У Верховній Раді готують проєкт закону з передачі повноважень місцевих рад військовим адміністраціям

Кабінет Міністрів України 15 березня прийняв важливе рішення щодо розташування Національного військового меморіального кладовища в Гатненській сільській територіальній громаді Фастівського району Київської області. Ця новина, оприлюднена пресцентром Міністерства ветеранів, стала об'єктом уваги через своє значення для пам'яті та вшанування загиблих за Україну. Процес визначення місця розташування НВМК був важливим завданням, що перебувало на розгляді уряду протягом тривалого часу. За словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, створення Національного військового меморіального кладовища є не лише актом пам'яті, а й показником пошани до тих, хто віддав життя за свободу та незалежність України. Це вирішальний крок у втіленні пам'яті та вшануванні національних героїв. Таким чином, ухвалення рішення про розміщення НВМК в Гатненській громаді є кроком вперед у важливому процесі створення меморіального об'єкту, який буде місцем пам'яті та гордості для українського народу.

Висновки до вищезгаданої статті вказують на важливість та актуальність рішення уряду щодо розташування Національного військового меморіального кладовища в Гатненській сільській територіальній громаді Фастівського району Київської області. Створення цього кладовища є важливим кроком у вшануванні та пам'яті тих, хто віддав своє життя за Україну. Рішення уряду підтверджує зосередженість державних органів на збереженні пам'яті про учасників війни та відданих захисників країни. Відзначається, що цей крок важливий для утвердження національної гідності та відзначення героїчних подвигів українських воїнів. Таке рішення відображає пошану до пам'яті загиблих та є важливим кроком для встановлення місць пам'яті, які будуть служити символом вічної вдячності та пам'яті українського народу.

У 2021 році бізнесмен Ярослав Костенко став власником державного підприємства, оціночна вартість якого становила приблизно 35 мільйонів гривень. Швидкість укладання договору та фактична відсутність конкурентів на аукціоні одразу викликали сумніви щодо прозорості процедури. Журналістські розслідування припустили, що приватизація могла відбуватися під неформальним контролем харківського прокурора Олександра Фільчакова, що лише підсилило резонанс довкола цієї угоди.

Комплекс держпідприємства виявився значно більшим, ніж проста адміністративна структура. До нього входили масштабні виробничі та господарські потужності: будівлі та споруди різного призначення, земельна ділянка площею понад 9 тисяч квадратних метрів, парк автомобілів і значний обсяг обладнання. Ці активи у сукупності становили цінний ресурс для можливого інвестора, а тому відсутність реальної боротьби під час приватизації стала центральною темою для критики на адресу організаторів продажу.

Історія Олександра Фільчакова також сповнена суперечностей. Ще у 2011 році його звинувачували у системному збиранні хабарів, частину з яких начебто передавали до «прокурорського фонду». Відомий випадок із підприємцем Юрієм Скрипкою, який відмовився брати участь у схемах, однак справу тихо зам’яли, а сам Фільчаков пішов на підвищення.

Під час повномасштабного вторгнення прокурор також опинився у центрі критики: разом зі скандальним колегою Ігорем Чубом він виїхав із Харкова на Закарпаття, де переховувався два тижні, а після цього довго працював дистанційно з Дніпра. Для посадовця такого рівня ця поведінка викликала великий суспільний резонанс.

Важливою деталлю є і зв’язок Фільчакова з Вадимом Слюсарєвим — впливовим харківським екс-чиновником і контрабандистом, який періодично працював на проросійські сили. Саме завдяки цим контактам, за даними журналістів, Фільчаков міг отримувати підтримку на ключових етапах своєї кар’єри.

Попри скандали, він досі працює в органах прокуратури. Його родина володіє значною нерухомістю, автопарком і бізнесами, а сам Фільчаков користувався броньованим Toyota Land Cruiser 300, відсутнім у деклараціях. Після розголосу авто зникло.

Як зазначають джерела, приватизація державних активів за участю Костенка та мовчазного сприяння Фільчакова — лише частина більшої корупційної екосистеми. Вона поєднує місцевих чиновників, силові структури й бізнесменів, які роками розподіляли бюджетні потоки та майно в регіоні.

Ця історія демонструє, наскільки тісно пов’язані правоохоронці та бізнес у Харкові, і наскільки легко державні активи можуть переходити у приватні руки без конкуренції та контролю.

Скандал із придбанням держпідприємства — не поодинокий випадок, а ознака системної проблеми, яка потребує реальних реформ — від очищення прокуратури до прозорих правил управління державними активами.

Син Олени Мальчевої, посадовиці Державної податкової служби України, яка нещодавно потрапила під приціл через неправдиве декларування активів свого чоловіка, виявився співзасновником української компанії разом з громадянином Російської Федерації. Виявилося, що цей російський партнер веде бізнес на тимчасово окупованій території Криму і сплачує податки до бюджету Росії. Компанія, про яку йдеться, носить назву ТОВ "Кривенко" (ЄДРПОУ 44104226) і була зареєстрована в грудні 2020 року.

Основним напрямом діяльності компанії є комп’ютерні послуги, що дозволяє їй функціонувати у різних сферах IT-сектору. Наразі з’ясування всіх деталей цього бізнес-зв'язку викликає суспільний інтерес, адже виявлені взаємозв’язки можуть вказувати на більш глибоке порушення закону. На тлі цього, питання щодо прозорості бізнесу таких осіб та їхніх фінансових відносин з країною-агресором ставить під сумнів етичність та правомірність їхніх дій.

За відкритими даними, Ковунов раніше мав українське громадянство та був зареєстрований у Донецьку. Після окупації міста він, імовірно, отримав російський паспорт. Попри повномасштабне вторгнення РФ в Україну, бізнес-партнерство між ним і Кривенком не припинене.

Наразі Денис Ковунов веде підприємницьку діяльність у тимчасово окупованому Криму. Йому належить ТОВ “КМД-Групп”, зареєстроване у 2021 році в Ялті за законодавством РФ.

За даними фінансової звітності, у 2024 році дохід компанії становив 5,4 млн російських рублів (приблизно 3 млн грн). За цей же період підприємство сплатило 247 тис. рублів податків до бюджету РФ (орієнтовно 140 тис. грн).

Крім того, Ковунов володіє частками ще у трьох українських компаніях, де у реєстраційних документах він зазначений як громадянин Російської Федерації.

Факт ведення бізнесу на окупованих територіях та сплати податків до бюджету держави-агресора може бути предметом окремої правової оцінки правоохоронних органів. Водночас співзасновництво українських громадян із особами, які здійснюють діяльність за російським законодавством у Криму, може викликати додаткові запитання щодо комплаєнсу, репутаційних ризиків та відповідності чинному законодавству України.

Станом на момент публікації офіційних коментарів від сторін або правоохоронних органів щодо цієї ситуації немає.