав службу в українській Нацгвардії, пізніше перейшовши в Збройні Сили України. Сирський має вражаючий палітру досягнень: він успішно закінчив Академію Збройних сил, отримав освіту в Національному університеті оборони та очолював різні військові підрозділи. Взимку 2015 року він відіграв ключову роль у проведенні Антитерористичної операції (АТО) під час боїв за Дебальцеве, за що був нагороджений орденом Богдана Хмельницького. Пізніше він очолював Об’єднаний оперативний штаб та керував Сухопутними військами. Сирський також відзначився як організатор та стратег, здатний приймати рішення на місці та впроваджувати ефективні тактичні стратегії.

Під час контрнаступу на Харківщині восени 2022 року Олександр Сирський виявився одним з керівників операції. Він володіє вражаючим військовим стратегічним мисленням, готовим до будь-яких несподіваних ситуацій, навіть тих, що вважаються малоймовірними. Тим не менш, деякі офіцери висловлювали негативні відгуки про Сирського, критикуючи його ставлення до збереження життя солдатів та втручання в керування підрозділами на рівні роти. Водночас йому приписували добрі стосунки з Офісом Президента та можливість призначення на посаду головнокомандувача Збройних Сил України ще весною 2022 року.

Повідомляється, що між Олександром Сирським і Валерієм Залужним виникали розбіжності щодо стратегії, пов’язаної з містом Бахмут. Чи раніше вийти з міста взимку 2023 року, чи наступати на місто вже влітку і восени 2023 року паралельно з контрнаступом на півдні — це були основні питання спірів. У 2023 році Сирський керував східним угрупуванням військ, яке активно брало участь у бойових діях на найнапруженіших ділянках фронту. Влітку 2023 року американські стратеги рекомендували Залужному сконцентруватися на прориві на південному напрямку, але українська армія продовжувала наступальні операції за Бахмутом, де виступав Сирський.

Оперативно-стратегічне угрупування “Хортиця”, під керівництвом Олександра Сирського, взяло на себе оборону ділянок фронту біля Куп'янська і Лиману. Російські війська проводили активні атаки, а українські сили утримували оборону. Основною метою Росії було відштовхування Збройних сил України зі східного берега річок Оскіл і Чорний Жеребець, з метою зменшення загрози наступу на окуповані міста Сватове і Кремінна на Луганщині. Крім того, армія Російської Федерації, ймовірно, намагалася захопити вже відвоювані міста Куп'янськ і Лиман, які мають важливе стратегічне значення як великі залізничні вузли і ключові точки оборони в районі.

Протягом півроку російські війська здійснили лише невелике просування на відтинку дороги Куп'янськ — Сватове на ділянці цього фронту. Проте їхні втрати в техніці та особовому складі були значними. Незважаючи на це, за словами генерала Олександра Сирського, ситуація на цьому напрямку залишається складною. Це пояснюється тим, що крім напрямку біля Куп'янська, російські війська в кінці минулого року розпочали наступ біля Сіверська і Часового Яру на Донеччині. Проте всі їхні спроби були неуспішними, як заявив новий головнокомандувач Збройних сил України.

У результаті важкої боротьби та напружених зусиль українських Збройних Сил на різних напрямках фронту, відбулися лише обмежені успіхи російської армії на ділянці дороги Куп'янськ — Сватове. Російські втрати у техніці та особовому складі значно зменшили їхню здатність до просування. Незважаючи на це, ситуація залишається складною, оскільки ворожі війська активно діють на різних напрямках фронту, намагаючись виявити слабкі місця в обороні України. Варто відзначити, що українські Збройні Сили виявилися відповідними в цій ситуації, здатними ефективно протистояти ворожим атакам та зберігати стратегічні позиції.

Залужний зворушливо привітав дружину з днем народження: «Я став частиною тебе»

Колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний опублікував щемливе привітання до дня народження своєї дружини Олени. 24 липня вона святкує свій день, і дипломат не лише поділився романтичними спільними фото, а й написав емоційний допис, сповнений любові, вдячності та саморефлексії. У своєму дописі у Facebook Залужний зазначив, що з віком […]

Дональд Трамп про Україну: різкий розворот чи дипломатична гра?

Президент США Дональд Трамп несподівано заявив, що Україна здатна не лише повернути всі свої території, втрачені після 2014 року, а й розгромити російську армію. Ці слова стали справжнім шоком для міжнародної спільноти, оскільки вони стали різким контрмеседжем до попередніх заяв Трампа, який протягом багатьох років повторював кремлівські тези і сумнівався в можливості України відновити свої кордони. Такі зміни у риториці американського лідера викликали серйозні запитання про його подальші дії та реальне ставлення до української ситуації.

Про ці зміни пише військовий оглядач The Telegraph Хеміш де Бреттон-Гордон, який зазначає, що за останній час Трамп знову змінив свою позицію, ймовірно, під впливом нових геополітичних реалій. У своїй колонці він звернув увагу на те, що, попри раніше висловлену скептичність щодо можливості України повернути контроль над втраченими територіями, нинішня заява Трампа стала важливою зміною у його публічній позиції. Це викликає питання, чи є його слова свідченням реальних змін у політиці США щодо України, чи це просто черговий дипломатичний хід з огляду на поточні обставини.

Автор підкреслив, що Трамп використав китайський термін «паперовий тигр» на адресу Росії, маючи на увазі силу, яка виглядає загрозливо, але фактично виявляється безпорадною. На його думку, це іронічний опис, враховуючи близькість Кремля та Пекіна.

Оглядач пояснив, що для перемоги України потрібні конкретні кроки з боку США та Європи. Насамперед — створення безпольотної зони хоча б над західною частиною країни, щоб захистити цивільні об’єкти. Це дозволило б Україні зосередити сили ППО на сході та зміцнити наступальні операції.

Крім того, Трамп повинен наполягати на передачі Києву значно більшої кількості високоточних ракет великої дальності, а також зняти обмеження на удари вглиб російської території. Це, на переконання оглядача, значно посилило б ефективність українських стратегічних атак.

Не менш важливим є повний спектр санкцій проти Москви. «Недостатньо лише погрожувати — санкції мають бути втілені», — наголосив Бреттон-Гордон.

За його словами, якщо Європа та США справді хочуть допомогти Україні перемогти, вони повинні бути готовими йти ва-банк: від захисту українських міст із повітря до швидкої реакції на будь-які провокації Росії. Інакше вся риторика перетвориться на «порожню балаканину», яка лише додасть сміливості Путіну.

Оглядач підсумував: Україна зможе перемогти лише за умови незмінної позиції Трампа та рішучих дій НАТО. Якщо ж президент США знову передумає, війна може затягнутися на десятиліття.

У 2024 році зафіксовано масові порушення прав людини під час мобілізації

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що протягом 2024 року до його офісу надійшло 1560 звернень від громадян, які вважали, що їхні права були порушені під час мобілізаційних заходів. Про це він повідомив під час виступу у Верховній Раді, передає Укрінформ. «У 2024 році я отримав 1560 звернень від громадян України, які […]

Майор Тимур Абдурахманов, відомий під позивним «Шаман», вже два роки перебуває в українському полоні, ставши одним із найвідоміших російських офіцерів, які брали участь у військових діях проти України. Колишній командир добровольчого батальйону «Алга», що входив до складу 72-ї окремої мотострілецької бригади Збройних сил РФ, не був включений до жодного з обмінів полоненими, незважаючи на те, що з моменту його захоплення минуло 22 місяці.

Увага до його особи зросла після публікації інтерв’ю та відеоматеріалів, в яких офіцер висловив свої думки щодо війни, оцінив ставлення командування до військовослужбовців та поділився досвідом перебування в українському полоні. Він різко розкритикував офіційну версію Кремля, стверджуючи, що цілі «спеціальної військової операції» не відповідають дійсності.

Абдурахманов потрапив у полон восени 2023 року під час боїв у районі Андріївки на Бахмутському напрямку, коли підрозділи ЗСУ нанесли нищівний удар по 72-й мотострілецькій бригаді. Українські військові підтвердили факт його захоплення, як і російські джерела.

На момент полону він вже виконував обов'язки заступника командира бригади та сподівався на присвоєння звання підполковника. Втрата такого офіцера стала значною для російської армії, адже Абдурахманов мав профільну освіту та бойовий досвід.

Майбутній комбат народився в 1990 році в Узбекистані в родині військових. Його батько, офіцер зв’язку, досягнув звання підполковника, а брат служить у Росгвардії. Сам Тимур закінчив суворовське військове училище в Єкатеринбурзі та Казанське танкове командне училище з відзнакою.

Батальйон «Алга», створений у Татарстані у 2022 році, взяв участь у вторгненні в Україну. У 2023 році підрозділ зазнав значних втрат під час боїв на Вугледарському та Бахмутському напрямках через помилки командування.

Після потрапляння в полон Абдурахманов довго уникав публічних інтерв'ю, пояснюючи це бажанням не ставати інструментом пропаганди. Проте, через тривалий час в полоні він вирішив поділитися своїм баченням війни.

У своїх заявах він поставив під сумнів офіційні наративи Кремля про причини вторгнення. Абдурахманов зазначив, що не виявив жодних ознак загроз, про які говорила російська пропаганда, та охарактеризував ситуацію як окупацію українських територій.

Коментуючи тактики російського військового керівництва, офіцер підкреслив, що особовий склад часто сприймається лише як ресурс, без урахування втрат. Він також розповів про практики масованого знищення населених пунктів, після чого російське командування оголошує їх «звільненням».

Під час інтерв'ю Абдурахманов згадував про своє поранення під час боїв за Андріївку. Він розповів, що деякі підлеглі відмовилися евакуювати його, вважаючи його загиблим, і саме це призвело до його захоплення українськими військовими.

Офіцери, які брали участь у його захопленні, були вражені, що командир такого рівня перебував на передовій, адже згідно з військовими статутами, він мав керувати підрозділом з безпечної відстані.

Щодо умов утримання в полоні, Абдурахманов запевнив, що має можливість виконувати релігійні обряди, зокрема п’ятиразовий намаз, без перешкод з боку адміністрації.

Причини, чому російська сторона не включає його в списки на обмін, залишаються незрозумілими. Експерти припускають, що це може бути пов'язано з його публічною позицією та критикою військового керівництва.

Історія Тимура Абдурахманова стала резонансним прикладом серед російських військових у полоні, привертаючи увагу до внутрішніх проблем армії, величезних втрат і реальності війни, яка суттєво відрізняється від того, що показують російські ЗМІ.

Останні новини